Соціологія - Танчин I.3. - 1.2.1. Початки наукової соціології. Видатні соціологи XIX — початку XX ст.

1.2.1. Початки наукової соціології. Видатні соціологи XIX — початку XX ст.

Як уже зазначалося у попередньому розділі, виникнення соціології стало результатом поєднання ряду інтелектуальних і соціальних чинників, що відбулося у Західній Європі у першій третині XIX ст. Саме тоді вперше почали застосовувати науку і науковий підхід для розуміння соціальних явищ, на відміну від релігійного підходу, який переважав до цього. Багато вчених і соціальних реформаторів у цей час пов'язують свої надії на вдосконалення суспільства саме із появою науки про нього. Вони вважали, що існують якісь об'єктивні закони розвитку суспільства, так само, як фізичні закони про які людство також тривалий час не здогадувалося. Якщо ж вдасться відкрити ті закони за якими розвивається суспільство, то люди зможуть впливати на нього так само, як завдяки знанню фізичних законів, можуть впливати на перебіг певних механічних процесів. Вони закликали до створення нової науки. Однак самих закликів було недостатньо, потрібні були великі зусилля для конституювання нової науки і це було зроблено "піонерами" і класиками соціологічної думки: Огюстом Контом, Гербертом Спенсером, Емілем Дюркгеймом, Карлом Марксом, Максом Вебером та ін.

Огюст Конт

(1798—1857) — найбільш яскраво обґрунтував необхідність і можливість наукового вивчення суспільства; саме цього французького вченого вважають засновником соціологічної науки. У третій книзі своєї п'ятитомної праці "Курс позитивної філософії", опублікованій у 1839 р., він вперше вжив термін "соціологія" і висунув завдання вивчати суспільство на наукових засадах. Соціологія, на його думку, повинна вивчати природні закони, завдяки яким розвивається суспільство.

Огюст Конт спочатку розробляв "соціальну фізику", вважаючи, що справжня наука повинна запозичувати у природничих наук їх об'єктивність, яка ґрунтується на методиці спостереження і експерименту. Ті проблеми, які неможливо ні підтвердити, ні заперечити, опираючись на факти, не повинні стати предметом вивчення соціології.

Кожен об'єкт, за Контом, повинен вивчатися як статичний і як динамічний. Це стосується і соціальної системи. Тому Огюст Конт у соціологи виділяє два розділи:

соціальна статика — вивчає умови і закони функціонування суспільної системи. У цьому розділі досліджено основні суспільні інститути, такі як сім'я, держава, релігія з точки зору їхньої ролі в утвердженні суспільної згоди і солідарності, так званого консенсусу;

соціальна динаміка — розглядає теорію суспільного прогресу, вирішальним фактором якого, на думку Конта, стає розумовий розвиток людства.

Огюст Конт вважав, що людство у своєму інтелектуальному розвитку проходить три стадії: теологічну, метафізичну та позитивну.

На теологічній стадії люди пояснюють усі явища, ґрунтуючись на релігійних уявленнях. Людський розум намагається знайти початкові або/і кінцеві причини явищ. Однак претензії людини на те, щоб проникнути у Божий промисел є безглуздими; те саме, що тварини намагалися б збагнути мислення людей.

На метафізичній стадії людське мислення намагається пояснити причину явищ, послуговуючись філософськими абстракціями и умоглядними конструкціями. Люди намагаються пояснити внутрішню природу явищ, їх першопричини і призначення, хоча вже и не оперують поняттями надприродних чинників.

На позитивній стадії людина перестає оперувати абстрактними сутностями, відмовляється від з'ясування першопричини явищ і обмежується спостереженням за ними, фіксуванням постійних взаємозв'язків між явищами. Позитивне мислення далеке від містицизму і від фактів не підтверджених на практиці.

Перехід від однієї стадії до іншої здійснюється в різних науках послідовно, але не одночасно. Чим простішим є об'єкт вивчення, тим швидше в науці, яка його вивчає, встановлюється позитивне мислення. Огюст Конт вважав, що позитивне мислення послідовно встановлювалося спершу у математиці, потім — в астрономії, фізиці, хімії, біології, і врешті-решт — у соціології, оскільки й об'єкт дослідження — суспільство — є найскладнішим. Кожна з цих наук є своєрідною сходинкою догори, відносно попередньої. Кожна із них запозичує у попередньої її методи і добавляє до них ще свій власний, обумовлений специфікою об'єкта, який вона вивчає.

Для математики головним методом пізнання є логіка. Для астрономії — логіка і спостереження. Для фізики — логіка, спостереження і експеримент. Для хімії — логіка, спостереження, експеримент і класифікація. Для біології — логіка, спостереження, експеримент, класифікація і порівняння. Для соціології — логіка, спостереження, експеримент, класифікація, порівняння та історичний метод.

Вчений вважав, що стадіям інтелектуального розвитку людства відповідають стадії політико-соціальної організації суспільства:

теологічній стадії — військове панування;

метафізичній стадії — феодальне панування;

позитивній стадії — промислова цивілізація.

Ці стадії закономірно йдуть одна за одною. Тому нерівність між соціальними групами пов'язана з певним рівнем розвитку. Рівень розвитку суспільства визначається не матеріальними змінами, а духовно-моральними стосунками між людьми. На думку Огюста Конта, соціологія повинна протиставити теоріям революцій соціологічну теорію, яка дозволяє проводити зміни в суспільстві еволюційним шляхом, із врахуванням інтересів усіх суспільних груп.

Відштовхуючись від своєї концепції про те, що соціологія є теоретичною основою практичного впливу на суспільство, Огюст Конт багато уваги приділяв формуванню суспільного Ідеалу. Це, без сумніву, суперечило його ж теорії про те, що вчений повинен опиратися тільки на досвід І спостереження. Його соціологія поступово стає все менше подібна на об'єктивну науку, "позитивну фізику", все більше перетворюючись на "позитивну віру". Огюст Конт навіть проголосив себе "первосвящеником нової релігії". У біографії видатного вченого трапляється чимало й інших курйозів. Наприклад, в 1842 р. він зізнався, що вже 20 років дотримується режиму так званої мозкової гігієни, тобто не читає творів, які стосуються сфери його наукових зацікавлень, аби не втратити оригінальності власних суджень. У 1826 р., маючи 28 років, Огюст Конт пережив серйозний нервовий зрив, через який змушений був припинити виступи з публічними лекціями з філософії, а через рік він мало не наклав на себе руки, кинувшись у ріку Сену.

Отже, Огюст Конт зробив значний внесок у розвиток соціологічної науки:

вперше обґрунтував необхідність і важливість соціології як наукової дисципліни;

обґрунтував ідею про існування соціальної реальності, яка є автономною щодо індивідуального існування людей;

висунув ідею про те, що структура і розвиток суспільства підпорядковані дії певних законів, які варто вивчати, а також на їх основі будувати соціальну практику.