Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами - Жолнер І.В. - Визнання та оцінка, коли короткострокові компенсовані періоди відсутності

Короткострокові виплати працівникам включають такі статті:

o зарплати робітникам та службовцям і внески на соціальне забезпечення;

o короткострокові компенсації за відсутність (такі як оплачена щорічна відпустка та оплачена тимчасова відсутність); при цьому очікується, що випадки відсутності відбуватимуться протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду, в якому працівники надають відповідні послуги;

o участь у прибутку та премії, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду, в якому працівники надають відповідні послуги;

o негрошові виплати (такі як медичне обслуговування, надання житла, автомобілів та безкоштовних чи субсидованих товарів або послуг) для теперішніх працівників.

Визнання та оцінка усіх короткострокових виплат працівникам. Якщо працівник надав послуги підприємству протягом облікового періоду, недисконтовану суму короткострокових виплат працівникам, очікуваних до сплати в обмін на ці послуги, підприємству слід визнавати:

а) як зобов'язання (нараховані витрати) після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Якщо вже сплачена сума перевищує недисконтовану суму виплат, підприємству слід визнавати це перевищення як актив (сплачені авансом витрати) тією мірою, якою цей аванс приведе, наприклад, до зменшення майбутніх платежів або грошового відшкодування;

б) як витрати, якщо інший Стандарт не вимагає або не дозволяє включення виплат у собівартість активу.

Визнання та оцінка, коли короткострокові компенсовані періоди відсутності

Підприємству слід визнавати очікувану вартість короткострокових виплат працівникам у формі компенсацій за відсутність таким чином:

а) у разі накопичення компенсацій за відсутність, - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні компенсації за відсутність;

б) у разі ненакопичення компенсацій за відсутність - під час відсутності.

Підприємство може компенсувати працівникам відсутність з різних причин, включаючи:

o відпустки;

o хворобу та нетривалу непрацездатність;

o декретні відпустки для батька або матері;

o відправлення функцій присяжного засідателя;

o військову службу.

Таблиця 9.6. ОБЛІК ВИПЛАТ ПРАЦІВНИКАМ

Права на компенсації за відсутність поділяються на дві категорії:

а) накопичувані;

б) ненакопичувані.

Накопичувані компенсації за відсутність - це такі, що переносяться на майбутні періоди та можуть використовуватися в майбутніх періодах, якщо права поточного періоду не використані повністю. Накопичувані компенсації за відсутність можуть бути або гарантованими (іншими словами, працівникам надається право отримати грошові виплати за невикористане право при звільненні з підприємства), або негарантованими (якщо працівникам не надається право на отримання грошових виплат за невикористане право при звільненні з підприємства).

Зобов'язання виникає з того моменту, як працівники починають надавати послуги, що збільшують їхні права на майбутні компенсації за відсутність.

Зобов'язання існує та визнається, навіть якщо компенсації за відсутність є негарантованими, хоча можливість того, що працівники можуть звільнитися до того, як вони використають накопичені негарантовані права, впливає на оцінку цього зобов'язання.

Підприємству слід оцінювати очікувану вартість накопичуваних компенсацій за відсутність у вигляді додаткової суми, яку воно очікує виплатити в результаті невикористаного права, накопиченого на дату балансу.

Приклад.

А Підприємство має 50 працівників, кожен з яких має право на 3 робочих дні оплачуваної тимчасової непрацездатності. При чому, дні тимчасової непрацездатності, які не використані можна перенести на один календарний рік. Дні тимчасової непрацездатності беруть спочатку з днів, на які працівник має право в поточному році, а потім - з будь-якого залишку, перенесеного з минулого року. На 31 грудня 2008 р. середня кількість невикористаних днів з правом на відсутність дорівнює двом дням на працівника. На основі набутого досвіду, тенденції якого очікуються і в майбутньому, підприємство очікує, що в 2009 р. 36 працівників візьмуть не більше трьох днів оплачуваної тимчасової непрацездатності, а інші 14 працівників візьмуть у середньому по п'ять днів кожний.

Підприємство очікує, що воно заплатить за 28 (36 х 3 + 14 х 5 - 50 х 3) додаткових днів тимчасової непрацездатності в результаті невикористаного права на відсутність, що накопичилося на 31 грудня 2008 року (на кожного з 14 працівників по 2 дня). Отже, підприємство визнає зобов'язання, що дорівнює оплаті за 28 днів тимчасової непрацездатності.

У багатьох випадках підприємству не обов'язково робити детальні обчислення для визначення того, що не існує суттєвого зобов'язання за невикористані компенсації за відсутність. Наприклад, можливо, що зобов'язання за оплатою тимчасової непрацездатності будуть суттєвими лише в разі офіційної чи неофіційної домовленості щодо можливості взяти невикористані оплачувані дні тимчасової непрацездатності як оплачену відпустку.

Ненакопичувані компенсації за відсутність не переносяться на майбутні періоди: вони закінчуються, якщо право на відсутність поточного періоду не використовується повністю, і не надають права працівникам на отримання грошових коштів за невикористані дні з правом на відсутність при звільненні з підприємства. Це, звичайно, стосується оплати тимчасової непрацездатності (тією мірою, якою невикористані в минулому дні з правом на відсутність не збільшують кількість днів з правом на відсутність у майбутньому), декретних відпусток для матері чи батька, а також компенсацій за відсутність під час відправлення функцій присяжного засідателя або військової служби. Підприємство не визнає зобов'язання або витрат до часу відсутності, оскільки надання послуг працівниками не збільшує суми виплат. Визнання та оцінка програми участі у прибутку та преміювання

Підприємству слід визнавати очікувані витрати, пов'язані з участю у прибутку та преміюванням тоді і лише тоді, коли:

а) у підприємства є теперішнє юридичне або конструктивне зобов'язання здійснити такі сплати в результаті минулих подій;

б) можна достовірно оцінити це зобов'язання.

Теперішнє зобов'язання існує тоді і лише тоді, коли у підприємства немає реальної альтернативи, крім здійснення платежів.

Згідно з деякими програмами участі у прибутку, працівники отримують частку прибутку лише в тому разі, якщо вони залишаються у підприємства протягом визначеного періоду. Згідно з такою програмою, створюється конструктивне зобов'язання, оскільки працівники надають послуги, які збільшують суму, що підлягає сплаті, якщо вони залишаються працювати до закінчення визначеного періоду. Оцінка таких конструктивних зобов'язань свідчить про те, що деякі працівники можуть звільнитися з підприємства, не отримавши частки розподіленого прибутку.

Приклад.

Сплатити визначену пропорційну частку свого чистого річного прибутку працівникам, які надають свої послуги протягом року. Якщо ніхто з працівників протягом року не звільняється, загальна сума виплат розподіленого річного прибутку становитиме 10 % чистого прибутку. Підприємство попередньо оцінює, що завдяки плинності кадрів сплати зменшаться на 1,5 % від чистого прибутку

Підприємство визнає зобов'язання та витрати розміром 8,5 % (10 % - 1,5 %) чистого прибутку

У підприємства може не бути юридичного зобов'язання щодо сплати премії. Проте в деяких випадках практикується сплата премій. У таких випадках у підприємства є конструктивні зобов'язання, оскільки в нього немає ніякої реальної альтернативи, крім сплати премії. Оцінка конструктивного зобов'язання відображає можливість того, що деякі працівники можуть звільнитися без отримання премії.

Підприємство може достовірно попередньо оцінити своє юридичне зобов'язання або конструктивне зобов'язання щодо програми розподілу прибутку чи преміювання, якщо і тільки якщо:

а) офіційні умови програми містять формулу визначення суми виплати;

б) суб'єкт господарювання визначає суми, які підлягають сплаті до того, як фінансові звіти будуть затверджені до випуску, або

в) минула практика підприємства чітко вказує на суму його конструктивного зобов'язання.

Зобов'язання щодо програм розподілу прибутку та преміювання виникає в результаті послуг, що їх надає працівник, а не від операцій з власниками підприємства. Отже, підприємство визнає витрати на програми участі у прибутку та преміювання не як розподіл чистого прибутку, а як витрати.

Якщо виплати, пов'язані з участю у прибутку та преміюванням, не підлягають оплаті у повному обсязі протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду, в якому працівники надають відповідні послуги, ці виплати є іншими довгостроковими виплатами працівникам.