Соціологія - Кузьменко Т.М. - Соціальні групи та колективи

В. Ільїн^*122 зазначає, що у субстанціоналістській традиції під соціальною групою розуміють сукупність індивідів. Структуралістський підхід визначає соціальну групу як частину соціального простору, групова статусна позиція якої переважно складається з індивідуальних позицій - первинного елемента групи. В межах структуралістсько-конструктивістського підходу, основи якого закладені методологією Гегеля та Маркса, розрізняють групи в собі - як сукупність більш-менш однорідних статусних позицій, а індивіди, які займають позиції в цій частині соціального простору - члени цієї групи; група - для себе - колектив, члени якого усвідомлюють свою приналежність, спільність, інтереси та діють більш-менш узгоджено. Колектив - виразник групових інтересів та суб'єкт соціальних відносин.

*122: {Ильин В. Теория социального неравенства (структуралистско-конструктивист-ская парадигма). - ВОСЫБТ, 2000.}

Соціальна група та соціальний інститут. Соціальна організація

В. Ільїн^*123 розмежовує поняття соціальна група та соціальний інститут і колектив.

*123: {Ильин В. Теория социального неравенства (структуралистско-конструктивистская парадигма). Глава ІІ. Механизмы воспроизводства социальной иерархии. - ВОСЫБТ, 2000.}

Соціальну групу він розглядає як сукупність однорідних статусних позицій, які й об'єднує, насамперед, їх однорідність у соціальному полі.

Інститут, на відміну від групи:

1) поле з більш високим рівнем інтегрування, концентрації та координації (група чоловіків та армія);

2) представляє ієрархію, яка для групи властива дещо слабко. Але чіткої відмінності між соціальною групою та інститутом немає. Для групи характерна тенденція до інституціалізації, що проявляється в наявності силового поля в групі.

Більш близькими В. Ільїн вважає поняття інститут та колектив, які зближує наявність потужнішого силового поля. Колектив - поле, створене взаємодією конкретних людей, що об'єдналися для спільних дій задля досягнення власних усвідомлених інтересів. Зміна складу колективу може призвести до його руйнування. Інститут - надіндивідуальне утворення, стабільне, мало залежне від особистісних характеристик та персонального складу учасників.

Дж. Сартр розглядав групу як соціальну організацію, в якій члени групи реалізують спільні цілі на основі спільної діяльності. "...Група - це не організм; вона просто діє як організм, що розподіляє робочі місця, щоб досягти загальної мети... Саме під тиском потреб група створюється індивідуальними учасниками й у цьому значенні мо₁же бути названа продуктом, продуктом індивідуальної діалектики"^*124.

*124: {Группа как организация / Пер. с англ. В. Ильин // Desan W. The Marxism of Jean-Paul Sartre. Garden City, New York: Doubleday & Company, Inc., 1966. Р. 158, 164.}

"Межі соціальних груп та їх силовий простір - це результат соціального конструювання, яке розгортається як на мікро- так і на макрорівнях. На макрорівні як суб'єкт цього процесу виступають соціальні інститути, а на мікрорівні - індивіди"^*125. Соціальна структура суспільства - це і є сукупність ієрархічно впорядкованих соціальних груп та соціальних інститутів, що їх підтримують та забезпечують відтворення.

*125: {Ильин В. Теория социального неравенства (структуралистско-конструктивистская парадигма). Глава ІІ. Механизмы воспроизводства социальной иерархии. - SOCNET, 2000.}

Референтна група

Серед соціальних груп особливе місце посідає референтна група.

Референтна група - реальна чи уявна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, яка постає своєрідною ціннісно-нормативною системою відліку.

Термін введений у науковий обіг американським соціопсихологом Гербертом Хайменом (H. Hyman "The Psychology of Status", 1942 р.). Референтним можуть бути різноманітні соціальні групи - від сім'ї до держави. Зазвичай це - група, до якої індивід може належати в певний момент, належав у минулому, прагне належати у майбутньому.

Формуючи власну поведінку, оцінки, люди часто орієнтуються на інші групи, а не на власні^*126.

*126: {Мертон Р. Связи теории референтных групп и социальной структуры // Метрон Р. Социальная теория и социальная структура. - М., 2006. - С. 428-562.}

Г. Келлі зазначає, що поняття "референтна група" використовується для двох видів відносин між індивідом та групою^*127.

*127: {Келли Г. Две функции референтных групп // Современная зарубежная социальная психология. - М., 1984. - С. 197-203.}

По-перше, для позначення групи, що мотивує індивіда бути прийнятим до її складу. Соціальні установки індивіда коригуються відповідно до загальноприйнятих, на його погляд, у референтній групі.

По-друге, для зіставлення власної позиції, оцінки себе порівняно з іншими індивідами чи групами. Тобто, група - еталон. Г. Хаймен розглядав такі випадки, аналізуючи "психологію статусу". Як приклад вчений наводить ситуацію, в якій уявлення індивіда про власну позицію залежить від того, з ким себе порівнює особистість. Група, індивіди, з якими себе порівнює людина, і є референтною групою. Тому люди більш задоволені власною позицією, коли порівнюють її із групами, що займають дещо гірші позиції.

Ще Дюбуа зазначав: "Білий житель Філадельфії з прибутком $ 1500 на рік може назвати себе бідним і скромно живучим. Негр з прибутком $ 1500 на рік належить до найбагатших людей своєї раси і, відповідно, повинен зазвичай витрачати більше, ніж його білий сусід, на квартирну плату, одяг і розваги"^*128.

*128: {Мертон Р. Вклад в теорию референтно-группового поведения // Метрон Р. Социальная теория и социальная структура. - М., 2006. - С. 421.}