Соціологія: 100 питань 100 відповідей - Подольська Є.А - У чому полягає сутність "органіцизму" в соціології Герберта Спенсера?

Соціологія як самостійна наука виникла в першій половині XIX століття. Це було викликано не появою нового об'єкта дослідження, а тим, що в інших суспільних науках виникли проблеми, які неможливо було вирішити традиційними способами в рамках існуючої системи знань. Соціологічне бачення світу, або соціологічний стиль мислення, передбачають погляд на суспільство як системне ціле.

Елементи такого підходу складалися поступово, в рамках соціальної філософії і філософії історії, а також у міру розвитку емпіричних соціальних досліджень і диференціації суспільних і гуманітарних наук.

Соціальна свідомість в XIX столітті виступає з масою нових ідей і проблем. Наука поступово підходить до розуміння специфіки суспільства як особливого предмета і об'єкта пізнання.

Саме поняття "соціологія" було введено в 30-х роках XIX століття французьким філософом Огюстом Контом (1798—1857). Соціологія розглядалася ним як наука, близька до природознавства. О. Конт не тільки вводить новий термін, але і розробляє систему соціологічного знання, позначає предмет, структуру, способи пізнання і можливості нової науки. Він вважав, що саме соціологія здатна по і хаосу, в якому знаходяться цивілізовані країни, але це повинна бути позитивна наука, заснована на достовірних дослідницьких даних.

Огюст Конт розробив класифікацію наук, розташовуючи їх відповідно до історії їхнього виникнення, розвитку і залежності однієї від іншої, зростання складності їхнього предмета і явищ, які вони досліджують. Це — математика, астрономія, фізика, хімія, біологія, соціальна фізика (пізніше в 47 лекції "Курсу позитивної філософії" він називає її соціологією). В основу побудови соціології Конт поклав ідею "соціальної системи", тобто визнання факту існування суспільства як організму, в якому окремі елементи виконують певні функції.

В системі соціології він виділяє два розділи: соціальну статику і соціальну динаміку. Конт прагне показати, що необхідно вивчати не окремі соціальні явища, а їхній взаємозв'язок і взаємодію. Отже, соціологія, на його думку, повинна досліджувати соціальне життя у всіх формах вияву і взаємодії різних елементів.

Найстабільнішим елементом соціального організму Конт вважає сім /о. Аналогом сімейних відносин в більш широкому соціальному плані є кооперація, заснована на розподілі праці. Проте, економічні зв'язки не забезпечують стабільності суспільства, оскільки людина, на думку Конта, агресивна і егоїстична за своєю природою. Тому ці зв'язки повинні бути доповнені політичним примусом. Органом соціальної солідарності і гарантом громадського порядку Конт вважає державу, сильну політичну владу. Функцію регуляторів соціальної поведінки виконують також релігія і церква, які забезпечують єдність вірувань і відчуттів. Контом також були сформульовані основні принципи соціологічного методу. На його думку, до них відносяться спостереження, експеримент, порівняння та історичний аналіз.

Огюст Конт вперше обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства і можливість пізнання законів його розвитку. Він визначив соціологію як особливу науку про суспільство, об'єктивність і універсальність якої забезпечують емпіричні дослідження.

Кажучи про значення соціологічної системи Конта, необхідно відзначити, що його принципи і орієнтири були закладені в основу численних напрямів і шкіл західної соціології XIX століття.

У чому полягає сутність "органіцизму" в соціології Герберта Спенсера?

"Позитивна" соціологія знайшла свій подальший розвиток у працях англійського вченого Герберта Спенсера (1820—1903). Він є одним із засновників органічного (біологічного) напрямку в соціології.

Спенсер порівнював суспільство з біологічним організмом, кожний "орган" (соціальний інститут) якого виконує певну функцію і тим самим сприяє функціонуванню всього суспільства. Проте, таке порівняння, за Спенсером, не означає повного ототожнення живого соціального організмів.

Розвиваючи ідеї "органічної" соціології, Спенсер вважав, що в біологічному організмі "частини" (окремі органи) існують заради "цілого", а в соціальному організмі — "ціле" суспільство) існує для блага своїх "частин" (окремих членів суспільства).

Структура суспільства (соціального організму) в ході свого еволюційного розвитку ускладнюється: зростає чисельність населення, з'являються нові види діяльності, виникають нові соціальні інститути, окрема особистість стає більш самостійною, незалежною від суспільства.

Як прибічник теорії соціального дарвінізму, Спенсер вважав, що економічна конкуренція в промисловому типі суспільства виконує роль природного добору, в результаті якого виживають найбільш пристосовані та обдаровані. При цьому соціальні революції він розглядав як хворобу, як явища, що руйнують єдність соціальної системи.