Регіональна економіка - Качан Є.П. - Екологічне планування

Це окремий вид діяльності як функція управління, який полягає в отриманні науково обґрунтованих варіантів розвитку стану навколишнього середовища та здоров'я населення, природно-ресурсного потенціалу, ризиків виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, індикаторів збалансованого розвитку [5,158]. Розрізняють такі види екологічного прогнозування:

— глобальне прогнозування — проводиться для земної кулі в цілому, найвідомішими є, так звані, футуристичні прогнози розвитку людства (довгострокові прогнози майбутнього), які здійснюються під егідою Римського клубу;

— державне прогнозування — проводиться спеціально уповноваженими державними органами разом з відповідними науковими установами, що забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні програм економічного та соціального розвитку;

— регіональне і локальне прогнозування — здійснюються на місцевих рівнях, переважно на низовій адміністративно-територіальній ієрархії;

— проблемне і спеціальне прогнозування стосуються дослідження територіально чи проблемно вузьких питань розвитку довкілля і охорони природи.

Екологічне планування

Під екологічним плануванням розуміють наукову обґрунтованість варіантів подальшого використання, охорони і відтворення природних ресурсів, розвитку і формування природних екосистем тощо. Воно реалізується шляхом складання екологічних програм розвитку, які можуть мати міждержавне, державне, регіональне і місцеве призначення. Розробляються також плани з попередження несприятливих надзвичайних природних і техногенних ситуацій, заходи щодо забезпечення екологічної безпеки територій.

Екологічне планування має видово-компонентні характеристики. Можна назвати такі його форми:

— національне — може бути як інтегральним, так і компонентним;

— галузеве (відомче) — проводиться на рівні галузей економіки і її секторів тощо;

— регіональне — може, як і національне, інтегрувати всі аспекти розвитку господарства й використання природно-ресурсного потенціалу, а може виконуватися за окремими компонентами середовища. Прикладами можуть бути плани екологічного переозброєння підприємств окремих галузей, регіональні схеми раціонального використання земельних (водних, лісових та ін.) ресурсів;

— компонентне — проводиться за складовими сферами природного середовища.

Функція організації полягає в забезпеченні реалізації державної екологічної політики на національному і міжнародному рівнях. Координація передбачає узгодження діяльності міністерств, комітетів, відомств, різних організацій і установ у справі раціонального використання природи і її охорони. Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середо4 вища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організація" ми незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони країни, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища.