Людина і світ - Юрій М.Ф. - ДУХОВНИЙ РЕГУЛЯТОР ЖИТТЯ

У чому полягає сутність і значення Золотого правила моральності? Що таке добро і зло. обов'язок і совість? Яке теоретичне і практичне значення морального вибору і моральної оцінки?

РАДИМО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Соціальні норми (див. § 6), мораль і право (див. § 7).

Існує кілька наукових визначень моралі, моральності. Наведемо одне з них: мораль - це форма нормативно-оцінної орієнтованості індивіда, спільностей у поведінці і духовному житті, взаємосприйнятті і самосприйнятті людей.

Іноді мораль і моральність розрізняють: мораль - це норми свідомості, а моральність - реалізація цих норм у житті, практичній поведінці людей.

Мораль є етика - теорія, що розглядає сутність, проблеми морального вибору, моральної відповідальності людини, що стосуються всіх сторін її життєдіяльності спілкування, праці, сім'ї, громадянської орієнтації, національних і конфесіональних взаємин, професійного обов'язку. Тому етику прийнято вважати "практичною філософією".

ДУХОВНИЙ РЕГУЛЯТОР ЖИТТЯ

Ви вже знаєте, що, будучи істотою суспільною, людина не може не підкорятися певним правилам. Це необхідна умова виживання людського роду, цілісності суспільства, стійкості його розвитку. У той же час правила, норми покликані захищати інтереси і достоїнства окремої людини. Серед таких норм найважливішими є норми моралі. Мораль - це система норм, правил, які регулюють спілкування і поведінку людей для забезпечення єдності суспільних та особистих інтересів.

Хто ж установлює моральні норми? На це питання даються різні відповіді. Авторитетною є позиція тих, хто вбачає їх джерело в діяльності і заповідях засновників світових релігій - великих учителів людства: Конфуція, Будди, Мойсея, Ісуса Христа.

Христос учив: "...В усьому, як хочете, щоб з вами гарно поводилися люди, так поводьтесь і ви з ними". Так, у далекій давнині був закладений фундамент головної загальнолюдської нормативної моральної вимоги, яку потім назвали "золотим правилом моральності". Воно говорить: "Поводься стосовно інших так, як ти б хотів, щоб інші поводились із тобою".

Відповідно до іншої точки зору, норми і правила моралі формуються природно-історичним шляхом, на основі масової життєвої практики, відшліфовуються в різних життєвих ситуаціях, поступово перетворюючись у моральні закони суспільства.

Виходячи з досвіду, народ керувався моральними заборонами і вимогами: не убивати, не красти, допомагати в біді, говорити правду, виконувати обіцянки. У всі часи засуджувалися жадібність, боягузтво, обман, лицемірство, жорстокість, заздрість. Завжди схвалювалися свобода, любов, чесність, великодушність, доброта, працьовитість, скромність, вірність, милосердя.

Моральні установки особистості досліджувалися найбільшими філософами. Один з них - Еммануїл Кант - сформулював категоричний імператив моралі, наслідування якого дуже важливе для реалізації моральних орієнтирів діяльності. Категоричний імператив - це безумовна примусова вимога (веління), що не допускає заперечень, обов'язкова для всіх людей, незалежно від їх походження, становища, обставин.

Як же Кант характеризує категоричний імператив? Наведемо одне з формулювань, обміркуйте його, обговоріть, порівняйте з "золотим правилом". Існує, стверджував Кант, один категоричний імператив: "Поводься завжди відповідно до такої максими (максима - вищий принцип, правило, яке ти в той же час можеш вважати за закон)". Категоричний імператив як і "золоте правило", стверджує особисту відповідальність Людини за свої діяння, учить не робити іншому того, чого не бажаєш собі. Отже, ці положення, як і моральність у цілому, за своєю природою гуманістичні, тому що "інший" виступає як друг. Говорячи про значення "золотого правила" і кантівського імператива, сучасний учений К. Попер писав, що "жодна інша думка не зробила такого могутнього впливу на моральний розвиток людства".