Соціологія - Кузьменко Т.М. - Дослідження соціальної мобільності в Україні

В Україні дослідження соціальної мобільності хоча й проводилися, але до 90-х рр. минулого століття вони не були репрезентативними та не давали можливості для порівняння одержаних даних. Репрезентативні дослідження динаміки соціальної класової структури та міжпоколінної мобільності під назвою "Ставлення до перетворень" були проведено в 1993 р., 1995 р. та в 1998 р. (вибірка - 2500 осіб). Класова позиція індивіда визначалася за семикласовою версією схеми Дж. Голдторпа (в Україні доповнено восьмою позицією), в основі якої професійний статус та характеристика ринкової ситуації. Порівнюючи дані першого дослідження та результати щорічного моніторингу, який проводить Інститут соціології НАН України (2003 р., кількість опитаних - 1800 осіб) (табл.) С. Оксамитна визначає найбільш загальні тенденції в соціоструктурних змінах:

o зменшення чисельності працівників першої категорії: менеджерів та професіоналів, висококваліфікованих спеціалістів розумової праці з вищою освітою;

o збільшення кількості дрібних власників, самозайнятих та фермерів загалом у 2-2,5 рази;

o найбільш масовими класовими категоріями серед чоловіків є працівники фізичної праці, серед яких суттєво зросла частка кваліфікованих робітників;

o негативною є тенденція збільшення зайнятості жінок напів- та некваліфікованою фізичною працею при зменшенні частки професіоналів І та ІІ категорії;

o в межах міжпоколінної мобільності зафіксовано: суттєве зменшення переміщень на довгі дистанції; самовідтворення категорії працівників фізичної праці;

o "У середовищі сімей службового класу (І та ІІ) зафіксована тенденція, не характерна суспільствам з розвиненим економічним розвитком: зменшення самовідтворення класової належності та переміщення вихідців із таких сімей від занять розумовою до занять рутинною нефізичною та фізичною працею"*161.

*161: {Оксамитна С. Динаміка соціальної структури та соціальної мобільності: 1993-2003 // Українське суспільство - 2003. Соціологічний моніторинг / За ред. д.е.н. В. Ворони, д.с.н. М. Шульги. - К., 2003. - С. 311-312.}

Таблиця

КЛАСОВА НАЛЕЖНІСТЬ ЧОЛОВІКІВ ТА ЖІНОК ПРАЦ ВІКУ (ЗА СХЕМОЮ ДЖ. ГОЛДТОРПА) (%)*162

*162: {Там само. - С. 303-313.}

Класи

Чоловіки

Жінки

1993

2003

1993

2003

Службовий

І

професіонали, державні службовці, керівники вищого рівня, менеджери та власники великих підприємств

14,5

8,0

15,1

7,0

ІІ

професіонали, державні службовці, керівники нижчого рівня, менеджери та власники невеликих підприємств

8,2

7,5

20,7

17,9

Продовження табл.

Класи

Чоловіки

Жінки

1993

2003

1993

2003

Проміжний

ІІІ

працівників рутинної нефізичної праці

2,2

3,2

20,2

27,0

IV

дрібні власники, самозайняті, фермери

4,9

7,7

1,2

3,3

V

технічні працівники та керівники нижнього рівня у сфері фізичної праці

10,2

8,3

5,5

4,4

Робітничий

VI

кваліфіковані працівники фізичної праці

23,4

31, 3

12,0

12,6

VII

напів- та некваліфіковані працівники фізичної праці

27,9

28,4

17,6

23,2

VIII

працівники фізичної сільськогосподарської праці

8,1

6,6

7,7

5,7

Зміни в структурі зайнятості населення країн із переходом їх від аграрно-індустріальних до постіндустріальних - інформаційних - сприяли кристалізації двох основних каналів висхідної соціальної мобільності: через спадкування багатства та через досягнення вищої освіти. Освіта в сучасних суспільствах стає засобом просування до бажаних соціальних позицій та ресурсів, що з ними пов'язані.

Оксамитна С. М. на основі результатів репрезентативного соціологічного дослідження "Зайнятість населення України", проведеного Київським міжнародним інститутом соціології в 2003-2004 рр.*163, доходить висновку щодо зростання освітньої нерівності, зокрема за рахунок збільшення кількості осіб із неповною середньою та вищою освітою серед наймолодших представників пострадянського покоління українських громадян. В пострадянський період суттєво зростає частка молодих людей, які "не досягають загаль1но-обов'язкового освітнього мінімуму - повної середньої освіти"*164. В першій віковій когорті частка таких респондентів складала 35,4 %, у другій - близько 12 %, а вже в третій (пострадянській) - близько 18 % (табл.).

*163: {Загальна кількість респондентів - 8138 осіб віком від 18 до 75 років. Вони були поділені на три вікові когорти: 1930-49 років народження, 1950-72 ("типове радянське покоління") та 1973-80 (84) років народження ("пострадянське покоління").

Внаслідок аналізу вирізнили чотири основні рівні освіти респондентів: неповна середня (у т.ч. 1-6 класів, 7-9 класів, початкова професійно-технічна без загальної середньої освіти); середня загальна (в т.ч. середня професійно-технічна); середня спеціальна; вища (в т.ч. незакінчена вища (не менше трьох років навчання в інституті, університеті, академії) та базова вища (ступінь бакалавра)). Освіта батьків респондентів містила ще один додатковий рівень - без освіти.}

*164: {Оксамитна С. Образование: новые тенденции воспроизводства традиционного неравенства // Новые социальные неравенства / Под ред. С. Макеева. - К., 2006. - С. 128.}


Таблиця*165

РІВЕНЬ ОСВІТИ РЕСПОНДЕНТІВ ЗАГАЛОМ ТА ЗА ВІКОВИМИ КАТЕГОРІЯМИ

Когорти

Рівень освіти респондентів, %

N

Неповна середня

Середня загальна

Середня спеціальна

Вища (повна /неповна)

Всього,

%

Загалом 1930-1980

20,7

39,6

21,3

18,4

100

7205

1930-1949

35,4

31,2

18,1

15,3

100

2384

1950-1972

11,7

45,2

23,9

19,2

100

3602

1973-1980

18,5

39,5

20,0

22,0

100

1219

1973-1984

17,9

46,0

17,0

19,1

100

1935

*165: {Оксамитна С. Образование: новые тенденции воспроизводства традиционного неравенства // Новые социальные неравенства / Под ред. С. Макеева. - К., 2006. - С. 128. }

Дослідники визначили, що освітній рівень респондентів постійно підвищувався серед тих, хто народився протягом перших чотирьох десятиліть (1930-1969), а потім відбулися суттєві зміни для респондентів, які здобували освіту в період розпаду СРСР та становлення незалежної України. Фіксується відносне зростання частки осіб на полярних позиціях освітньої ієрархії. Збільшення частки осіб із неповною середньою освітою особливо характерне для осіб чоловічої статті, "кожен 4-5 чоловік, дося3гнувши повноліття, залишається без атестата про середню освіту"*166.

*166: {Там само. С. 130. }

Аналізуючи міжпоколінну освітню мобільність, дослідники дійшли висновків, що найбільш повно відтворення відбувається на рівні вищої освіти. Як для когорти радянського, так і пострадянського періоду здобуття освіти характерне відтворення середнього та вищого рівня освіти. Однак, для пострадянського покоління окреслилася негативна тенденція відтворення найбільш низького рівня освіти (неповна середня), що відбувається вдвічі частіше, порівняно з представниками радянського періоду. Шанс отримати вищу освіту дітям, батьки яких мали неповну середню освіту, порівняно з тими, батьки яких мали вищу освіту, зменшився (від "1 до 18" в типово радянській когорті до "1 до 34" в пострадянській). Отже, загальна тенденція - поглиблення освітньої нерівності, погіршення шансів для дітей - вихідців із сімей з низьким рівнем освіти, самовідтворення високоосвіченої когорти. Спостерігається уповільнення обмінної освітньої соціальної мобільності між вихідцями із різних соціальних класів,1 зменшується доступ певних соціальних категорій до вищої освіти*167.

*167: {Оксамытна С. Образование: новые тенденции воспроизводства традиционного неравенства // Нове социальные неравенства / Под ред. С. Макеева. - К.: Институт социологии НАН Украины, 2006. - С. 116-145.}

Таблиця

МІЖПОКОЛІННА ОСВІТНЯ МОБІЛЬНІСТЬ, %

Рівні освіти батьків

Рівні освіти респондентів 1930-80 р.н.

N

Неповна середня

Середня загальна

Середня спеціальна

Вища (повна/ неповна)

Разом, %

Без освіти

52,8

31,3

11,9

4,0

100

521

Неповна середня

22,5

44,7

21,6

11,2

100

3339

Середня загальна

13,3

40,8

24,3

21,7

100

1474

Продовження табл.

Середня спеціальна

9,4

28,7

30,5

31,4

100

554

Вища (повна/ неповна)

4,6

21,3

17,0

57,1

100

671

Отже, зміни в соціальній структурі свідчать про проблеми становлення постіндустріального суспільства в Україні. Відбувається уповільнення структурної мобільності в напрямку від заняття фізичною до заняття розумовою працею. Доступ до освітніх ресурсів має свої класові відмінності з майже найгіршими умовами для вихідців із сімей сільськогосподарських працівників.

Використання широковідомої в наукових колах класової схеми Дж. Голдторпа для вивчення соціальної мобільності в Україні досить плідне та перспективне для порівняльних міжнародних досліджень. Актуальними сьогодні є проблеми дослідження освіти як каналу соціальної мобільності, залежності досягнень особистості від соціально-класового походження, інституціональний вплив на можливості соціальної мобільності, з'ясування бар'єрів тощо.

Отже, дослідження соціальної мобільності тісно пов'язане з вивченням соціальної структури суспільства та соціальної нерівності і має свою наукову традицію. П. Сорокін заклав теоретичні підвалини наукового аналізу соціальної мобільності, які лягли в основу те-оретико-емпіричних розвідок як в окремих країнах, так і на міжнародному рівні. Найбільш виразно вирізняються два підходи до інтерпретації та вимірювання соціальної мобільності. Перший акцентує увагу на переміщеннях у межах класової структури, в основу якої не покладений ієрархічний принцип побудови. Аналізуються переважно переміщення індивідів у структурі зайнятості. Другий - досліджує вертикальні переміщення між соціальними позиціями, стратифікованими за ранговими критеріями (влада, власність, престиж тощо). Сучасні дослідження в Україні використовують обидва підходи, однак значного поширення набув аналіз соціальних переміщень на основі моделі Дж. Голдторпа, модифікованої до українських реалій.

ВИКОРИСТАНА ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Ильин В. И. Теория социального неравенства (структуралистско-конструктивистский подход). - Сыктывкар, 1990.

2. Ильин В. И. Хрестоматия: Теории социального неравенства (струк-туралистско-конструктивистский подход). - 8ОСМЇТ, 2000.

3. Коваліско Н. Сучасні типи соціальної мобільності населення // Соціальна психологія. - 2007.- № 2.

4. Коваліско Н. В. Основи соціальної стратифікації: Навч. посіб. - Л., 2007.

5. Лапин Н. И. Эмпирическая социология в Западной Европе: Учебное пособие. - М., 2004. - С. 106-109.

6. Макеєв С., Оксамитна С. Соціальна мобільність у стратифіковано-му просторі // Структурні виміри сучасного суспільства: Навч. посіб. / За ред. С. Макеєва. К., 2006. - С. 190-208.

7. Милич В. Очерк социальной мобильности в Югославии // Беляева Л. А. Эмпирическая социология в России и Восточной Европе: Учеб. по-соб. - М., 2004. - С. 401-406.

8. Образование как фактор социальной дифференциации и мобильности ("круглый стол") // Социологические исследования. - 2003. - № 5.

9. Оксамытна С. Образование: новые тенденции воспроизводства традиционного неравенства // Новые социальные неравенства / Под ред. С. Макеева. - К., 2006. - С. 116-147.

10. Подвижность структуры. Современные процессы социальной мобильности / Макеев С. А., Прибыткова И. М., Симончук Е. В. и др. - К., 1999.

11. Проблемы социальной мобильности, кн. 1, 2., Сер. "Переводы и рефераты": За рубежом / Под ред. М. Н. Руткевича и Ф. Р. Филиппова. - М., 1974.

12. Радаев В. В., Шкаратан О. И. Социальная стратификация: Учебное пособие. - М., 1995.

13. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992.

14. Erikson R., Goldthorpe J/H/ The Constant Flux. Oxford: Clarendon Press, 1992.

15. Lipset S. M., Bendix R. Social Mobility in Industrial Sociaty. - Berkeley: University California Press, 1959.


ТЕМА 8. СОЦІАЛЬНА МАРГІНАЛЬНІСТЬ
Поняття соціальної маргінальності
Американська та європейська традиції дослідження маргінальності
Типологія маргінальності
Нові маргінальні групи
Критерії соціальної маргінальності
Маргінальність в Україні
ТЕМА 9. СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ
Зміст поняття соціальний інститут
Типологія соціальних інститутів
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru