Регіональна економіка - Манів З.О. - Ресурси флори і фауни. Рекреаційна та заповітна справа

Воно є одним із головних джерел життя на Землі. Повітря використовується в багатьох виробничих процесах, оскільки є окислювачем при горінні. З метою стабілізації стану повітряного басейну та поліпшення якості повітря необхідно розробити стандарти якості атмосферного повітря. При цьому необхідно узгодити їх з міжнародною системою стандартів та створити нову систему екологічного нормування шляхом введення технологічних стандартів і нормативів утворення забруднювальних речовин під час здійснення технологічних процесів.

Атмосферне повітря є не лише життєдайним "буфером" між Космосом і поверхнею нашої планети та носієм тепла і вологи, адже через нього здійснюється фотосинтез і обмін енергії - головні процеси біосфери. Тому антропогенна діяльність повинна ці фактори враховувати і в певній мірі регулювати його використання.

Ресурси флори і фауни. Рекреаційна та заповітна справа

Одним із найбільш важливих ресурсів флори є лісокористування. Стратегія його визначається зростаючими потребами в деревинній сировині та різким зростанням кліматорегулюючої, захисної, санітарно-гігієнічної, рекреаційно-туристичної та естетичної ролі лісів в умовах екологічної кризи. Головним визначальним принципом ефективного використання деревинних ресурсів має стати безвідходне лісокористування. Значним резервом додаткового одержання сировини є збільшення використання деревинної біомаси (до 80 % порівняно із сучасним - 48 %) без шкідливого впливу на родючість грунтів та рослинні ресурси. Це має забезпечуватися за рахунок створення і широкого впровадження безвідходних та маловідходних технологій. За підрахунками науковців впровадження в лісопереробному комплексі ресурсозберігаючих технологій, використання замінників і вторинної сировини може щорічно економити понад 2,0 млн. м3 деревини. Раціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує створення системи моніторингу лісів, що забезпечить управління лісовим господарством шляхом оптимізації системи лісокористування та запобігання критичним екологічним явищам і процесам.

З метою збереження біоресурсів передбачається розвиток мережі природно-заповідного фонду України і резервування в процесі земельної реформи цінних для заповідання природних територій та об'єктів. Збереження та раціональне використання ресурсів флори й фауни здійснюватиметься таким шляхом:

організації комплексного моніторингу стану популяції тваринного й рослинного світу та створення і ведення державного кадастру;

розроблення та впровадження сучасних наукових методів оцінки оптимальних рівнів використання біологічних ресурсів;

розроблення та впровадження державних регіональних і міждержавних програм з охорони, використання та відтворення видів рослинного й тваринного світу, яким загрожує зникнення внаслідок негативного впливу господарської діяльності.

Програмою передбачається ефективне використання лікувальних ресурсів. Для цього необхідно здійснити наукові розробки оцінки перспективних рекреаційних територій державного значення, картування й затвердження їх як зон, що не підлягають приватизації, провести роботи з медичного зонування курортно-рекреаційних територій України. На основі проведених наукових досліджень скласти територіальні комплексні схеми охорони навколишнього природного середовища основних курортно-рекреаційних регіонів.

Підсумувавши наведене, можна стверджувати, що виконання Державної програми охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в значній мірі залежатиме від екологізації всіх видів антропогенної діяльності. Під екологізацію розуміють поширення екологічних принципів та підходів на всі сфери життєдіяльності людського суспільства: культуру, науку, виробництво та соціальні явища. Таким чином, головне завдання - це запровадження загальної екологічної освіти та виховання з метою формування екологічно свідомого ставлення до навколишньої природи, встановлення гармонійних зв'язків між нею та антропогенною діяльністю. З цією метою у відносинах між природою та потребами людського суспільства необхідно визначити науково обгрунтований оптимум, коли якість життя людини, що визначається сукупністю екологічних, матеріальних, духовних та соціальних запитів, забезпечуватиметься з урахуванням можливостей природного розвитку як окремих екосистем, так і біосфери загалом, не порушуючи встановленої в природі динамічної рівноваги.