Соціологія праці - Лукашевич М.П. - 2. Особливості проведення соціологічних досліджень у виробничих колективах

Для проведення соціологічних досліджень у трудових колективах використовуються всі основні соціологічні методи: аналіз документів, спостереження, опитування та соціальний експеримент. Однак важливо враховувати й ті особливості, що пов'язані зі складністю об'єкта дослідження.

Будь-яке соціологічне дослідження на виробництві починається з аналізу документів. Насамперед визначається все коло документів, їхня цінність і надійність. В доборі документів керуються метою й завданнями дослідження.

З офіційних документів державних установ, організацій і комісій аналізують укази й постанови уряду, які стосуються теми дослідження; директивні та планові документи міністерств і відомств; накази й розпорядження адміністрації; плани роботи і звіти виробничих підрозділів, громадських організацій; протоколи зборів, різних комісій; списки тих, хто отримує премію, потребує житла, дитячих установ; матеріали стінних і багатотиражних газет; особистісні документи (картка з обліку кадрів, анкета, службова характеристика, автобіографія). Ці документи відображають громадські зв'язки й колективні погляди.

Особистісну сторону суспільної свідомості, уявлення про особисті оцінки подій і мотивів працівників відбивають неофіційні документи. До них належать мемуари, листи, фотографії, кіноплівки, скарги, проекти, заяви, тобто документи, створені з ініціативи самих працівників.

Серед рукописних і друкованих документів вирізняють архівні документи як постійного, так і тимчасового зберігання. Особливий інтерес для соціолога має поточна документація, яка зберігається в архівах підрозділів підприємства. Загальну інформацію або інформацію щодо певних соціальних груп, явищ і процесів можна одержати з матеріалів преси.

Найважливішим джерелом соціологічної інформації є спеціальні документи, що складалися безпосередньо для соціологічного дослідження, проведеного раніше. Йдеться про анкети, тести, протоколи спостереження, записи самоспостереження, дані експериментів. Корисною може бути й інформація з непрямих документів: довідкові видання, літературно-публіцистичні твори, навчально-педагогічна та інша література.

Розрізняють первинні і вторинні документи. Первинні містять опис безпосередньо вивченої соціальної дійсності: конкретних ситуацій, діяльності окремих людей та організацій. До них належать звіти конкретних соціологічних досліджень, щоденники, протоколи зборів, стенограми засідань та ін. Первинні документи цінні багатою фактологічною інформацією.

Вторинні документи складаються шляхом узагальнення, аналітичного аналізу первинних документів. До них належать монографії, навчальні посібники, статті, огляди тощо. Вони відбивають більш глибокі соціальні зв'язки.

Серед методів аналізу документів виокремлюють два основні види: традиційний і кількісно-якісний.

Традиційний метод ґрунтується на аналізі матеріалу, логіки тексту, обґрунтованості й вірогідності повідомлень, що наводяться. При цьому з'ясовуються як дійсність і обставини написання документа, так і пояснення змісту документа, виявлення соціальних чинників, котрі детермінують його походження.

Кількісно-якісний метод ґрунтується на перекладі текстової інформації в кількісні показники з наступною її обробкою. Застосовується цей метод (його ще називають контент-аналізом) у тому разі, коли потрібна висока точність чи об'єктивність аналізу, коли утруднене безпосереднє використання матеріалу через його великий обсяг, коли в документах наявна численна кількість понять, що мають значення для дослідження. Так, аналізуючи процес виборів керівників підприємства за матеріалами заводської багатотиражки, як значеннєві одиниці вживають поняття "вибори", "самоврядування", "трудовий колектив" і обчислюють обсяг газетної площі, присвяченої цим питанням.

У процесі аналізу документів рекомендується користуватися прийомами, які сприяють добору більш достовірної інформації. Для цього необхідно:

• розрізняти опис подій та оцінку цих подій;

• аналізувати наміри укладачів документа, прогнозуючи їхні можливі інтереси;

• віддавати перевагу первинним документам перед вторинними, особистим перед безособовими, офіційним перед неофіційними;

• з'ясовувати та уточнювати підстави класифікації комплекту тих даних, що трапляються в документах.

• усвідомлювати загальну обстановку, в якій складався документ: налаштовувала вона до об'єктивності чи сприяла викривленню інформації.

Метод спостереження використовується в соціології праці для одержання знань про події та факти життя трудового колективу за допомогою безпосередніх вражень про них соціолога. Цей метод застосовується для вивчення практики проведення різних зборів працівників, процесів обговорення на них нагальних проблем колективу, механізму вироблення колективного рішення. У процесі спостереження соціологи одержують емпіричну інформацію про стосунки між працівниками, реагування на зміни умов трудової ситуації не на рівні свідомості, а на поведінковому рівні, тобто в процесі самої поведінки, в динаміці розвитку соціально-трудових процесів.

Різні види спостереження рекомендується використовувати для вирішення різних завдань. Так, якщо залучене спостереження дає можливість осягнути більш глибокі внутрішні механізми формальних і неформальних стосунків між працівниками (зокрема їхні мотиви, спонукання, установки тощо), то незалучене — спостерігати й фіксувати тільки акти так званої відкритої поведінки, дещо деформованої впливом соціального контролю. Тому інтерпретація цих фактів не завжди буває достовірною, й використовується незалучене спостереження, як правило, для опису загальної соціальної атмосфери колективу.

Основні вимоги до методу спостережень такі:

• невтручання в діяльність досліджуваних, нейтральність стосовно досліджуваного явища;

• цілеспрямованість, яка полягає в попередньому виборі мети, форм і прийомів проведення спостереження;

• своєчасність запису результатів спостереження.

До переваг методу спостереження належать конкретність, реальність та одночасність події і спостереження, первинність одержуваної інформації і непотрібність додаткової підготовки об'єкта дослідження.

Серед вад цього методу називають трудомісткість, пов'язану з кількістю і рівнем кваліфікації спостерігачів. До того ж низка чинників, важливих для розуміння сутності подій, залишається за межами місця й часу спостереження. Неможливість повторити події наново іноді створює незручності з їх точною і повною фіксацією. І нарешті, від спостереження виявляється прихованим суб'єктивний стан працівника, де, як відомо, відбуваються мотиваційні процеси, позначається вплив ціннісних орієнтацій, установок особистості. Тому іноді раціональніше застосовувати метод опитування.

Опитування є одним із найпоширеніших у соціологічних дослідженнях методів, який полягає в одержанні відповідей на запитання соціолога. Джерелом інформації тут виступають словесне повідомлення, судження опитуваного. Він надає інформацію про свої реальні вчинки сьогодення та в минулому, про наміри на майбутнє, про мотиви і факти конкретної діяльності, її результати, про суб'єктивний стан, почуття, схильності, судження дійової особи.

Опитування допомагає з'ясувати думку членів колективу з різних питань спільної соціально-трудової діяльності, що істотно доповнює інформацію, отриману з документів і в результаті спостереження. Додатковим ефективним моментом у проведенні опитування в трудовому колективі є його позитивний психологічний вплив, пов'язаний зі сприйняттям його як прояву уваги адміністрації до потреб працівників.

Основними різновидами опитування є анкетування, інтерв'ю та експертне опитування.

Анкетування в дослідженнях на виробництві застосовується для збору інформації про масові соціальні явища: ефективність бригадних форм організації праці, мотиви плинності кадрів, задоволеність працею, характер соціально-психологічного клімату, адаптованість працівників та інші проблеми.

Ефективність проведення анкетування залежить від виконання вимог двоякого роду: до анкети й до респондентів.

Вимоги до складання анкет:

• мінімально необхідна кількість запитань;

• розміщення запитань за лінією ускладнення від початку до середини і полегшення від середини до кінця;

• чітке та однозначне формулювання запитань, надання їм привабливої для опитуваних форми.

Вимоги до респондента:

• сумлінність, ретельність, компетентність у досліджуваній проблематиці;

• організаторські здібності, які сприяють створенню оптимальних умов для проведення опитування;

• діловитість, що спонукає респондентів до співробітництва;

• комунікабельність і висока культура спілкування, уміння створити обстановку довіри під час опитування.

До переваг анкетування відносять можливості одержання значного обсягу емпіричної інформації в короткий термін та її анонімність. Негативним моментом вважається неможливість проконтролювати ситуацію відповідей на запитання, їхню самостійність і повноту. Перебороти цю ваду допомагає метод інтерв'ю, коли інформація про досліджуваний об'єкт надходить у процесі особистого спілкування з респондентом за запитальником.

Ефективність цього методу повною мірою залежить від інтерв'юера, його спеціальних знань, психологічного такту й уміння вести бесіду, від продуманості запитань, уміння їх формулювати та відбирати у відповідях цінну для дослідження інформацію.

До переваг інтерв'ю належить можливість уточнювати відповіді, коригувати зміст і послідовність запитань, уловлювати емоційне забарвлення, підтексти відповідей. Вадами можна вважати значний суб'єктивний вплив інтерв'юера на інтерпретацію відповідей.

Одним із сучасних видів методу інтерв'ю є фокусовані групові інтерв'ю, що виникли в США в середині XX ст. у зв'язку з розвитком маркетингових досліджень. Фокусовані групові інтерв'ю являють собою дискусію індивідів з метою одержання інформації про їхні очікування, відбиті у їхньому індивідуальному соціальному досвіді стосовно проблеми, що досліджується. Цьому методові притаманний дискусійний характер, що надає йому гнучкості, стимулює розширення погляду на предмет дослідження. Фокусований характер дискусії зумовлюється попереднім повідомленням опитуваних про тему, логіку й форму дискусії. Це дає змогу сприймати думки учасників як у вербальному, так і в невербальному контексті дискусії, у ході якої можливі зміна і коригування думок.

До того ж групова інтеракція, що виникає в ході дискусії, допомагає дослідникові одержати інформацію не тільки про те, що люди думають із приводу досліджуваної проблеми, але й чому вони так думають. Вимога інтерв'юера підкріплювати висловлене фактами із соціального досвіду досліджуваних надає судженням аргументованого характеру і допомагає з'ясувати їхню мотивацію. Ця особливість фокусованого групового інтерв'ю послужила підставою для його широкого використання в маркетингових дослідженнях, коли виробника цікавить не стільки те, що купується, скільки те, чому купується одне й не має попиту інше. Перевагами цього методу є^*144:

*144: {Див.: Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За заг. ред. В.І. Воловича. К., 1998. С. 665-666. }

• можливість одержати інформацію не тільки про думки стосовно проблем і поведінкових ситуацій, а й про те, чому ці думки саме такі;

• можливість побудови контекстових моделей поведінки людей щодо об'єкта дослідження;

• широкі можливості використання методу спостереження в процесі дискусій;

• можливість одержання адекватних даних стосовно достовірності відповідей респондентів шляхом порівняння вербальних і невербальних оцінок;

• можливість уникнути системних помилок, пов'язаних із ситуацією опитування, з особливостями сприйняття складних запитань, завдяки комфортності проведення дискусій і груповій інтеракції;

• оперативність методу.

До недоліків фокусованих групових інтерв'ю належать:

• значна залежність ефективності досліджень від кваліфікації модератора (організатора інтерв'ю);

• невисока статистична репрезентативність одержуваних результатів.

Зауважимо, що цей метод практикується більш ніж у 500 компаніях США для вивчення думок і очікувань споживачів стосовно виготовленої продукції. Отримані дані використовуються при проектуванні продукції і її тестуванні, пошуку потенційного споживача й вивченні можливої реакції населення на очікуване підвищення цін на різного роду товари та послуги.

Експертне опитування припускає залучення до опитування найбільш компетентних осіб (експертів) з досліджуваного питання. Застосовується цей метод тоді, коли необхідно скласти прогноз тенденцій розвитку соціально-трудових процесів у трудовому колективі, оцінити вірогідність даних масових опитувань чи провести атестацію працівників.

Цим методом передбачено такі способи добору експертів:

• на основі атестації;

• експериментальний добір за допомогою тестів (перевірка ефективності виконання ролі експерта);

• самовизначення (запрошення висловитися з проблеми, звернене до аудиторії);

• перманентний добір (рекомендація інших експертів);

• за об'єктивними даними (посада, стаж, освіта, професійна спрямованість та ін.).

Серед видів експертного опитування розрізняють анкетування, інтерв'ю, дискусії, ради, "мозкові атаки", ділові ігри. В ході соціологічних досліджень іноді використовуються і психологічні методи: тестування, соціометрія та ін.

Завершимо розгляд методів соціологічних досліджень соціальним експериментом. Це — метод збору інформації про характер і специфіку змін у соціально-трудовій діяльності в зв'язку зі впливом заданих і керованих чинників. Його призначення — перевірка дійовості впроваджуваних форм життєдіяльності трудових колективів, апробація нових методів соціального управління трудовими процесами, перевірка гіпотез соціологічних досліджень. У результаті одержують соціальну інформацію про зміни поведінки людини під впливом різних факторів.

До переваг соціального експерименту належать: можливість повніше враховувати ступінь впливу факторів на об'єкт дослідження; точніше розділяти вплив одних факторів, залишаючи незмінними інші; узагальнювати типові наслідки впливу факторів завдяки багаторазовому повторенню досвіду. Зазначені переваги пов'язані з можливістю дослідника активно впливати на перебіг досліджуваних процесів.

Однак недотримання міри втручання дослідника в досліджуваний процес може призвести до серйозних перекручувань картини дослідження, порушити природність досліджуваного процесу.

Наголосимо насамкінець, що ефективність розглянутих методів соціологічного дослідження значною мірою визначається рівнем професіоналізму дослідників, складом працівників соціологічних служб на конкретному підприємстві.