Людина і світ - Юрій М.Ф. - СТВОРЕННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ

Духовний світ людини вчені нерідко характеризують як нерозривну єдність розуму, почуттів, волі. Світ особистості індивідуальний і неповторний.

Духовний світ кожного може бути правильно зрозумілий лише з урахуванням особливостей спільності, до якої індивід належить, лише в тісному зв'язку з духовним життям суспільства.

Духовне життя людини, суспільства постійно міняється і розвивається.

§ 15. Діяльність у сфері духовної

У чому цінність книги: у її змісті чи в якості паперу, обкладинки, шрифту тощо? Чи є творчою діяльність тих людей, які не створюють, а лише поширюють духовні цінності? Чим "споживання" книги відрізняється від споживання їжі?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Поняття "культура ", духовна культура, види діяльності, потреби людини.

Згадаємо відмінність духовної діяльності від матеріальної: перша пов'язана зі зміною свідомості людей, друга - з перетворенням об'єктів природи і суспільства. Розглянута вище пізнавальна діяльність є важливим проявом духовної діяльності, її результатом є знання.

Однак духовна діяльність не зводиться тільки до пізнавальної. Розглядаючи духовну діяльність у цілому, можна умовно виділити два її види: духовно-теоретичну і духовно-практичну.

Перший вид - це виробництво (створення) духовних цінностей (духовних благ). Продуктом духовного виробництва є думки, ідеї, теорії, норми, ідеали, образи, що можуть приймати форму наукових" філософських, релігійних і художніх творів (наприклад, думки про еволюцію органічного світу, викладені в книзі Ч. Дарвіна "Походження видів шляхом природного добору", ідеї й образи такого твору Лесі Українки як "Лісова Пісня", образи, відбиті в картинах і фресках Врубеля, чи музиці Лисенка, законодавчих актів.

Другий вид - це збереження, відтворення, розподіл, поширення, а також освоєння (споживання) створених духовних цінностей, тобто діяльність, результатом якої є зміни свідомості людей.

СТВОРЕННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ

Для того, щоб усвідомити особливості духовного виробництва, зіставимо його з матеріальним. Якщо сказати коротко, то матеріальне виробництво - це створення речей, а духовне - створення ідей. Створені речі - продукт праці. А ідеї? Вони теж результат трудових зусиль, переважно розумових. Ви знаєте, що роман чи наукова книга, художнє полотно чи великий музичний добуток - це нерідко багаторічна праця автора.

Чи можна вважати, що матеріальне і духовне виробництва відрізняються тим, що перше засновано на фізичній праці, а друге - на розумовій? Якщо задумаємося, то прийдемо до висновку, що усе, що робить людина в матеріальному виробництві, попередньо проходить через її свідомість. Не буває праці без усвідомлення її цілей і засобів. Як говориться, усе потрібно "робити з головою". А духовне виробництво поряд з розумовою працею вимагає часом і чималих фізичних зусиль. Згадаємо про працю скульптора чи диригента, балерини чи вченого-експериментатора.

Відзначимо також, що духовне виробництво, як видно зі сказаного, пов'язане з виробництвом матеріальним. По-перше, папір, фарби, прилади, музичні інструменти і багато чого іншого — необхідна умова духовного виробництва. По-друге, деякі продукти духовного виробництва є елементом матеріального виробництва: це технічні ідеї і наукові теорії, що стають продуктивною силою.

Духовне виробництво здійснюється, як правило, особливими групами людей, духовна діяльність яких є професійною. Це люди, які мають відповідну освіту, що володіють майстерністю. Звичайно, знань для оволодіння прийомами даного виду діяльності недостатньо. Адже продукт духовного виробництва відрізняється новизною, унікальністю, а отже, це результат творчої діяльності.

Але духовне виробництво поряд із професійною діяльністю містить у собі і діяльність, постійно здійснювану народом. її результатом можуть бути народний епос, народна медицина, обряди, що мають самостійну цінність (народні казки і перекази, рецепти лікування травами, народні весільні обряди тощо). Багато людей, не будучи професіоналами, із захопленням прилучаються до творчої духовної діяльності через участь у художній самодіяльності. Деякі з них у своїй творчості піднімаються до рівня професіоналів. Нерідко образи або знання, створені, наприклад, творчістю народних музикантів чи цілителів, стають основою художніх творів професійних майстрів чи наукових праць фахівців.

Важлива особливість духовного виробництва полягає в тому, що його продукти створюються не тільки для задоволення існуючої в суспільстві потреби в тих чи інших духовних благах, але і для самореалізації мислителя, художника тощо. Вони задовольняють внутрішню потребу автора виявити, виразити себе, передати свій настрій, реалізувати свої здібності. Для вченого, музиканта, художника, поета цінність праці полягає в цінності Не тільки його результатів, але і самого процесу створення добутку. Ось що писав англійський натураліст Ч. Дарвін (1809-1882): "Головною моєю насолодою і єдиним заняттям протягом усього життя була наукова праця і збудження, викликане нею, що дозволяє мені забувати або зовсім усуває моє постійне погане самопочуття".

З цією особливістю духовного виробництва пов'язане і те, що між моментом створення духовного продукту і часом розкриття його значення для інших людей нерідко існує проміжок часу. Деякі технічні винаходи і художні твори були зрозумілі і гідно оцінені лише після смерті їхніх творців, а іноді - через століття.

Отже, духовне виробництво - діяльність людей зі створення духовних цінностей. Багато з них - наукові відкриття, винаходи - сприяють розвитку виробництва матеріальних благ. Інші, наприклад, соціальні норми, допомагають упорядкувати життя суспільства. Усі духовні цінності здатні задовольняти духовні потреби людини, впливати на її свідомість. Цей вплив, наслідком якого є ріст духовної культури людей, забезпечується діяльністю щодо збереження, відтворення, поширення духовних цінностей у суспільстві, тобто духовно-практичною діяльністю.

Продуктом духовного виробництва можуть бути й омани, утопії, помилкові судження, що нерідко отримують неабияке поширення. Однак людство зберігає ті ідеї й образи, у яких утілені мудрість, знання, досвід.