Регіональна економіка - Качан Є.П. - 16.2. Економічне оцінювання природних ресурсів

Економічне оцінювання є грошовим еквівалентом господарської цінності природних благ, яку визначають за ефективністю їх відтворення (охорони та відтворення екологічних систем, експлуатації і переробки природної речовини). її використовують у зв'язку з потребою врахувати вплив природного чинника на ефективність виробництва, стимулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів.

Узагальнюючи наявні підходи до економічного оцінювання природних ресурсів, можна класифікувати їх на шість груп:

1) затратний підхід передбачає оцінювання за величиною затрат на видобуток, освоєння, використання. Проте ресурс кращої якості і доступніший отримує нижчу оцінку при значно вищій його споживчій вартості, ніж гірший ресурс. Це серйозний недолік затратного методу, тому здійснене за його допомогою економічне оцінювання ресурсу не стимулює раціонального природокористування. Економічне оцінювання за цим методом визначають за формулою приведених витрат на експлуатацію даного ресурсу:

де С — поточні затрати на експлуатацію ресурсу; К — капіталовкладення; Ея — нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень;

2) результативний підхід — за його допомогою здійснюють економічне оцінювання лише ресурсів, які дають дохід, що є грошовим вираженням первинної продукції від експлуатації природного ресурсу чи різницею між доходом і поточними витратами. Проте дохід від використання ресурсу може бути й опосередкованим, більше того, не для кожного виду ресурсу можна визначити вартість первинної продукції. До того ж, невикористаний ресурс може бути використаним, а за певних умов стати дефіцитним;

3) затратно-ресурсний підхід ґрунтується на поєднанні затрат на освоєння природних ресурсів і доходу від їх використання. При цьому економічна оцінка буде значно вищою, а тому зросте її стимулююча функція;

4) рентний підхід — нині вважається найдоцільнішим, оскільки кращий ресурс отримує більшу вартість (більший дохід за однакових затрат). Для проведення оцінювання ресурсу цим способом використовують формулу

де Я — частина доходу, визначена природними властивостями ресурсу.

Рентні оцінювання враховують обмеженість природного ресурсу, а затрати на його освоєння є усередненими, тому й економічна оцінка об'єктивніша;

5) відтворювальний підхід — економічна оцінка є сукупністю затрат на відтворення ресурсу на певній території. Проте перспективна дефіцитність певного ресурсу може призвести до надмірного завищення оцінки;

6) монопольно-відомчий підхід — є різновидом затратного. Розміри платежів мають відповідати фінансовим витратам спеціалізованих установ з управління природними ресурсами.

Для наочного прикладу подаємо методику економічного оцінювання земельних ресурсів. У нинішніх умовах проведення економічного оцінювання земельних ресурсів є питанням державного значення. Сучасні соціально-економічні перетворення в Україні передбачають удосконалення земельних відносин, формування ефективного механізму їх регулювання на ринкових засадах. Реформування земельних відносин вимагає впорядкування відносин власності на землю, забезпечення рівності її форм, формування ринку землі, рентних відносин у сільському господарстві, запровадження плати за землю та орендної плати, розв'язання інших, не менш важливих проблем. Разом з тим зрозуміло, що наріжним каменем реформування земельних відносин є право власності на землю.

Одним з найголовніших елементів нового економічного механізму землекористування є формування ринку землі, коли земля стає предметом купівлі-продажу. Тому особливе значення нині має проблема грошового оцінювання земельних ділянок, з проведенням якого органічно пов'язаний увесь спектр економічного регулювання земельних відносин — від передачі землі у спадок, власність, заставу до купівлі-продажу, паювання, оподаткування і ціноутворення.

В Україні за єдиною методикою було проведено таке оцінювання земель сільськогосподарського призначення станом на 1 липня 1995 р. Загальна вартість земель була визначена в 122,7 млрд грн, середня вартість 1 га ріллі становила 3734 грн (найвища на Черкащині — 4727 грн/га).

У різних галузях економіки земля має неоднакове значення. У промисловості вона є просторовою основою для розміщення виробництва, а в сільському господарстві — предметом і засобом праці, тобто головним засобом виробництва. Як засіб виробництва земля має специфічні особливості. З одного боку, вона не створена працею людини, не є витвором продуктивних сил, з іншого — як би не розвивалися продуктивні сили, земля відзначається матеріальною сталістю та обмеженістю: її більше не виникне і менше не стане, можна лише розширити сферу застосування землі та підвищити ефективність її використання. Крім того, земля відзначається стаціонарним розташуванням. При цьому однакові за якістю ділянки, але розміщені на різних відстанях від споживача продукції потребуватимуть різних затрат живої та уречевленої праці. Різні земельні ділянки мають неоднакову родючість, причому за належного рівня використання земля як засіб виробництва не тільки не зношується, а й підвищує свої продуктивні властивості.

Для проведення земельної реформи органи влади, спеціалізовані установи та громадяни, що цим займаються, мають бути забезпечені достовірною інформацією про природний, господарський і правовий режими земель з метою обґрунтування розмірів плати за землю. Такі відомості містяться в Державному земельному кадастрі. Ведуть його Держкомзем, Комітет земельних ресурсів і земельної реформи, управління земельних ресурсів обласних адміністрацій, відділи земельних ресурсів у районах та виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів. Він включає дані про реєстрацію права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, про облік її кількості та якості, встановлення порівняльної бальної оцінки земель.

Якісне оцінювання земель за природною родючістю — бонітування — дає змогу здійснити відносне оцінювання якості земель і визначити найсприятливіші площі для вирощування окремих видів сільськогосподарських культур. Бонітування проводять за 100-бальною шкалою. Так, у Тернопільській області 1 га земель оцінено в 60 балів, найвища ця оцінка у Борщівському районі — 76 балів, а найнижча в Бучацькому, Зборівському й Лановецькому районах — 49 балів.

Найважливішою складовою земельного кадастру е економічне оцінювання землі за продуктивністю, окупністю витрат та диференціальним доходом. У класичному вигляді його можна здійснити за формулою

де О — економічне оцінювання землі, Я — рентний дохід, Е — нормативний коефіцієнт, обернено пропорційний терміну окупності капіталовкладень.

Державний земельний кадастр є джерелом даних для грошового оцінювання земель сільськогосподарського призначення. Нині грошове оцінювання землі здійснюють з метою регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, котрі передбачені чинним законодавством України і є підставою для оподаткування земель. Його використовують для здійснення майнових операцій із земельними ділянками як об'єктами, що мають фіксовані межі, розташування, природні та фізичні властивості. Ринкова ціна земельних ділянок формується відповідно до попиту і пропозиції.

Грошове оцінювання земель визначають за капіталізованим рентним доходом, або середньорічним економічним ефектом від використання певних земельних ділянок. Рента — це регулярний дохід з капіталу, майна або землі, який не пов'язаний з підприємницькою діяльністю. Оскільки земельні ділянки різні за продуктивністю, то за однакових затрат праці й капіталу вихід продукції з одиниці площі на них буде неоднаковим (табл. 16.1).

Як видно з табл. 16.1 найдорожча пшениця з 3-ї, найгіршої ділянки — 20 у. о. за 1 т. Якби аналогічна ситуація склалася в промисловості, то конкуренція призвела б до усереднення ринкової ціни. В сільському господарстві ситуація дещо інша, оскільки обсяги виробництва лише на найкращих і середніх ділянках є недостатніми, а тому суспільні ціни на його продукцію формуються на основі виробництва на гірших землях.

Таблиця 16.1. Утворення диференціальної ренти

Таким чином, в основі ціни землі лежить її здатність утворювати ренту, а самою ціною є капіталізована рента, яку намагаються зберегти під час продажу земельної ділянки. Продаючи землю, власник, по суті, продає право на отримання з неї рентного доходу. Продаж ділянки за таких обставин відбудеться лише за умови, коли вилучені за ділянку кошти, надані в кредит, забезпечать певний відсоток, не нижчий за ренту. Тому суму ренти порівнюють із відсотком, а ціна землі прямо пропорційна утворюваній ренті та обернено пропорційна позичковому відсотку.

Відсутність ринку землі в Україні позначається на грошовому оцінюванні земель. Це виявляється насамперед у неможливості визначити достовірну ринкову ціну землі, тому землю оцінюють за нормативами, котрі розробляють на основі економічного оцінювання земель. В умовах відсутності на ринку об'єктів-відповідників практично не вдається залучити справді ринкову оцінну базу. Разом з тим, нормативна ціна землі в Україні стає вагомим елементом регулювання земельних відносин і визначається з урахуванням еталонної прибутковості одиниці земель та встановленого Кабінетом Міністрів відсотка капіталізації чистого прибутку від землі.

У цілому в ринкових умовах ціна землі обчислюється за такою формулою:

де Л — рента; Р — банківський відсоток.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. "Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" регламентовано порядок проведення оцінювання за всіма видами земель. Основою розрахунків є економічне оцінювання земель за виробництвом зернових культур як таких, що вирощуються практично на всіх типах ґрунтів. Згідно з методикою грошове оцінювання земельної ділянки визначають як добуток річного рентного доходу на термін його капіталізації, який встановлюють на рівні 33 років.

Річний рентний дохід (і?рд) обчислюють як суму абсолютного рентного доходу (і?а), що створюється на гірших за якістю землях у сільському господарстві (і?а по Україні встановлено в розмірі 1,6 ц/га), та диференціального рентного доходу (Лд):

Диференціальний рентний дохід з орних земель відповідно до економічного оцінювання за виробництвом зернових культур (у центнерах зерна) визначається так:

де У — урожайність зернових з гектара; Ц — ціна реалізації 1 ц зерна, грн; З — виробничі затрати на гектар; КИ — коефіцієнт норми рентабельності (0,35).

Для розрахунку використовують середні дані за 5 років. Грошове оцінювання земельної ділянки здійснюють за формулою

де О — грошове оцінювання землі, грн; і?р д—річний рентний дохід, грн; Тк — термін капіталізації (33 роки).

Не менш важливою і складною є проблема грошового оцінювання земель населених пунктів і земель сільськогосподарського призначення. В його основу покладено рентний дохід від цільового використання земельних ділянок та проведеного їх облаштування. Проте не існує уніфікованої формули, за якою можна було б здійснити грошове оцінювання землі, тому кожен конкретний випадок має свої особливості. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)", здійснюють грошове оцінювання земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, земель водного фонду, земель запасу, земель лісового фонду, земель, наданих підприємствам торфодобувної промисловості.

Для прикладу розглянемо грошове оцінювання земель промисловості, транспорту та зв'язку:

де Ц — грошове оцінювання земельної ділянки, грн; Р — рентний дохід від облаштування земельної ділянки, грн; Т — термін капіталізації рентного доходу (33 роки); Кф — коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (для земель промисловості є 1,2); /См — коефіцієнт, що враховує положення земельної ділянки; Я. — площа земельної ділянки, га.

де 777 — обсяг товарної продукції підприємства-власника або користувача земельної ділянки з розрахунку на 1 м2; Во — балансова вартість будівель і споруд у межах земельної ділянки та інженерно-транспортної інфраструктури за межами ділянки, котра перебуває на балансі даного підприємства, грн; Воф— балансова вартість основних фондів підприємства, грн.

Нормативний обсяг валової продукції (777) розраховують як добуток виробничих витрат (В) на коефіцієнт нормативної рентабельності (1,5).

Виробничі витрати обчислюють як середню величину їх за три останні роки з урахуванням відповідних річних коефіцієнтів інфляції.

Коефіцієнт, який враховує розташування земельної ділянки (#м), розраховується як добуток коефіцієнта, що враховує регіональні (ІСр), та коефіцієнта, котрий враховує локальні (Кл) чинники розташування земельної ділянки:

Повний розрахунок Км є дещо громіздким, тому в нашому випадку умовно приймемо його за одиницю.

Оцінювання вартості земель населених пунктів проводять за встановленими нормативами витрат на освоєння та облаштування території з урахуванням розміщення населеного пункту в державних, регіональних та локальних системах виробництва, розселення, а також природних, історико-культурних чинників, екологічної ситуації.

Закон України "Про плату за землю" у чинній редакції із внесеними змінами і доповненнями передбачає використання даних про грошове оцінювання для розрахунків, пов'язаних з визначенням розмірів оподаткування земель.

Наведене вище дає підставу для висновку, що ціноутворення на землю в умовах становлення ринку землі та формування дієвого економічного механізму землекористування орієнтуватиметься на рівень доходів від сільськогосподарського виробництва з урахуванням дії як природних, так і техніко-економічних, природоохоронних його складових. Разом з тим вартість сільськогосподарських земель постійно коливатиметься через нестабільність макроекономічного середовища і насамперед величини позичкового відсотка й інфляційних процесів в економіці нашої країни.