Соціологія - Кузьменко Т.М. - ТЕМА 6. СОЦІАЛЬНА ГРУПА ТА ЇЇ ВИДИ

1. Поняття соціальної групи та її характерні ознаки.

2. Види соціальних груп.

3. Соціальні групи та колективи.

4. Соціальна група та соціальний інститут. Соціальна організація.

5. Референтна група.

Поняття соціальної групи та її характерні ознаки

Основним елементом соціальної структури суспільства є соціальна група. Питання теоретичного та емпіричного аналізу соціальних груп набуває особливої актуальності в період трансформаційних процесів. Структурна композиція демократичних держав із розвиненою ринковою економікою не відповідає соціальній структурі пострадянських суспільств, що зумовлює теоретичний та практичний аспект актуальності цієї проблеми. Дослідження соціальної диференціації суспільства та виокремлення соціальних груп, їх типологія мають свою наукову традицію. Ще Аристотель вживав поняття "група". Т. Гоббс перший визначив групу як певну кількість людей, об'єднаних спільним інтересом або спільною справою. Класики соціології Е. Дюркгейм, Г. Тард, Г. Зімель, Л. Гумплович, Ч. Кулі, Ф. Тьонніс та інші звертаються до аналізу соціальної групи та здійснюють перші спроби створення соціологічної теорії груп у вигляді двох напрямків: у першому випадку проблема груп вирішувалася шляхом співвіднесення групових процесів з індивідуальними, а в другому - "визнанням існування певного "містичного групового зв'язку", що має незалежну "реальність саму по собі""^*90.

*90: {Антипина Г. С. Группа социальная // }

Цією проблемою займалися Р. Мертон, Т. Парсонс, Ян Щепанський, О. ІПкаратан, Т. Заславска, Н. Загоруйко, І. Таганов, С. Клімова, С. Макеєв та інші.

Поняття соціальної групи та її характерні ознаки

Соціальна група - "сукупність людей, що мають загальну соціальну ознаку й виконують суспільно необхідну функцію в загальній структурі суспільного поділу праці й діяльності"^*91.

*91: {Там само. }

Ян Щепанський окреслює соціальну групу як певну кількість осіб (не менше трьох), які пов'язані системою відносин, що регулюються соціальними інститутами, мають спільні цінності та певний принцип, що забезпечує їх відмежування від інших груп^*92.

*92: {Щепанский Ян Элементарные понятия социологии. - М., 1969. - С. 117-118.}

Поняття соціальна група виступає як родове щодо понять "соціальний клас", "прошарок", "нація", "колектив" "верства", а також стосовно етнічних, релігійних, демографічних та інших спільнот, тому що фіксує соціальні відмінності між спільнотами, що виникають у процесі поділу праці та діяльності на основі ставлення до засобів виробництва, характеру праці, професії, освіти, національності, місця проживання тощо. ^*93

*93: {Антипина Г. С. Группа социальная // }

Індивід одночасно належить до різних соціальних груп. Розподіл індивідів на групи за однією з ознак одночасно зумовлює внутрішній поділ групи за іншими критеріями. Наприклад, виокремлення жителів міст та сіл дає підстави для продовження диференціації на прошарки кваліфікованих та некваліфікованих працівників, що утворює додатковий (похідний) внутрішній поділ груп.

Соціальна група не є простою сумою індивідів. Вона набуває специфічних ознак, що не можуть бути зведені до суми якостей її складових. Великі соціальні групи складаються з індивідів із подібними соціальними статусами. Тут поєднується як особистісний, так і надособистісний рівні аналізу. Соціальні групи мікро- та мезорівня об'єднані спільністю стійких та відновлюваних властивостей. На основі притаманних їм властивостей соціальні групи виконують певні функції, без яких не могли б існувати та відновлюватися. Як елементи соціальної структури соціальні групи наявні в певній досяжній для аналізу та спостереження кількості. Але нескінченними є зв'язки та взаємодія соціальних груп. їх композиція робить соціальну структуру сутнісною характеристикою конкретно-історичного соціального організму. А визначальний у ній - характер взаємозв'язку елементів.^*94

*94: {Шкаратан О. И., Сергеев Н. В. Реальные группы: концептуализация и эмпирический расчет // Общественные науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}

Ян Щепанський зазначає, що для виникнення соціальної групи необхідно не менше трьох осіб, що забезпечує наявність системи соціальних відносин; внутрішню організацію, тобто інститути, системи контролю, зразків діяльності.

Група повинна мати власні цінності, ідеї, норми, які необхідні для виникнення та розвитку почуття групової єдності та приналежності (зокрема через усвідомлення групової солідарності, що виражається словом "ми").

До принципів відособлення, що дозволяють вирізняти одну групу від іншої, Ян Щепанський відносить: ідеологію, ціль, проживання на певній території, володіння певними матеріальними цінностями, виконання певних ритуалів, мову тощо. Принцип відособлення - це основа ідентичності групи. Об'єднання, які не мають внутрішньої організації, Ян Щепанський не відносить до соціальних груп. Тому соціальними групами він не вважає:

o Пари чи діади - в контактах, які виникають, вирішальне значення відіграють риси особистості.

o Соціальні кола - сукупності осіб, що постійно контактують, але не мають чіткого принципу відособлення та внутрішньої організації'. Коло менше впливає на поведінку своїх членів, в ньому відсутня чітка система контролю. Наприклад, контактне коло, коло друзів чи колег.

Натовп, публіка, аудиторія - масова спільнота (квазігрупа) - реально існуюча сукупність осіб, що випадково об'єднані спільними умовами існування, але не мають стійкої, усвідомленої спільної мети взаємодії. Отже, за Щепанським, такі об'єднання не належать до соціальних груп^*95.

*95: {Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. - М., 1969. - С. 117-118.}

Для соціологічного аналізу соціальної групи велике значення має поділ їх на реальні та номінальні (які ще називають статистичними) та з'ясування ознак реальності.

Номінальні групи - це сукупності, які виокремляються за кількома ознаками, що має значення для цілей конкретного соціологічного дослідження (наприклад, групи за віком, статтю, місцем проживання, рівнем доходу або сукупністю кількох вимірюваних ознак). Номінальні групи не передбачають обов'язкових і, тим паче, безпосередніх зв'язків між індивідами, що належать до цих соціальних груп, та не розкривають сутнісний бік відносин, що пов'язує індивідів. Наприклад, до жителів міста Києва належать ті, які офіційно зареєстровані, але не обов'язково проживають в місті.

Реальні групи - групи, які вирізняються за сукупністю ознак, що відображають характер реальних відносин у суспільстві. Наприклад, городяни - це люди, які живуть у місті та ведуть міський спосіб життя, з високою щільністю людських контактів, переважанням анонімності та формалізованості у спілкуванні, з різноманітною трудовою та дозвілевою діяльністю, зайняті переважно в індустріальній та інформаційній сфері та інше. При такому підході номінальна (статистична) група "жителі міста" лише частково збігається з реальною та відповідає критерію урбанізованості^*96.

*96: {Шкаратан О. И., Сергеев Н. В. Реальные группы: концептуализация и эмпирический расчет // Общественные науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}

За М. Шаповалом, соціальні групи поділяються не лише на реальні та статистичні, а й на фіктивні - сукупність нереальних, неіснуючих одиниць. Наприклад, ангели, "рай", грішники, лісовики, русалки, відьми, утопічні "суспільства"^*97.

*97: {Шаповал М. Загальна соціологія. - К., 1996. - С. 29-39.}

Шкаратан О. та Сергєєв Н. щодо показників реальності соціальної групи насамперед зазначають, що реальні соціальні групи постають "суб'єктами та об'єктами реальних соціальних відносин (влади, експлуатації та ін.). Вони володіють: потребами й інтересами, які можна виміряти; загальними соціальними нормами; загальними цінностями; взаємною ідентифікацією; подібною мотивацією; символами; стилем життя. Для них характерні самовідтворення, відмінна від інших груп система соціальних зв'язків".^*98

*98: {Шкаратан О. И., Сергеев Н. . Реальные группы: концептуализация и эмпирический расчет // Общественные науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}

Номінальна група може перетворитися на реальну за умови об'єднання, створення асоціації, формування системи цінностей та самосвідомості^*99. Основними системоутворюючими характеристиками, що перетворюють номінальну групу на реальну, є потреби та інтереси. Інтереси (соціально обумовлені потреби) виникають стихійно, можуть усвідомлюватися чи ні, визначають поведінку людей, які входять до відповідних спільнот, роблять схожим їхній стиль та спосіб життя, міжособистісні взаємозв'язки та установки, що дозволяє членам групи ідентифікувати своїх та чужих, навіть не усвідомлюючи власну приналежність до цієї групи. До сутнісних характеристик групи належить також ціннісна та нормативна система, яка регулює поведінку індивідів.

*99: {Гавриленко І. М. Соціологія. Кн. 1. Соціальна статика: Навч. посіб. - К., 2000. - С. 134-185.}

Учені поділяють позицію відомого соціолога П. Бло, який вважає, що група - це сукупність, члени якої більше взаємодіють один з одним, аніж із представниками зовнішніх щодо них груп. Це не обов'язково прямий безпосередній контакт, як у малій групі. Дружбі, коханню можуть стати на перешкоді належність до різних соціально-економічних груп та сприяти - належність до одного й того самого класу, етнічної групи.^*100

*100: {Шкаратан О. И., Сергеев Н. В. Реальные группы: концептуализация и эмпирический расчет // Общественные науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}

Реальна соціальна група має внутрішню структуру: ядро (або кілька ядер) та периферію. В ядрі концентрація сутнісних характеристик групи найбільша, на периферії - найменша. Індивіди, що належать до ядра групи, найбільш повно відображають усі соціальні риси групи (характер діяльності, потреби, інтереси, цінності, норми, установки). Немає ядра - немає групи. Ядро відносно стійке соціальне утворення. Воно може зникнути за певних обставин (зникає певний вид діяльності) або трансформуватися, набувши нових якісних ознак. Однак темпи змін одних соціальних груп зазвичай збігаються з темпами змін у інших, а отже, зберігається характер міжгрупових відносин та "соціальна дистанція" щодо інших груп. Сама соціальна група не зникає, а лише видозмінюється, водночас склад її ядра беззупинно змінюється за рахунок соціальної мобільності та демографічних факторів.

Ядро соціальної групи не перетинається з ядрами інших груп - це системна якість групи. На емпіричному рівні найбільш яскраво це проявляється в діях (їх формах та інтенсивності), типових лише для представників цієї групи. Системні якості соціальної групи набуваються протягом тривалого часу. Властивості соціальної групи не зводяться до сукупності властивостей індивідів, що входять до її складу, а випливають із аналізу конкретного суспільства та розкривають місце групи в системі суспільних відносин, функції, історичні реалії та перспективи^*101.

*101: {Радаев В. В., Шкаратан О. И. Социальная стратификация: Учеб. пособ. - М., 1995. - С. 17-24.}

Соціальна група реальна за умови "самовідтворення як сукупності діяльності, так і сукупності потреб, норм та цінностей. Здатність до самовідтворення забезпечує репродукованість ядра прошарку (групи) як умови, що визначає стійкість, поряд із необхідною мінливістю спостережуваної розмаїтості діяльностей, потреб і цінностей. Виникнення нових видів занять (типів діяльності) призводить до формування нового прошарку лише у випадку, якщо при цьому виникне інша, відмінна від других прошарків (груп), сукупність потреб і цінностей"^*102.

*102: {Радаев В. В., Шкаратан О. И. Социальная стратификация: Учеб. пособ. - М., 2995. - С. 17-24.}

Отже, реальна соціальна група, на відміну від статистичної, вирізненої лише за окремо взятою ознакою, - це цілісність, що характеризується спільністю умов існування, подібними формами діяльності в різних сферах життя, єдністю норм, цінностей, рис, способу життя.

Шкаратан О. та Сергєєв Н. зазначають, що в радянському суспільстві, найбільш повно ознакам реальної соціальної групи відповідала лише правляча еліта. Вона характеризувалася самоідентифіка-цією та самоорганізації, була єдиним дієздатним елементом соціальної структури з точки зору системної організації суспільства. В пострадянському суспільстві реальні соціальні групи перебувають на стадії становлення^*103.

*103: {Шкаратан О. И., Сергеев Н. В. Реальные группы: концептуализация и эмпирический расчет // Общественные науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}

Роберт Мертон, аналізуючи характеристики соціальної групи, розглядає показник міри членства та виокремлює^*104:

o *104: {Мертон Р. Связи теории референтных групп и социальной структуры // Метрон Р. Социальная теория и социальная структура. - М., 2006. - С. 428-562.}

o дійсного члена групи - він сам та інші ідентифікують його як члена групи, він тісно взаємодіє з іншими членами групи;

o номінального члена групи - особа, яка визначається іншими як член цієї групи та залучена до системи взаємодії, а насправді індивід перестав взаємодіяти з іншими членами групи;

o периферійного члена групи - індивід, який скоротив взаємодію у групі до мінімуму і лише незначна частка його поведінки контролюється групою.

Зміна об'єктивної ситуації, в якій перебуває група, може призвести до збільшення чи зменшення кількості дійсних та номінальних членів. Будь-які тривалі події, які призводять до збільшення частоти та інтенсивності взаємодії між одними її членами та послаблення між іншими, зумовлюють формування підгруп.

Підгрупи складаються з осіб, які розвивають особливі взаємовідносини між собою, що не поділяються іншими членами ширшої групи. Цінності, особливі інтереси, почуття, властиві для представників різних соціальних статусів, можуть сприяти утворенню підгруп у межах широкої соціальної групи.

Мертон Р. зазначає, що склад та структура групи динамічні: одних і тих самих індивідів потрібно в одних випадках розглядати як членів однієї групи, а в інших - як членів різних соціальних груп. Межі груп постійно перебувають у процесі змін та визначення членства.

Розглядаючи характеристики соціальної групи, Р. Метрон вважає за необхідне аналізувати категорію "не-членства". Для цього вчений використовує введене Г. Зіммелем поняття "повнота групи", що характеризує властивість групи і вимірюється співвідношенням між потенційними членами групи (тими, хто може належати до членів групи, тому, що відповідає встановленим групою вимогам щодо членства) та дійсними членами групи. Повнота групи не відповідає її абсолютній величині (кількості її членів). Чим повніша група, тим вагоміші її соціальна сила та вплив. Окремі соціальні організації прагнуть розширення своєї абсолютної кількості за рахунок потенційних членів для збільшення впливу у суспільстві. Отже, "не-члени" групи - це неоднорідне утворення, до них належить той, хто має право на членство в групі, і той, хто такого права не має; прагнуть, байдужі чи не прагнуть членства тощо^*105.

*105: {Мертон Р. Связи теории референтных групп и социальной структуры // Метрон Р. Социальная теория и социальная структура. - М., 2006. - С. 435-438.}

Микита Шаповал вважав^*106, що для наукового аналізу важливо знати ознаки соціальних груп, за якими можна оцінити їх соціальну силу. До таких ознак вчений відносив:

1) *106: {Шаповал М. Загальна соціологія. - К., 199б. - С. 29-39.}

2) кількість членів групи;

3) їх солідарність - міра прагнення досягнення єдиної мети;

4) їх організованість - керівництво, відповідний розподіл функцій;

5) поширеність групи в певному суспільстві;

6) технічний апарат - матеріально-технічні ресурси, засоби комунікації, спеціалісти з різних фахів;

7) темперамент (вдача) членів групи - психологічні та розумові характеристики;

8) освіта членів групи, що дає великі можливості усвідомлення соціальної сили групи;

9) вдача та здібності провідників;

10) міра іннервації членів спільноти або сила подразнення;

11) міра загрози - біологічної та психологічної;

12) етика боротьби - міра гуманізму чи альтруїзму в спільноті, етична обмеженість чи необмеженість у виборі засобів.

Розглядаючи сформовану формальну групу, Ян Щепанський визначає її основні характеристики. Для своїх членів група визначає: фізичний зразок (зовнішній вигляд); моральний зразок (сукупність моральних рис, які повинен проявляти індивід у власній поведінці); функції.

Складовими елементами групи є центри її об'єднання (предмети та символи, які ідентифікують групу, місце розташування владних органів для формальної групи, або місце зустрічі для неформальної, знамена, знаки, матеріальні ресурси, власне органи управління (лідери).

Характерною рисою є завдання групи як цілого. Ян Щепанський акцентує, що коло друзів може перетворитися на соціальну групу, якщо поставить перед собою певне завдання, наприклад, спільне проведення дозвілля. Це призведе до появи засобів реалізації мети, інституціоналізованих способів, форм контролю, системи оцінки виконання поставлених завдань, нової системи відносин між членами об'єднання та потреби в їх інституціоналізованому регулюванні. Отже, виникне внутрішня організація та система контролю. А надалі - і принципи відособлення: критерії прийому в члени групи. Ознакою соціальної групи є її колективна воля - спільне прагнення реалізації завдань групи.

Узагальнюючи, дослідник зазначає складові елементи соціальної групи: "члени, їхні риси та принципи, що визначають ідентичність та неперервність існування групи; завдання групи, засоби, які необхідні для їх реалізації; фактори, що підтримують внутрішню єдність групи, інститути та система соціального контролю, зразки взаємодій, зразки поведінки та норми, які регулюють відносини між членами групи; інститути та засоби регулювання контактів та відносин з іншими групами".^*107

*107: {Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. - М., 1969. - С. 117-131.}

Шкаратан О. та Сергєєв Н. зазначають, що науковий аналіз соціальних груп вимагає з'ясування ознак їх виокремлення як елементів соціальної структури суспільства та рис, які свідчать про реальність виокремлених соціальних груп. Вчені характеризують два панівні підходи щодо виокремлення соціальних груп. Один - найбільш поширений в американській традиції. Він полягає в диференціації членів суспільства за рівнем доходів, престижу, влади, розглядаючи кількісні показники як самодостатні. Кожен індивід, що займає ту або іншу статусну позицію, виступає як автономна одиниця: це його особистий дохід, його особистий престиж та ін.

Другий підхід домінує в європейській соціології і аналізує соціальну групу в контексті інституційної структури через призму відносин з іншими соціальними групами. Зокрема, влада, власність, престиж як індикатори соціального статусу означають не міжіндивідуальні відносини, а вказують відносні позиції соціальних груп (наприклад, влада - не відносини владарювання та підкорення одного індивіда іншимому, а прошарку, який має владу та спільноти, що її немає), тобто застосовуються не абсолютні, а відносні показники^*108.

*108: {Шкаратан О. И., Сергеев Н. В. Реальные группы: концептуализация и эмпирический расчет // Общественные науки и современность. - 2000. - № 5. - С. 33-45.}