Соціологія - Герасимчук А.А. - 8.3. Функції соціології праці

Як і кожна наука, соціологія праці задовольняє певні соціальні потреби суспільства, в більшій або меншій мірі кожної людини зокрема. Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях. Соціологи Г.Янушек і Я.Сікора визначають такі функції соціології праці:

Діагностична. Це оцінка діяльності конкретної організації з точки зору її ефективності та здатності до конкуренції.

Прогностична. В руслі цієї функції на основі аналізу діяльності організації повинна бути більш-менш виразно сформована відповідь на питання: а що нас чекає попереду? На що ми можемо розраховувати в майбутньому?

Соціотехнічна. Завдяки аналітичному підходу до процесу діяльності в організації у людей формується переконання про необхідність уникнення, гальмування дезінтеграційних процесів і пропагування позитивних, інтеграційних її форм, що сприяють зростанню продуктивності.

Гуманістична. Завдяки привнесенню в діяльність організації гуманістичних принципів, стосунки між її членами набирають якісно нового вигляду. Організація для працівників стає другою домівкою, її члени через призму гуманізму зовсім по-іншому сприймають своє місце і місце свого підприємства в життєдіяльності суспільства. Зростає довіра людей один до одного, а це призводить до того, що збільшується кількість і якість виробленої продукції, людина повністю зосереджує свою увагу на трудовому процесі, не витрачаючи зусилля на непотрібне з'ясування між особових стосунків.

Ціннісна. Важлива роль належить ціннісній функції праці, пов'язаній із формуванням у працівників ціннісних настанов, мотиваційної сфери, життєвих цілей та планів.

Ще одна функція праці пов'язана з формуванням особистості. Розвиток виробництва, зазначає український соціолог Л.І. Швидка, не повинен бути самоціллю, він передусім має забезпечувати вільний розвиток сутнісних сил особистості.

Слід зазначити, що соціологія праці як наука дає не рецепти, а теоретичні знання, які реалізуються на практиці. Практика, збагачуючи свій зміст знаннями, стає більш еластичною, дійовою, цивілізованішою.

8.4. Мотиваційні аспекти праці

В соціологічній літературі вчені виділяють ряд мотиваційних аспектів праці, які є необхідною умовою зростання її продуктивності.

Організація праці як джерело мотивації

Організація праці завжди була в центрі уваги адміністрації, профспілок, безпосередньо самих членів соціальних груп. І це не випадково. Адже добре продумана організація праці створює необхідні умови для реалізації поставлених завдань, а також дає гарантію раціонального використання кваліфікації людей і результатів їх роботи. Основною ЇЇ метою є такий добір, розміщення і об'єднання людей в процесі праці, який давав би якісну продукцію за найменших витрат засобів, сировини, енергії, зусиль людей.

Вирішення цих питань може бути різним, а звідси і різна може бути їх мотиваційна цінність. Довгий час в соціології праці панував погляд, виражений Тейлором, що найкращою організацією праці є така, що гарантує:

а) глибокий операційний поділ праці;

б) високу кваліфікацію виконавців;

в) чітко визначений поділ концепційних, підготовчих, виконавчих і контрольних функцій.

У роботах соціологів і відповідно в практиці виробничого процесу домінувала думка, згідно з якою — чим глибший поділ праці, тим вище її продуктивність. Всі дотримувалися правила, за яким для кожної операції є тільки один метод її здійснення, встановлення ж того чи іншого методу було виключно компетенцією керівництва. Єдиним мотиваційним важелем вважали заробітну плату.

Сьогодення, окрім вищевказаного мотиваційного імпульсу, ви-кристалізувало новий тип працівника і не тільки зі значно вищим рівнем кваліфікації, а й професійними інспіраціями працівника, який працює не тільки заради отримання відповідної винагороди за виконану роботу, але в якому керівництво і члени організації вбачають особистість в повному значенні цього слова. Американський соціолог Даніель Катц зазначає, що тут мотивацією є вже те, що людина усвідомила себе як спеціаліста, який може зробити те, чого не можуть інші. І вже це дає їй внутрішнє задоволення.

Зростання рівня освіти і кваліфікації розбудили в людях якісно інші потреби, яких не було ще якихось 25-20 років тому. Це вже не тільки задоволення тих потреб, які так виразно сформулював у своїй п'ятирівневій піраміді А.Маслоу, а дещо кількісно і якісно інше. Сьогодні такими потребами, пише Здіслав Ясіньський, є:

— потреба подальшого вдосконалення і повного використання своїх кваліфікаційних здібностей;

— прагнення робити не тільки те, що вже сформоване і випробуване в праці, а й постійний пошук нового, нестандартного;

— бажання брати на себе відповідальність і відповідно до цього вимога ставлення до себе як до особистості—з пошаною, визнанням заслуг і рис характеру;

— доступ до інформації, що отримує вище керівництво.