Соціологія - Кузьменко Т.М. - Структура ризиків. Суб'єктивний ризик та його формування

У структурі соціальних ризиків Ю. Саєнко розрізняє таку ієрархію:

- науково-обґрунтований ризик (має рекомендаційний характер);

- законодавчий рівень (має обов'язковий характер);

- управлінсько-практичний рівень (формально декларується дотримання управлінськими структурами законодавчого ризику, а на практиці можливий відхід від цих норм);

- суб'єктивний ризик (рівень ризику, якого дотримуються суб'єкти на власний розсуд у повсякденному житті)^*66.

*66: {Саєнко Ю. Соціальні ризики // Чорнобиль і соціум (Випуск сьомий) / Відп. ред. Ю. І. Саєнко, Ю. О. Привалов. - К., 2001. - С. 160-172.}

Особливе місце в структурі соціальних ризиків посідає суб'єктивний ризик. Адже він визначає, орієнтує поведінку населення з огляду на суб'єктивне сприйняття ризику.

Важливими чинниками формування суб'єктивного ризику стає:

o рівень обізнаності (поінформованості) населення про рівень об' єктивного ризику;

o рівень грамотності (та досвіду) населення щодо оцінки ризику та адекватності поведінки у відповідній ситуації;

o вплив чуток і домислів як самостійної інформації, що знаходиться поза межами науково-обґрунтованого знання та досвіду;

o фактори впливу засобів масової інформації, зокрема достовірність, емоційність та періодичність інформування населення про ризики.

Індивідуальними факторами впливу на формування суб'єктивного ризику є:

o індивідуалістські (інтернальні) орієнтації, емоційний чи раціональний підхід щодо прийняття рішень;

o патерналістські (екстернальні) орієнтації;

o вольовий параметр (здатність приймати вольові рішення).

Ю. Саєнко робить висновок, що кожен об'єктивний ризик трансформується в суб'єктивний, в основі формування якого є науково-обґрунтований ризик, рівень поінформованості населення, рівень грамотності та рівень особистісних орієнтацій населення^*67.

*67: {Там само. }

Чорнобильська детермінанта суспільства ризику

Аварія на ЧАЕС та її наслідки впливають на життєдіяльність мільйонів осіб у вигляді як об'єктивних, так і суб'єктивних ризиків. Понад 20 років подолання дають підстави оцінити дієвість заходів з ліквідації наслідків катастрофи та оцінити міру ризиків. Прийнято десятки законів, постанов, резолюцій і угод, спрямованих на вирішення безпрецедентно складних завдань, спрямованих на мінімізацію наслідків Чорнобильської катастрофи і на недопущення в майбутньому подібних аварій. Україна приєдналася до міжнародної конвенції щодо недопущення ядерного тероризму. Це свідчить про значущість загроз для суспільства загалом та світового товариства.

Із радіоактивно забруднених територій переселено понад 52 тис. сімей. На подолання наслідків чорнобильської катастрофи за роки незалежності витрачено близько 7,5 млрд доларів США (12 млрд доларів за часів СРСР). Проте проблеми Чорнобиля залишаються актуальними і соціально гострими. "Наявні фінансово-економічні можливості забезпечують фінансування основних чорнобильських програм у середньому лише на 20 %. У черзі на поліпшення житлових умов перебувають 44 тис. сімей (забезпечено житлом більше 7 тис. сімей).

На повноцінне оздоровлення можуть розраховувати лише 5-7 % загальної кількості потребуючих. Хворі, які потребують операцій або інших складних форм лікування, роками чекають своєї черги"^*68. З огляду на неналежне фінансування у сфері захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи уряд змушений обирати лише пріоритетні напрями, зосереджуючись на життєво важливих і соціально гострих питаннях.

*68: {Парламентські слухання 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки та перспективи (26 квітня 2006року) Холоша В. І. }

Подолання наслідків катастрофи - це довготривалий процес, який вимагає зокрема належного правового та організаційного забезпечення. У березні 2006 року прийнята Національна програма мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, що дала можливість більш комплексно й у прийнятному обсязі реалізовувати завдання подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Національна програма мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи орієнтована на необхідність переходу до нової фази подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме - до фази відновлення та розвитку.

Основним соціальним пріоритетом державної політики щодо подолання наслідків Чорнобиля визначають: екологічне оздоровлення радіоактивно забруднених територій, відродження життя на цих територіях, сприяння соціальній адаптації постраждалим, проведення медико-санітарного обслуговування постраждалого населення, інакше кажучи, головне - це людина, її життя, здоров'я, добробут і безпека^*69.

*69: {Парламентські слухання 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки та перспективи (26 квітня 2006 року) Холоша В. І. }

Про глобальні масштаби ризиків свідчать екологічні збитки. Забруднення радіонуклідами понад 145 тис. квадратних кілометрів території, близько 5 тис. населених пунктів України, Республіки Білорусь та Російської Федерації, з них в Україні - 2 тис. 218 селищ і міст із населенням приблизно 2,6 млн осіб, які зазнали опромінення.

Ще важче сприймаються оцінки втрат у сфері людського фактора. На 1 січня 2006 року в Україні 2 млн 594 тис. 71 особа мали статус постраждалих внаслідок катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. 17 тис. 448 сімей отримують пільги внаслідок втрати году₂вальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою^*70.

*70: {Парламентські слухання 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки та перспективи (26 квітня 2006 року) Усаченко Л. М. }

Постчорнобильські роки значно погіршили медико-демографічну ситуацію в Україні. Загальна захворюваність населення України значно збільшилась. За 1989-2003 рр. прискореними темпами збільшувалося поширення хвороб системи кровообігу (у 2,9 разів), сечостатевої системи (у 1,9 разів), органів травлення (у 1,8 рази). Серед дітей рівень захворюваності збільшився з 1416,0 випадків у розрахунку на 1000 дітей у 1989 р. до 1745,9 випадків у 2003 р.^*71

*71: {Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр. }

Спостерігається погіршення репродуктивного здоров'я населення: майже 68 % пологів відбуваються з ускладненнями; питома вага безплідних жінок становить близько 7 % жінок дітородного віку.

За даними ВООЗ, у 2002 р. за показником очікуваної тривалості життя наша країна відставала від країн Центральної та Східної Європи на 5,5, а від країн Євросоюзу - на 10,9 років. "Різниця у тривалості життя чоловіків і жінок в Україні перевищує 11 років, тоді як в економічно розвинених країнах цей показник становить 5- 6 років. Ризик смерті для чоловіка у 20-24 роки перевищує такий для жінки у 3,3 рази,₁ а імовірність смерті у працездатному віці для чоловіка сягає 37 %"^*72.

*72: {Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр. }

Показник смертності чоловіків працездатного віку є одним із найвищих в Європі. Рівень смертності від інфекційних і паразитарних хвороб та зовнішніх дій, що піддається усуненню засобами сучасної медицини та соціально-гігієнічної профілактики, в Україні перевищує такий для країн Центральної та Східної Європи та Євросоюзу у 2,3 та 3,6 рази відповідно. Серед причин смерті від зовнішніх д₂ій найбільшої шкоди завдає травматизм, вбивства та само-губства.^*73

*73: {Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр. }

Загалом з 1990 р. населення України скоротилося більш як на 5 мільйонів - з 52 млн осіб до менш ніж 47 млн чол. - у 2005 р. Сталося це за рахунок суттєвого перевищення смертності над народжуваністю. Якщо в країнах Європи коефіцієнт природного приросту населення коливається від -1 до +1 (на 1000 населення), а смертність приблизно дорівнює народжуваності, то в Україні цей рубіж був подоланий в 1990-1991 роках. З 2002-2003 рр. цей показник стабілізувався на рівні (-7,5). Тобто цей коефіцієнт став від' ємним. Щороку населення України зменшується більш як на 300 тис. - це дорівнює кількості жителів обласного центру, отож фактично кожен рік зникає з карти в центрі Європи велике місто³. Особливе місце в цій категорії належить постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС. "504 тис. 117 ліквідаторів і потерпілих пішли з життя, 106 тис. 824 - інваліди і страждають від хвороб, пов' язаних із наслідками Чорнобильської катастрофи, 2 млн 23 тис.^*74 осіб змушені проживати на радіоактивно забруднених територіях"^*75.

*74: {Поліщук М. Страшніше від голоду та чуми // Дзеркало тижня. - 2006. - № 11 (590).}

*75: {Парламентські слухання 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки та перспективи (26 квітня 2006 року) Холоша В. І.}

Основними причинами втрат здоров'я, зростання смертності та зниження очікуваної тривалості життя є низький рівень і несприятливі умови життя та праці значної частини населення, низька ефективність існуючої системи охорони здоров'я, нехтування нормами здорового способу життя. Однак, слід зазначити велику роль чорнобильський фактору, який негативно впливає не лише на офіційно визнаних постраждалими. "Загальна картина факторів радіаційного впливу в їхньому зв'язку зі здоров'ям людини виявляється настільки складною, що вона недоступна розумінню не тільки простих людей, але і більшості фахівців. Виникнення і динаміка негативних наслідків для життя і здоров' я людини виявляються некерованими і неконтрольованими, тому що н₁ еможливо відокремити прямі і побічні негативні наслідки аварії."^*76

*76: {Медико-біологічні та соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи }

Об'єктивні та суб'єктивні ризики доповнюють один одного. Необхідні поінформованість населення, заходи щодо дотримання здорового способу життя та профілактики захворювань. Спеціальні адаптовані для конкретних категорій населення програми зможуть сприяти зниженню ризиків в цій сфері. Адже здоров'я це не лише медична категорія, а й категорія соціальна: з нею пов' язані соціальні перспективи не лише окремої особистості, а й суспільства загалом.

Чорнобильська катастрофа втрутилася в сприйняття атомної енергетики, викликавши відповідні страхи. Одним із наслідків стали зміни в свідомості населення України та інших країн щодо безпеки атомної енергетики та безпосередньо АЕС. Емоційне сприйняття превалює над раціональним - і переважно негативне. Для значної частини населення атомна енергетика асоціюється з аварією на Чорнобильській АЕС, із глобальною загрозою життю: ""Аварія в Чорнобилі"; "вірогідність непоправних катастроф"; "перед очима ядерний гриб"; "це вибухи та страшні наслідки";... "загибель усього живого"; "загибель людей"; "знищення білого світу" (відповіді на відкрите запитання)^*77.

*77: {Вовк Е. Отношение к атомной энергетике в России: через 20 лет после Чернобыля // }

Дослідники звертають увагу на те, що досить часто негативне ставлення до атомної енергетики не стільки раціональне, скільки емоційне, що ґрунтується на відчутті небезпеки та загрози, серед яких: непередбачуваність, можлива безвідповідальність чи некомпетентність працівників станцій, висока вірогідність аварій чи катастроф із найтяжчими наслідками. Негатив пов' язаний із проблемами: захоронення ядерних відходів, підвищення рівня радіації, забруднення території, порушенням екологічного балансу, а також відчуттям страху, яке не має конкретного визначення причин, що його породжує^*78.

*78: {Там само. }

Досить поширеною є думка, що всі атомні електростанції, навіть ті, що нормально функціонують, без пошкоджень, завдають шкоди екології та здоров'ю людини (а несправні АЕС - загрожують широкомасштабними катастрофами). Позитивне чи негативне ставлення до атомної енергетики переважно визначається оцінкою двох параметрів: наскільки висока міра ризику (чи достатній рівень технологічног₁о оснащення та захищеності) та наскільки цей ризик виправданий.^*79

*79: {Вовк Е. Отношение к атомной энергетике в России: через 20 лет после Чернобыля // }

Через двадцять років після аварії на ЧАЕС у масовій суспільній свідомості превалює думка, що чорнобильська катастрофа може повторитися навіть сьогодні. А за словами У. Бека, в суспільстві ризику свідомість визначає буття. Буття пов'язане зі страхом, з очікуваннями негативів від катастрофи, яка відбулася 20 років тому, та з неможливістю відкинути ймовірність подібної небезпечної події в майбутньому.

"Масштаб, тяжкість економічних і соціальних наслідків надзвичайних ситуацій дедалі більшою мірою визначаються не тільки перебігом подій, а й станом суспільства загалом. Системна криза економіки України значно поглибила потенційну ураженість господарських, соціальних об' єктів, знизила рівень захищеності населення і територій"^*80.

*80: {Хлобистов Є. В. Екологічна безпека у складі національної безпеки держави // Стратегічна панорама. - 2004. - № 1.}

Першочерговим чинником системної кризи в Україні Ю. Саєнко визначає Чорнобильську катастрофу, що викликала довготривалі негативні зміни в сфері фізичного та соціально-психологічного здоров'я, в екосферу, зруйнувала міф про "мирний атом".

По-друге, розпад Радянського Союзу та руйнування патерналі-стських надій, міфу про "рівність та братерство", формування "нової радянської людини".

По-третє, "кінець глобального міфу про "світле майбутнє" - людство вичерпало свою фантазію, і за пустим о₃ лімпом комуністичної ідеї залишилося згарище буденного життя"^*81.

*81: {Україна: моделі виживання та проблеми вибору // }

"Це глибока системна криза суспільст₄ва з раптовим провалом у тотальну бідність держави і населення".^*82 Стабільність та визначеність радянського способу життя змінилися на невизначеність та потребу постійного здійснення вибору в нестабільному, невизначе-ному, хиткому просторі.

*82: {Там само. }

Основні особливості ризиків сучасного суспільства характеризує В. Гришаєв^*83

*83: {Гришаев В. В. Риск и общество (дискуссия о понятии риска и библиография) }

Латентність - значна частина їх (зокрема техногенні) не може бути сприйнята органами чуття, вони - "невидимі", тому часто створюють ілюзію відсутності небезпеки, що підвищує роль експертів, які фактично "монополізують право на визначення обсягу ризику та міри його вірогідності". Однак, наукова раціональність не дає абсолютних авторитетів щодо ризиків: неминучим є подолання протистояння та об'єднання наукової та повсякденної раціональності.

Глобалізація ризиків. Ризики долають межі окремих держав і стають глобальними. Наслідки техногенних катастроф та аварій у промисловій сфері поширюються не лише в межах конкретної країни, а відображаються на стані екологічного середовища сусідніх країн. В економічній сфері катастрофи породжують подвійний ефект: зменшують ресурси країни та перерозподіляють їх, виділяючи значні обсяги на ліквідацію наслідків. У соціальній сфері ризики змінюють соціальну структуру, втручаючись у класову диференціацію країни, структуруючи суспільство за мірою потрапляння соціальних спільнот під ризик. Ризики зрівнюють усіх перед їхньою небезпекою^*84.

*84: {Там само. }

Межі поширенню Чорнобиля немає. Державні кордони не захищають. "...Понад сто громадян Франції подали позов проти свого уряду. Вони звинувачують його у приховуванні інформації про ризики, на які наражалися жителі країни одразу після аварії на Чорнобильській АЕС. На думку позивачів, радіаційна хмара, що дрейфувала над Францією з 27 квітня по 5 травня 1986 року, стала причиною виникнення у деяких французів раку й захворювань щитовидної залози.... Прокуратура Парижа ініціювала розслідування з метою виявити зв' язок між випадінням радіоактивних осадів та погіршенням стану здоров'я людей... Якщо ж суд таки визнає обґрунтованість претензій, уряд Франції буде змушений понести відповідальність за "Причетність до нанесення фізичних пошкоджень й свідоме н₃ехту-вання обов' язками щодо забезпечення громадської безпеки""^*85. Тут ми бачимо, за визначенням У. Бека, громадсько-політичну складову, усвідомлення ризику, транснаціональність. Відмінною рисою сучасного ризику є його глобалізаційний рівень. В цьому контексті окремі небезпеки та ризики аналізує Пахомов Ю.^*86

*85: {Французи судяться через Чорнобильську катастрофу // Дзеркало тижня. - 2001. - № 40 (364).}

*86: {Пахомов Ю. Україна і виклики глобалізації // День. - 2001. - № 139.}

По-перше, - це зростаюча диференціація між країнами, що "пояснюється стрибкоподібним наростанням нееквівалентного обміну". Співвідношення за критерієм ВВП на душу населення між 20 % слабких та сильних у 1960 р. - 1:30; 1990 р. - 1:60; 1999 р. - вже 1:90. Нерівність у глобальному середовищі стає підґрунтям для наростання загроз - екологічних, соціальних, фінансово-економічних.

По-друге, глобалізація зумовлює загрозливу деформацію фінансово-ринкових механізмів, зокрема антиліберальне переродження інструментів конкуренції. Не стимулювання слабо ресурсних країн (як це було до 70-х років), а фактичне знищення тих, хто мав шанс. "Людина вже не раціональна, а ірраціональна; економіка - не мотиваційна, а перерозподільна; предмет бізнесу дедалі більше віртуальний; інформаційні технології реалізуються через мережну несвободу; вже не товар підганяється під потреби людини, а людина підганяється під товар тощо. Це - явища, що загрожують стабільності планети"¹.

По-третє, - до ризиків можна віднести невгамовну експансію глобального (нерідко спекулятивного) капіталу.

Для України глобалізація - безальтернативна, однак це і великі перспективи, і чималі ризики. Адже об'єктивні та суб'єктивні показники свідчать про проблематичність цього процесу та його ризикованість.

В 2006 році Україна змінила свої позиції^*87 в глобальному середовищі відповідно до Індексу глобальної конкурентоспроможності (оцінює розвиненість інфраструктури та ускладненість бізнесу, ефективність ринку праці, рівень охорони здоров'я, якість освіти) і перемістилася з 68 (з 117) на 78 місце (із 125)^*88. Україна увійшла до першої групи країн "початкової" стадії розвитку (друга група - країни, які перебувають на стадії ефективного розвитку; третя - на стадії інноваційного розвитку). Країни першої стадії характеризуються тим, що джерелами конкурентоспроможності є або сировина, або дешева не-кваліфікована робоча сила. Цінова політика - основа конкуренції у таких країнах. Низький рівень життя, низькі зарплати, низька продуктивність праці. До цієї самої групи входять ще 46 країн, серед яких найбідніші держави Африки, Азії та Латинської Америки та найбідніші країни колишнього Радянського Союзу.

*87: {Там само. }

*88: {Дзеркало тижня. - 2006. - № 38(617).}

Україна, відповідно до першої (базової) групи складових чинників займає такі позиції: державні та суспільні інститути - 104-те місце із 125 можливих; інфраструктура - 69-те; макроекономіка - 74-те; охорона здоров'я та шкільна освіта - 94-те.

Щодо другої групи чинників, які характеризують підвищення ефективності економіки: вища освіта та фахова підготовка - 48-ме; ефективність ринків - 80-те; технологічний розвиток - 90-те.

Третя група - інноваційні показники: розвиненість бізнес-процесів - 76-те; власне інновації - 73-тє.

Саме в громадянському суспільстві вбачають основу подолання негативів українського суспільства, а запорукою його становлення та функціонування є якість соціальних інститутів. А тут в України найгірші показники (104 місце). Попереду нас Молдова (101), Нігерія (94), Камбоджа (95), Вірменія (84), Ефіопія (83). Саме якість державної влади і соціальних інститутів є головним чинником неконкурентоспроможності нашої країни^*89.

*89: {Дзеркало тижня. - 2006. - № 38 (617).}

Отже, розглядаючи основні положення концепції суспільства ризику в контексті наслідків Чорнобильської катастрофи для українського суспільства слід зазначити, що аварія на ЧАЕС - найбільша техногенна катастрофа ХХ століття, наслідки якої різноаспектні: радіоактивне забруднення навколишнього середовища, еколого-біологічні наслідки, опромінення населення, медико-демографічні та соціально-психологічні зміни, вплив на розвиток атомної енергетики, значні матеріальні втрати. Двадцять років подолання свідчать про складність, довготривалість, а в певних аспектах - і про незворотність постчорнобильських процесів. Взаємозв'язок Чорнобиля та суспільства ризику - безпосередній. Саме катастрофу визначають основоположним чинником переходу суспільства модерну в другу стадію - стадію невизначеності, постійних страхів та ризиків, які не мають кордонів, меж, не враховують соціальну приналежність і визначають політичне, соціальне та економічне функціонування не лише окремого суспільства, а й загалом глобального середовища. Ризики сучасного суспільства сягають своїм корінням не в минуле, вони пов' язані з небезпекою сьогодення та дня завтрашнього.

ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Пер. с нем. В. Седельника и Н. Федоровой. - М., 2000.

2. Вовк Е. Отношение к атомной энергетике в России: через 20 лет после Чернобыля //

3. Гришаев В. В. Риск и общество (Дискуссия о понятии риска и библиография) //

4. Дзеркало тижня. - 2006. - № 38(617).

5. Интервью с профессором Ульрихом Беком // Журнал социологии и социальной антропологии. - 2003. том VI. - № 1. - C. 5-23.

6. Качинський А. Б. Розвиток проблеми ризику в Україні: теорія і практика // Стратегічна панорама. - 2002. - № 4.

7. Ковалева М. С. Эволюция понятия "риск" // Социологическое обозрение. - 2002. - Том 2. - № 1. - С. 19-27.

8. Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр. //

9. Медико-біологічні та соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи

10. Парламентські слухання 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки та перспективи (26 квітня 2006 року) Усаченко Л. М. //

11. Пахомов Ю. Україна і виклики глобалізації // День. - 2001. - № 139 .

12. Поліщук М. Страшніше від голоду та чуми // Дзеркало тижня. - 2006. - № 11 (590).

13. Саєнко Ю. Соціальні ризики // Чорнобиль і соціум (Випуск сьомий) / Відп. ред. Ю. І. Саєнко, Ю. О. Привалов. - К., 2001. - С. 160-172.

14. Україна: моделі виживання та проблеми вибору //

15. Французи судяться через Чорнобильську катастрофу // Дзеркало тижня. - 2001. - № 40 (364).

16. Хлобистов Є. В. Екологічна безпека у складі національної безпеки держави // Стратегічна панорама. - 2004. - № 1.