Регіональна економіка - Манів З.О. - 12.2. Економічні зв'язки України з країнами СНД

Як відомо Україна є однією із сполучених ланок між Заходом і Сходом. Тому взаємовідносини і економічні зв'язки з ними є важливим пріоритетом у зовнішньоекономічній політиці. Поряд із пріоритетним курсом економічного розвитку з країнами Західної Європи, актуальним для України залишається й забезпечення розвитку багатосторонніх відносин з державами - членами СНД. Розвиток зовнішньоторговельної активності на Сході також сприятиме зростанню ролі України в світовому просторі.

На сучасному етапі економічного розвитку країни СНД є головними торговими партнерами України. їх з Україною об'єднують такі спільні стратегічні пріоритети, як подолання економічної кризи, реформування та розвиток національних економік, проведення ефективної соціальної політики, інтеграція у світовий економічний простір, інформаційні, політичні та культурні взаємозв'язки.

Разом з тим помітним гальмом для співробітництва і розвитку торговельно-економічних відносин з країнами СНД є загальна нормативно-правова неузгодженість, політичні суперечки, відсутність дисципліни банківської і договірних поставок та ін. Відмінності в цілях геостратегічного розвитку, в темпах проведення ринкових перетворень, а також у підходах до змісту самої інтеграції стали додатковою перешкодою розвитку такого співробітництва.

Однак участь України у СНД, його економічних структурах є важливим позитивним фактором становлення нових незалежних держав, розвитку взаємовигідного економічного співробітництва між ними.

Сталий економічний розвиток країн СНД, який спостерігається у останні роки (2000-2005) стверджує сприятливий клімат для налагодження з ними плідних двосторонніх торговельних відносин. У цьому напрямку є актуальним проведення переговорів з усунення наявних тарифних та нетарифних бар'єрів у двосторонній торгівлі з країнами СНД і в першу чергу у торгівлі з Російською Федерацією, зокрема вирішення питання режиму вільної торгівлі з країнам-учасниками ЄЕП та іншими країнами СНД.

На сьогодні головним напрямом в торговельних взаємовідносинах і міжнародних економічних зв'язках є співпраця з Російською Федерацією. Двосторонні експортно-імпортні відносини України з Росією є найбільшими за обсягами та найбільш диверсифікованими за номенклатурою на усьому пострадянському просторі. Вони ж найкращим чином ілюструють специфіку та суперечності торговельних, взагалі економіко-політичних стосунків між новими незалежними державами.

Значна товарно-технологічна залежність від Росії, особливо щодо поставок енергоносіїв до України, створює небажані, а часом і незрозумілі інциденти - політичний тиск на незалежну державу. Адже левова частка закупівлі товарів у Росії припадає саме на енергоносії - нафту і газ.

Між Україною і Росією і на сьогодні є багато складних питань соціально-політичного, геостратегічного, власницько-економічного характеру, які ще повністю не розв'язані (взаємне визнання географічних кордонів, спори щодо Чорноморського флоту, нерухомі активи, які розміщенні за кордоном і інші).

Усі ці гострі суперечності мають вирішуватись за допомогою переговорів, компромісів, взаємопоступок.

Разом з тим існують ускладнення при регулюванні торгівлі і проведенні експортно-імпортних операцій суб'єктами, що господарюють, через неузгодженості та суперечності нормативно-правових систем обох сторін. Як результат Україні наносяться великі збитки, які оцінюються в мільярдних сумах. Це стосується високоліквідаційних товарів сировинної групи та енергоносіїв, які є для України критичним імпортом. Ці факти свідчать про важливість роботи з гармонізації режиму торгівлі, зокрема в укладенні угод, які створювали б рівні умови товарообміну між двома країнами.

Відповідно до Договору про економічне співробітництво на 1997-2007 p.p., а також ряду інших документів підготовлена Програма економічного співробітництва України і Російської Федерації на 1998-2007 pp. Ця програма передбачає зближення основних напрямів у проведенні економічних реформ і розвиток економічного співробітництва, координацію пріоритетних напрямів структурних змін в економіках, координацію заходів з вирішення соціальних проблем, всебічний розвиток торговельних відносин.

Основу українського експорту до Росії становлять продукція металургійної промисловості (вироби з чорних металів, феросплави, профілі, алюміній), продукція машинобудування (електромашини, вантажні автомобілі, двигуни тощо), сільськогосподарська продукція (м'ясо-молочні продукти, цукор, алкогольні напої, консервовані продукти і ін.), продукція хімічної промисловості (шини, пластмаси і вироби з них, фарби, органічні хімічні сполуки, мийні засоби).

Імпорт з Росії - головна стаття енергоносії (нафта та природний газ), які становлять понад 70% від загального обсягу ввезення. З Росії ввозиться також багато видів продукції машинобудування, механічного обладнання, легкові автомобілі. Важливе значення має і ввезення продукції хімічної промисловості, зокрема синтетичного каучуку.

Розвивається і інвестиційне співробітництво, але воно пов'язане з фінансовими дефіцитами на пострадянському просторі. Складовою двостороннього співробітництва є прикордонна співпраця. У лютому 2000 р. була підписана програма міжрегіонального і прикордонного співробітництва України і Російської федерації до 2007 р. В подальшому розвитку економіки України і Росії має сприяти створення міждержавних і транснаціональних фінансово-промислових груп і об'єднань, які концентрували б фінансові, матеріально-технічні та інтелектуальні ресурси задля виробництва і реалізації конкурентоспроможної на світових ринках продукції.

Вагоме місце в системі економічного співробітництва займають і інші країни СНД (табл. 12.2.1). найбільшу питому вагу серед них займають: Туркменістан, Казахстан і Білорусь.

Співробітництво України з Туркменістаном носить традиційний характер на протязі усіх років незалежності. Найбільшою комплексною статтею товарної торгівлі становлять продовольчі товари (борошно, цукор, яловичина). Зростає експорт продукції машинобудування - рідинні насоси, механічні пристрої, електричні машини та промислове обладнання. Традиційний сегмент українського експорту - металургійні вироби (труби різного діаметру). Збільшуються обсяги експорту продукції хімічної промисловості, лікарських засобів, шин.

Імпорт з Туркменістану практично проходить по статті "природний газ", з яким укладена довгострокова угода.

Торгівля України з Казахстаном значною мірою визначається статусом обох країн щодо енергозабезпеченості. Казахстан є переважно експортером енергоносіїв (нафта і нафтопродукти). Торгівля енергоносіями становить основну статтю обопільної торгівлі, яка забезпечує Казахстану загальне позитивне сальдо у торгівлі з Україною.

Основні статті українського експорту до Казахстану це ядерні реактори, електричні машини, прокатні стани, залізничні локомотиви та інші види продукції машинобудування, феросплави, труби, прокат, вироби з чорних металів, лікарські засоби, штучний графіт, шини та ін.

Основними секторами українського експорту до Білорусі є товари металургійної промисловості (чорні метали, труби, плоский прокат, профілі, феросплави тощо) та машинобудування (механічне обладнання, електричні машини, обладнання для автомобілів та ін.). Багато експортується продукції хімічної промисловості (шини, пластмаса, дубильні екстракти, фарби, полімери, органічні хімічні сполуки, продукти неорганічної хімії), а також продукти харчування (зерно, цукор, кондитерські вироби, олія, жири, борошно, алкогольні напої).

Імпортує Україна трактори, вантажні автомобілі, холодильники, побутові прилади, обладнання і устаткування, полімери, добрива, нафту і нафтопродукти, фармацевтику та хімічні продукти, троси та канати.

За останні роки стабілізуються міжнародні взаємовідносини із іншими країнами СНД. Зокрема країнами Середньої Азії (Узбекистаном, Киргизстаном, Таджикистаном). Найбільш важливі взаємозв'язки є з Узбекистаном, який для України поставляє газ. Предметами українського експорту до Узбекистану є продукція металургійної промисловості (метал, труби), машинобудування (електричні машини, ядерні реактори), вироби хімічної промисловості та продовольчі товари (цукор, олія, борошно, крупа).

Тісні взаємозв'язки є з країнами Кавказу (Азербайджаном, Грузією та Вірменією). Азербайджан є одним з найважливіших експортів для України у постановці енергоносіїв та нафти. Крім нафтопродуктів з Азербайджану імпортуються крани, інша машинобудівна продукція, вироби легкої промисловості (бавовняне волокно, прядиво) та інші.

Грузія за останні роки значно пожвавила взаємоекономічні відносини з Україною. До Грузії Україна експортує продовольчі товари (цукор, етиловий спирт і ін.), товари хімічної промисловості (лікарські препарати, шини, пластмаси), продукцію металургії. З Грузії Україна отримує в основному цитрусові, вина та деякі види машинотехнічної та хімічної продукції.

З Вірменією обсяги експортно-імпортних операцій незначні. Україна продає Вірменії окремі види металопродукції, труби, алкогольні напої, електричні машини, продукцію хімічної промисловості. Взамін купує деякі види продукції металургії, металообробки, машинобудування, синтетичний каучук, традиційні вірменські алкогольні напої.

Основними предметами експорту продукції до Молдови є енергоносії, нафтопродукти, продукція металургійної промисловості, продовольчі товари, продукція хімічної промисловості, лікарські засоби, електричні машини та устаткування, вантажні автомобілі.

До України імпортуються з Молдови товари асиметричного щодо експорту асортименту, які належать до категорій машин на обладнання, металургійної промисловості, продовольчих товарів (свинина, вина, фрукти).

12.3. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
12.4. Економічна інтеграція України в європейську та світову структуру
12.5. Експортний потенціал України і можливості його реалізації на світовому ринку.
12.6. Транзитний потенціал України і його значення в розвитку економіки держави.
Глава 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.
13.1. Природно ресурсні фактори розвитку продуктивних сил.
13.2. Паливно-енергетичний фактор сталого розвитку продуктивних сил.
13.3. Водний фактор в розвитку продуктивних сил.
13.4. Трудоресурсні фактори сталого розвитку продуктивних сил.
13.5. Споживчий фактор розвитку продуктивних сил.
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru