Регіональна економіка - Качан Є.П. - Екологічна паспортизація

Це процедура підтвердження екологічної відповідності та екологічної безпеки продукції, процесу чи послуги. її проводить незалежна від виробника організація і засвідчує результати свого аналізу у письмовій формі. Екологічна сертифікація абсолютно нова для України, хоча у світовій практиці вона проводиться з 1992 р. Сертифікація продукції чи послуг може бути обов'язковою і добровільною. Для державної системи сертифікації необхідно чітко визначити об'єкти обов'язкової сертифікації: екологічно небезпечні продукція, технології, послуги, діяльність із відходами, очисні споруди, системи екологічного управління тощо.

Оцінювання впливу на навколишнє середовище

Це вид діяльності, результати котрого пов'язані з прогнозуванням очікуваного впливу на НС, здоров'я людей і їх добробут. Вперше було застосоване у США, з 1988 р. отримало визнання у країнах ЄС. Метою ОВНС є запобігання погіршенню стану природних ресурсів, природних екосистем, здоров'я і добробуту людей внаслідок господарського впливу. По суті проводиться оцінювання екологічної безпеки проектованих об'єктів (підприємство, цех тощо). Згідно з вітчизняним законодавством результати проведеного оцінювання подаються разом з іншими проектними документами на будівництво об'єкта на екологічну експертизу.

Екологічний моніторинг

Є сучасною формою дослідження довкілля за допомогою засобів інформатизації, що забезпечує регулярне оцінювання і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування [6].

Екологічна паспортизація

Дієвий інструмент обліку екологічних характеристик суб'єктів господарювання. Основою такого обліку є екологічна паспортизація підприємств. Екологічний паспорт складається на стадії проектування об'єкта господарювання і видається вже діючому підприємству. Він включає відомості про підприємство, характеристику регіону розташування, опис технології виробництва, дані про використання земель, дані про сировину, матеріальні й енергетичні ресурси, дані про викиди в атмосферу, водні об'єкти, характеристику відходів, дані про еколого-економічну діяльність підприємства та ще низку різноманітних даних.

Зміни до екологічного паспорта підприємства вносяться у процесі реконструкції, переоснащення підприємства, переходу на випуск іншої продукції. На практиці найбільшого поширення набула паспортизація потенційно небезпечних об'єктів та відходів. Крім паспортизації відходів складаються також еколого-агрохімічні паспорти земельних ділянок, екологічні паспорти річок, радіаційно-екологічні паспорти, екологічні паспорти міст.

Рекомендована і використана література

1. Білявський Г.О. Основи екології: теорія та практикум / Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко, В.М. Навроцький. — К. : Лібра, 2002. — 352 с.

2. Дорогунцов СІ. Удосконалення управління природокористуванням в АПК / C.I. Дорогунцов, П.П. Борщевський, Б.М. Данилишин. — К.: Урожай, 1992. — С. 5.

3. Екологія : підручник / СЛ. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2006. — 371 с.

4. Москаленко А.П. Экономика природопользования и охраны окружающей среды / А.П. Москаленко. — М. : ИКЦ "МарТ, Ростов-н/Д: Издательский центр "МарТ", 2003. — С. 224.

5. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки // Відом. Верх. Ради (ВВР). — 1993. — № 38—39.

6. Про охорону природного навколишнього середовища : Закон України. — № 1264-ХІІ від 25.06.1991 р.

7. Хвесик МЛ. Економіко-правове регулювання природокористування : монографія / М.А. Хвесик, Л.М. Горбач, Ю.П. Кула-ковський. — К.: Кондор, 2004. — 524 с.

8. Царик Т.Є. Основи екології / Т.Є. Царик, В.В. Файфура. — Т.: Економ, думка, 2003. — 207 с.

9. Шевчук ВЛ. Екологічне управління / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. — К. : Либідь, 2004. — 430 с.