Географія - Гілецький Й. Р. - Рельєф і корисні копалини

Загальні відомості та фізико-географічне положення

Північна Америка — третій за розмірами материк Землі (після Євразії і Африки). її площа становить 20,4 млн км2, а з островами — 24,25 млн км2.

Північна Америка розташована в Північній і одночасно'Західній півкулях. На півдні материк перетинає тропік, на півночі — Північне полярне коло. Крайні точки материка: на півночі — мис Мерчісон (73°50' пн. ш., 94°45' зх. д.); на півдні — мис Мар'ято (7°12' пн. ш., 80°52/ зх. д.); на сході — мис Сент-Чарльз (52°24' пн. ш., 55°40' зх. д.); на заході — мис Принца Уельського (65°35/ пн. ш., 168° зх. д.).

Північна Америка омивається водами Тихого (із заходу), Атлантичного (зі сходу) й Північного Льодовитого (з півночі) океанів. Берингова протока відокремлює Північну Америку від Євразії, а Панамський канал — від Південної Америки.

Більша частина материка розташована у помірному тепловому поясі, крім крайньої півночі, яка лежить у холодному поясі, і Центральної Америки, що лежить у жаркому поясі.

Протяжність материка з півночі на південь по меридіану 100° зх. д. становить 52° (5772 км), а зі сходу на захід по паралелі 40° пн. ш.— 50° (4270 км).

Берегова лінія Північної Америки дуже порізана. На півночі біля материка розташований найбільший острів земної кулі — Ґренландія (2,2 млн км2) і великі та малі острови Канадського Арктичного архіпелагу. Північно-західна окраїна материка утворює півострів Аляску, продовженням якої є Алеутські острови. Східна — півострів Лабрадор, що омивається великою, але мілкою Гудзоновою затокою. Біля східних берегів Північної Америки лежать острови Ньюфаундленд та Великі й Малі Антільські. Берегова лінія Північної Америки найбільш порізана на північному заході, де багато островів, заток і бухт. На західному узбережжі материка є тільки одна велика затока — Каліфорнійська, відокремлена від океану півостровом Каліфорнія. У вузьких затоках східних берегів, що глибоко врізуються в суходіл, спостерігаються найвищі на Землі морські припливи — до 18 м (затока Фанді). Біля берегів материка проходять: Аляскинська, Каліфорнійська, Лабрадорська течії і течія Гольфстрім.

Дослідження та освоєння

Близько 981 або 982 року нормани, очолювані Еріком Рудим, відкрили Ґренландію. А в 1000 р. його син Лайф Еріксон разом з одноплемінниками досягли берегів Північної Америки. Датою відкриття Північної Америки вважають 12 жовтня 1492 р., коли іспанські мореплавці під керівництвом X. Колумба досягли островів поблизу берегів материка. Але Колумб вважав, що відкрив новий, західний, шлях до Індії.

Наприкінці XV ст. Дж. Кабот відкрив для європейців острів Ньюфаундленд і узбережжя півострова Лабрадор. У середині XVI ст. французька експедиція під керівництвом Ж.Картьє досягла затоки Св. Лаврентія і увійшла в гирло однойменної річки. Англійці Дж: Девіс (XV ст.), Г. Гудзон (XVI ст.), В. Баффін (XVII ст.) та інші дослідники продовжили вивчення північно-східних і північних берегів материка.

У середині XVIII ст. експедиція В.Берінга і О.Чирикова пройшла уздовж Алеутських островів та півострова Аляска. Були відкриті та описані нові острови і тихоокеанське узбережжя. Перші постійні російські поселення в Північній Америці заснував Г. Шеліхов. З його ім'ям пов'язують виникнення так званої Російської Америки — північно-західної частини материка, що стала належати Росії. У 1867 р. ці володіння були продані США.

Рельєф і корисні копалини

Найважливіші особливості поверхні Північної Америки полягають у тому, що західна частина материка набагато вища за східну. Найвищою точкою материка є гора Мак-Кінлі (6193 м), а найнижча розташована в Долині Смерті (86 м нижче рівня моря).

За характером поверхні материк поділяють на три частини. Північна та центральна частини зайняті рівнинами, на південному сході розміщені гори Аппалачі, а на заході простяглись гірські споруди Кордильєр.

Рівнини материка сформувались переважно на давній Північноамериканській платформі, яка охоплює докембрійський кристалічний Канадський щит і плиту, складену породами палеозойського і мезозойського віку. Північна частина рівнин розміщена в межах Канадського кристалічного щита. Плиті відповідають Центральні (висота до 500 м) і Великі рівнини (висоти значно вищі, подекуди 1500 м). Повсюдно багато валунів.

Південніше розміщені Центральні рівнини (висота 200—300 м), складені морськими і континентальними відкладами.

На захід від Центральних рівнин перед Кордильєрами розміщені Великі рівнини. Вони утворилися в західній частині платформи, яка зазнала піднять при утворенні Скелястих гір.

Гори Аппалачі на південному сході материка складаються із середньовисотних хребтів, плоскогір'їв і плато. Це відроджені складчасто-брилові гори, що виникли на каледонських і герцинських структурах.

Для них характерним є обернений тип рельєфу, при якому антиклінальні складки розмиті і зайняті долинами, а синкліналі, складені більш стійкими до розмиву породами, перетворились на підвищені ділянки.

Найбільша складчаста область — Кордильєри виникла на заході материка, на стику Тихоокеанської та Північноамериканської літосферних плит. Вона простягнулася з півночі на південь на 7000 км. Найвища їх вершина, гора Мак-Кін-лі (6193 м), підноситься в північній частині гір. У широкій системі меридіональних гірських хребтів виділяють дві основні гілки: західна — власне Кордильєри і східна — Скелясті гори (понад 4200 м). Гори пересікає багато розломів. Деякі з них починаються на дні океану і відстежуються на суходолі. З ними пов'язані руйнівні землетруси, виверження вулканів.

Активну участь у формуванні рельєфу Північної Америки брали поверхневі та підземні води, а також вітер. Так, річка Колорадо утворила один із найглибших у світі (до 1800 м) Великий каньйон. Вітрова діяльність спричинила на величезних просторах північноамериканських пустель велику кількість еолових форм рельєфу.

Північна Америка багата на корисні копалини, родовища яких тісно пов'язані з геологічною будовою материка. У місцях виходу або близького залягання до поверхні кристалічних порід Північноамериканської платформи і в Кордильєрах розміщені родовища залізних, уранових, мідних і нікелевих руд, золота, срібла. З районами, складеними великими товщами осадових порід, пов'язані поклади нафти і природного газу. Найбільші нафтоносні райони розташовані на узбережжі та шельфі Мексиканської затоки, на Великих рівнинах, на Алясці, в гірських прогинах Кордильєр, а також на шельфі Північного Льодовитого океану. Великі запаси кам'яного вугілля зосереджені в передгірному прргині та гірських долинах Аппалач, а також у передгір'ях Скелястих гір у Канаді. На півострові Флорида є багаті поклади фосфоритів. У цілому Північна Америка особливо багата на нафту, природний газ, вугілля, залізні, нікелеві та уранові руди, фосфорити.