Соціологія праці - Лукашевич М.П. - 2. Види виробничої адаптації

Згідно з цілісним підходом до особистості працівника структура виробничої адаптації має охоплювати не тільки освоєння ним певної професійної діяльності, а й усіх сфер його життєдіяльності, пов'язаних із виробництвом, а також соціальних умов існування. Адаптаційні зв'язки та відносини виявляються в кількох сферах: професійній, організаційній, матеріально-побутовій, соціально-психологічній і сфері дозвілля. Така диференціація здатна відбивати специфіку процесу адаптації в кожній зі сфер, давати уявлення про основні моменти його перебігу, а також зумовленості загального успіху адаптації ефективним проходженням її у кожній зі сфер.

Визначальним моментом у цій структурі є професійна адаптація — освоєння працівником характерних рис та умов праці за фахом. Вона полягає в подальшому оволодінні обраною професією, трудовими навичками; формуванні деяких професійних характеристик особистості, необхідних для успішного оволодіння спеціальністю залежно від характеру завдань, які вирішують підрозділи, служби підприємства; у закріпленні позитивних установок до обраної спеціальності.

Однак адаптивна ситуація на сучасному виробництві не завжди сприятлива для професійного становлення молодих робітників. Наявність елементів відчуження, які залишилися від командно-адміністративних методів господарювання, серйозно утруднює її процес, що виявляється, зокрема, у високій плинності кадрів із професійних мотивів. Дослідження залежності професійної адаптації від організації профорієнтаційної роботи в країні свідчать про необхідність надання цій роботі нової спрямованості — орієнтації школярів на професійний вибір профтехучилища як обов'язкового етапу професійної підготовки перед приходом на підприємство, а також про необхідність більш ранньої і глибокої профорієнтації. Соціологічні дослідження підтверджують вплив на процес професійної адаптації загальноосвітньої і професійної підготовки молодих робітників. Найефективнішими формами професійної підготовки виступають міжзаводські навчально-виробничі центри, що поєднують переваги професійно-технічної освіти й виробничого навчання.

Аналіз впливу цих та інших чинників на виробничу адаптацію протягом усього шляху трудового становлення молоді приводить до висновку, що основи успіху професійної адаптації закладаються ще до приходу молодого робітника на підприємство. Вони виникають у процесі профорієнтації, професійного добору, від ефективності яких залежить правильний вибір професії, що оптимально поєднує здатності і потреби молодих людей і необхідністю розвитку народного господарства. Створені в цей період передумови для успішної професійної адаптації зміцнюються під час ефективного професійного навчання і розвиваються надалі уже в процесі самої адаптації, успішність якої значною мірою залежить від результативності системи професійного просування молоді на виробництві. Загалом успіх професійної (а іноді й інших видів) адаптації залежить від скоординованості й цілеспрямованості спільної роботи підприємств, професійно-технічних училищ, шкіл, а також родини і громадських організацій щодо професійного становлення молодого покоління.

Значне місце у виробничій адаптації займає організаційна сфера адаптації. Через неї відбувається залучення працівників в організацію суспільної праці як спосіб об'єднання їх із засобами виробництва. Принципові можливості для успішної адаптації в організаційній сфері закладені в принципах організації суспільної праці, націленої на забезпечення відповідності між організацією праці й потребами трудящих. Однак для реалізації цих можливостей стоїть на заваді реально сформована, малоефективна система організації праці на підприємствах. Курс на реформи в управлінні економікою країни, на розвиток інтересу трудящих як господарів виробництва, поєднання планового керівництва з ринковими методами стимулювання, інтересів особистості й колективу відкриває нові можливості для розуміння і здійснення організаційної адаптації.

Організаційна адаптація припускає встановлення взаємних зв'язків новачка в організаційній сфері підприємства, тобто зв'язків стосовно режиму праці й відпочинку, дотримання трудового розпорядку і трудового ритму підприємства, вимог колективної організації праці і трудової дисципліни.

Організаційна адаптація виникає як момент реалізації орієнтованої потреби працівника в сукупності з потребою його самореалізації в організаційній сфері підприємства, що підтверджує подібність механізмів організаційної і професійної адаптації.

Соціологічні дослідження вказують на дуже сильний вплив організаційної адаптації на хід усієї виробничої адаптації. Невдалий перебіг її може загальмувати й навіть перервати адаптацію в цілому, хоча в професійній сфері вона проходить успішно. Водночас ефективне освоєння організаційної сфери нерідко допомагає подолати труднощі в інших сферах. Подібні тенденції проявляються в усіх новачків, незалежно від віку. Та все ж складніше й болісніше, ніж у старших робітників, відбувається засвоєння організаційних норм і вимог молоддю, яка починає трудове життя. Сучасне виробництво з його жорстким регламентуванням праці в часі, зі складною структурою управління виробничими процесами спочатку важко сприймається новачками. Організаційна адаптація молоді, пов'язана з необхідністю докладання додаткових емоційно-вольових зусиль, високими вимогами до дисципліни й самоорганізації, проходить значно сутужніше, ніж професійна. Поліпшенню становища може сприяти активне використання для організаційної адаптації майбутнього робітника період його профорієнтації і профнавчання, зокрема залучення учнів загальноосвітніх шкіл і ПТУ до виробничої праці (посильної за віком) на сучасному виробництві (де діти не тільки працюють, а й беруть участь в організації праці). Відсутність такої праці як провідної діяльності в розвитку підлітка є незамінною і непоправною втратою для його соціалізації і виробничої адаптації, для повноцінного і всебічного розвитку особистості.

Зауважимо, що професійна та організаційна адаптації відіграють особливу роль у трудовому становленні молодого робітника. Поєднуючи в собі змістовну та організаційну сторони трудової діяльності, без яких виробнича адаптація втрачає сенс, вони утворюють мовби ядро, основу всієї виробничої адаптації, накладають глибокий відбиток на інші її види.

Звичайно, кожен вид адаптації, зазнаючи впливу інших видів, і сам впливає на них. Так, вплив матеріально-побутової адаптації зумовлений її змістом: будучи елементом соціальної сфери, матеріально-побутові умови виробництва відіграють роль найважливішої передумови успішної життєдіяльності та розвитку особистості не тільки у виробничій і професійній сферах, а й у всій сукупності її громадського життя.

Основними структурними елементами цього виду адаптації виступають житло і зарплата. Так, у молодих родинах забезпеченість житловою площею на одну людину в 2,5 раза нижча, ніж у середньому по країні. У 70 випадках із 100 молоді люди змінюють місце роботи і навіть професію через незадоволеність житловими умовами. Непокоїть той факт, що адаптаційна роль житлово-побутових умов значно спадає, а нерідко зводиться нанівець через безперспективність в одержанні житла.

Неоднозначні оцінки в забезпеченості житлом викликав процес його приватизації. Уже перші кроки в цьому напрямі свідчать, що молодим працівникам без значних кредитів придбати житло неможливо.

Поряд із забезпеченням житлом важливим чинником матеріально-побутової адаптації працівника виступає рівень зарплати. Мірою розвитку на основі науково-технічної революції індустрії споживчих товарів, з одного боку, і зростання потреб працівників — з іншого, зростає значущість заробітної плати як основного джерела задоволення життєво важливих потреб працівників, забезпечення відтворення робочої сили, що створює сприятливі перспективи для зростання адаптивної ролі зарплати. Проте ця роль істотно знижується процесом грошової інфляції, спадом купівельної спроможності грошей, слабкою забезпеченістю їх споживчими товарами.

Указуючи на адаптаційні функції заробітної плати, багато робітників розцінюють її чи не як основний засіб підвищення їхнього соціального статусу. Задоволеність заробітною платою вони пов'язують із задоволеністю підприємством, роботою в цілому. Усе це свідчить про необхідність повніше використовувати поліфункціональну природу заробітної плати як одного з провідних адаптаційних факторів.

Змістом адаптації у сфері дозвілля виступає освоєння молодими робітниками видів діяльності, що перебувають за часовими рамками робочого часу, спрямованих на відпочинок, спорт, творчість, громадську діяльність, тобто на духовний і фізичний розвиток людини.

Відомо, що збільшення часу дозвілля надає більше можливостей для зміни суб'єкта праці щодо його впливу на виробничий процес і його освоєння, а значить, і на виробничу адаптацію працівника. Соціологічні дослідження підтверджують висновок про те, що збільшення часу дозвілля молоді створює додаткові можливості для впливу на процес її виробничої адаптації. Перевага орієнтації молоді на активні форми діяльності, у яких здійснюється пізнавальна й комунікативна діяльність, розширює можливості адаптивного механізму людини, створює передумови для підвищення ефективності адаптації до виробництва в цілому.

На закінчення розглянемо соціально-психологічну адаптацію на виробництві, що являє собою процес взаємного обміну інформацією про свої соціально-психологічні характеристики між колективом та індивідом, а також установлення на цій основі контактів і стосунків, що забезпечують можливість ефективної спільної праці і неформального спілкування.

Вивчення впливу різних чинників на соціально-психологічну адаптацію доводить, що ефективність адаптації молодого робітника в соціально-психологічній сфері колективу значною мірою визначається станом морального і психологічного клімату, спрямованістю й розмаїттям неформальних груп, ступенем взаємодії формальних і неформальних лідерів. Однак характер впливу кожного з елементів соціально-психологічної сфери колективу на адаптацію працівника варіюється залежно від особистих якостей того, хто адаптується.