Регіональна економіка - Зінь Е.А. - Водний транспорт

В системі господарства країни водний транспорт — один з головних водокористувачів, якому необхідна в навігаційний період наявність гарантованих глибин. На території України існує розгалужена мережа внутрішніх судноплавних трас, докорінно реконструйованих внаслідок комплексного гідротехнічного будівництва. Завершено спорудження великих гідротехнічних об'єктів на Дніпрі, виникли Каховське, Дніпровське, Дніпродзержинське, Кременчуцьке, Канівське і Київське водосховища. Прокладено глибокий судноплавний шлях протяжністю понад 1000 км. Дніпро став потужною магістраллю для перевезення пасажирів та вантажів.

У річкових басейнах судноплавство здійснюється і на магістральних, і на малих річках (хоча умови в першому і другому випадках істотно різняться), транспортний флот поповнився новими високо-економічними самохідними вантажними і пасажирськими суднами.

Можливості водного транспорту використовуються ще не повністю, величезним резервом є збільшення пропускної здатності судноплавних шляхів і, як наслідок, — вивільнення залізничного транспорту, зниження рівня транспортних витрат у показниках вартості продукції.

Роль річкового транспорту може бути вагомішою при значному розширенні транспортних зв'язків між великими промисловими центрами, розміщеними упродовж Дніпра, — Києвом, Черкасами, Кременчуком, Дніпропетровськом, Дніпродзержинськом, Запоріжжям, Херсоном. Поки ж для них головним постачальником вантажів є залізничний та автомобільний види транспорту. Збільшення перевезень водними магістралями зменшить навантаження на залізничний та автомобільний види транспорту, прискорить вивезення напівфабрикатів, готової продукції промисловості і сільського господарства, особливо влітку, коли зростає потік зерна, овочів, фруктів.

Рибне господарство — галузь, яка використовує виключно біологічні ресурси річок, озер, водосховищ, морів. Розвиток галузі значною мірою залежить від стану водного господарства, природних і штучних водоймищ. Основне рибогосподарське значення мають Чорне та Азовське моря, а також річки Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та Сіверський Донець. У рибного господарства внутрішніх водоймищ особливі вимоги до кількості та якості води. Для нормального розвитку успішного відтворення порід риб вода потрібна без шкідливих домішок, з достатнім вмістом кисню. Необхідно забезпечити відповідні глибини та температуру води, особливо в період нересту і росту молоді.

Інтенсивне використання водних ресурсів безпосередньо пов'язано із спорудженням відповідних господарських комплексів і зарегулюванням стоків греблями. Вони заважають міграції риб, змінюють режим річкового потоку, скорочують або збільшують водний простір, змінюють розміри і якість зон нересту й розвитку молодняку, риболовні угіддя. Греблі по-своєму впливають на швидкість течії, температуру, хімічний склад, ступінь каламутності, здатність річки до самоочищення. Створення водогосподарських комплексів, де нема відповідних пристроїв (підйомників і т. д.), негативно позначається на умовах життя риб.

Рибні запаси різко скорочуються. Зазначене стосується і Дніпра, де поява гребель докорінно змінила біогідрологічний та температурний режими. Проте досвід експлуатації Каховського водосховища свідчить: у річках, озерах, ставках можна організувати широкомасштабне риболовство. Правильне ведення господарства, виконання природоохоронних вимог сприяють досить високій продуктивності водоймищ. Обов'язковою умовою її, зокрема, є: забезпечення охорони риби у місцях нересту, а також захист річок від забруднення стоковими водами, будівництво рибоводних заводів і нерестових господарств, передбачення рибоходів у зоні ГЕС та рибозагороджувачів у іригаційних каналах, боротьба з незаконною ловлею риби.

У кілька разів зросте прісноводне рибальство, якщо до справи поставитися по-хазяйськи. Прісноводні риби — цінне національне багатство, і суспільству не байдуже, як воно використовуватиметься. На жаль, запаси та улови прісноводних риб збільшуються дуже повільно. Як основний стримуючий (а подекуди навіть скорочуючий) фактор цього фігурують переважно погіршення оточуючого середовища, надмірна експлуатація водних ресурсів. Особливо небезпечними для живих організмів внутрішніх водоймищ є різні хімікати, що застосовуються для лікування рослин та проти шкідників сільського й лісового господарства. Осушування лиманів, боліт і земель, які знаходяться поблизу гирла річок, також впливає на скорочення рибних запасів.

Зниження продуктивності водоймищ інколи намагаються видати за неминуче явище. Однак подібне пояснення зручне тільки для недбалих господарів. Висока продуктивність риборозведення у прісних річках забезпечується за певних умов. Водна площа повинна бути достатня для вільного розвитку потрібної кількості організмів, вода — мати сприятливу температуру, необхідну кількість розчиненого кисню і поживних речовин.

Відчутно позначається на стані рибного господарства наявність відповідних комплексів. Реконструкція річкових систем й створення міських водосховищ супроводжується значними змінами гідрологічного, гідробіологічного, гідрохімічного і температурного режимів річок. Затоплюються нерестилища, з'являються отруйні синьо-зелені водорості. В зимовий період осідання льоду завдає шкоди мілководним ділянкам, де може бути риба. Часті випадки обсихання розміщених нижче гідровузлів нерестилищ та мілководь, особливо у весняний період, коли у водосховищах накопичується вода. Оскільки греблі перетнули шлях до місць нересту, доводиться передбачати в гідровузлах спеціальні шлюзи, рибоходи, рибопідйомники.

Разом з тим гідротехнічне будівництво відкриває широкі можливості інтенсивному розвиткові рибного господарства у водосховищах, правильне користування якими дає значний економічний ефект. Незаперечне рибопромислове значення дніпровських водосховищ, значного розвитку може набути ставкове рибоводство, збільшення кількості ставків за рахунок непридатних для сільського господарства земель, балок, мілководь, виробок торф'яних масивів і кар'єрів.