Соціологія - Макеєв С.О. - Символи статусу

Соціологи намагаються виявити й описати статусні характеристики, частина з яких прихована, недоступна для безпосереднього спостереження. Однак на поверхні соціального життя статуси виявляють себе за допомогою своїх представників (репрезентантів) — символів. Про статус (ранг) індивіда ми можемо судити за зовнішніми ознаками. Те, як одягнуті школярі або студенти, красномовно свідчить про фінансові можливості (статус) їхніх батьків. Пошана та увага до людини найчастіше зумовлені її високим становищем в ієрархії влади.

Етимологія слова вказує на комунікативні функції: символами називалися в Стародавній Греції частини єдиної пластини, складаючи яку за лінією розлому, впізнавали один одного друзі чи союзники. Разом з утвердженням різних статусів розвивалася і їхня символіка: мати довге волосся, наприклад, дозволялося лише вільнонародженим, повноправним громадянам Спарти. Коротка зачіска свідчила про належність до класу "знарядь, що вміють розмовляти" (рабів). Дворяни носили перуки, що символізувало їхні права та привілеї.

Як символи статусу використовуються найрізноманітніші предмети і речі: колір, емблема, значок, слово, книга, автомобіль — усього й не пригадаєш. У відомому вислові "Скажи мені, хто е твоїм другом, і я скажу тобі, хто є ти" йдеться не лише про те, чи хороша "ти" людина, а й про те, як високо ти піднявся сходинками соціальної піраміди, що її уособлює ієрархія статусів: про твою позицію все розповість статус друзів. Таку саму розпізнавальну функцію виконує значна частина предметів споживання, що оточують людину. Все населення України поділяється на тих, хто має автомобіль, і тих, хто його не має. У свою чергу, власники автомобілів диференціюються щодо марки та вартості машини. За всіма подібними відмінностями, на думку соціолога, криється не розбіжність смаків і переваг, а різниця в можливостях і ресурсах, тобто в статусах.

У науці символами є вчені ступені та звання, членство в наукових товариствах. Ступінь доктора наук свідчить про певний рівень (ранг) професійної компетентності; обрання академіком — про визнання наукових заслуг. В армії символічну функцію виконують форма та військові звання. Для характеристики системи господарювання активно використовують символіку кольору: чорний ринок, тіньова економіка. У 80-ті роки символіка чорного кольору сприймалась частиною населення як ознака високого статусу споживання, наприклад стосовно тих, хто мав у своєму розпорядженні чорний службовий автомобіль, діставав товари з чорного ходу або в спеціальних розподільниках, мав змогу купувати товари на чорному ринку. Молодь демонструє свій статус за допомогою зачісок, одягу, поведінки у вільний час.

Різноманітна і відносно стійка в часі символіка влади. Це й не дивно, адже в соціальній взаємодії представники влади повинні миттєво розпізнаватися. Вони рідко дозволяють собі з'являтися де-небудь інкогніто. Привселюдно при виконанні своїх функцій, влада оповита символічним убранням: колір та номерні знаки машин, одяг, впевнена манера триматися, значки та емблеми. Символам влади властива гранична візуальність, вони призначені для зорового сприйняття та миттєвого розпізнавання. Такі самі властивості мають і символи визнання, представлені орденами та медалями, почесними званнями й преміями. Крім того, вони розташовані за рангом від вищого до нижчого і повинні належним чином відповідати заслугам індивідів перед державою і суспільством, свідчити про різну міру визнання та поваги (честі й слави).

Символи статусу виконують низку важливих функцій у суспільстві. За їх допомогою індивіди ідентифікують статуси — чужі й власні. Розпізнання статусів необхідне для того, щоб набрав сили та почав діяти доречний у такому разі етикет, сформувалися сподівання, спрацювали стереотипи поведінки: хто, кому і в яких межах повинен виявляти увагу, шану, повагу, опікунство.

Сприйняття символів статусу індивідами та групами дає їм змогу створювати досить цілісний образ соціального світу. Зрозуміло, що символи статусу помітно спрощують реальність, обмежуючи статусну різноманітність невеликою кількістю об'єктів (символів завжди менше, ніж статусів). Масова, а також групова свідомість легко відволікається від подробиць, деталей, відтінків. Цілком очевидно, що соціальний світ для багатьох досить задовільно описується та пояснюється за допомогою опозицій: багаті й бідні, наділені та не наділені владою чи власністю, експлуататори та експлуатовані, демократи і консерватори, вищий, середній та нижчий класи. Близьке до дихотомічного уявлення про соціальний світ мінімізує складність реальності, робить її зрозумілою, легко інтерпретованою, а тому обжитою і, якщо вийде, безпечною. У безкризовому, стабільному суспільстві символи статусу здатні підтримувати життєвий тонус і позитивне самопочуття індивідів та груп.

Є ще одна функція символів. Оскільки вони впорядковують поведінку індивідів, спрямовують її в потрібне русло, то контроль за символами є водночас контролем за поведінкою індивідів та груп, а нагородження символами — позитивною санкцією за виявлену активність. Не випадково розподіл знаків визнання (орденів, звань, премій) здійснюють держава, її керівник та вищі органи влади. Даючи офіційну оцінку діям громадян, внеску різних груп населення в спільну справу, нагороджуючи їх відзнаками та преміями, держава демонструє прихильність до зразків поведінки, гідних наслідування, зацікавленість у них. Водночас, розподіляючи символи, держава постає всевидцем, спостерігачем та оцінювачем праці й завзяття кожного. Зі свого боку, індивіди та групи починають домагатися символів визнання, оскільки деякі символи супроводжуються цілком конкретними привілеями та пільгами. Остаточною метою, можна сказати, є відтворення взаємної лояльності: індивідів стосовно держави й навпаки.