Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - 3.5. Актуальні проблеми в сучасному дитячому та молодіжному русі

У сучасних умовах соціально-економічних та політичних змін в українському суспільстві виникають проблемні питання, пов'язані з потребами та запитами підростаючого покоління. Відповідно, і процес інституалізації дитячого та молодіжного руху в Україні наприкінці XX ст. - на початку XXI ст. стикається з об'єктивними труднощами, насамперед з фрагментарністю, частковістю підтримки державою громадських ініціатив дітей і молоді, невиконанням прийнятих нормативно-правових зобов'язань стосовно дитячих та молодіжних громадських організацій. Це пов'язано з постійною реорганізацією структур органів державної влади, відповідальних за державну молодіжну політику, відсутністю стратегії взаємодії міністерств, відомств, інших урядових структур, які координують розв'язання дитячих та молодіжних питань у загальноукраїнському масштабі.

Відсутність єдиного координаційного органу, слабка представленість у міжнародних молодіжних структурах залишаються нагальними проблемами українського дитячого та молодіжного руху і нині. Перші кроки до спільного розв'язання проблем були зроблені ще на початку 90-х років XX ст., коли роль координаційного центру намагався взяти на себе Світовий конгрес українських молодіжних організацій (СКУМО). І СКУМО (23-24 серпня 1990 року) став першою спробою об'єднати молодіжні організації України та діаспори в єдиний молодіжний рух представників української нації поза політичними партіями та релігійними конфесіями. Координаційні ради, обрані на наступних СКУМО (1991, 1992, 1998, 2001), не могли відігравати роль координувального органу в діяльності молодіжних організацій, оскільки молодіжні лідери утвердилися в думці, що центром молодіжного руху може бути лише спілка молодіжних організацій із зареєстрованим статутом, чіткою структурою, завданнями та принципами, фіксованою процедурою членства. До того ж, цей підхід повністю узгоджувався із практикою європейських країн, де консолідацію молодіжного руху здійснюють не аморфні координаційні збори із розмитими повноваженнями, а національні ради молодіжних організацій.

Упродовж 90-х років XX ст. важливу роль у процесі консолідації українського дитячого та молодіжного руху відіграв Український національний комітет молодіжних організацій (УНКМО) (створений у 1992 р.). Було створено й інші спілки: Всеукраїнську спілку молодіжних організацій (УСМО) (1996), Федерацію дитячих організацій (Спілку піонерських організацій) України (1999), Асоціацію молодіжних організацій України "Спектр" (2001), Соціал-демократичний молодіжний альянс України (2002), Всеукраїнську спілку молодіжних та дитячих громадських організацій "Національна Рада молодіжних організацій України" (2003), Координаційну раду студентських організацій України (2005), Всеукраїнську спілку молодіжних організацій "Спілка християнської молоді України" (2006), Всеукраїнську спілку дитячих громадських організацій "Діти України" (2007) та ін.

Наприкінці 2005 р. було засновано Український молодіжний форум (УМФ), який об'єднав зазначені вище та інші всеукраїнські дитячі та молодіжні організації (всього 14 спілок-засновників). Основною метою діяльності Всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих громадських організацій "Український молодіжний форум " є консолідація дій молодіжних та дитячих громадських організацій України задля належного представлення інтересів членів Форуму у відносинах з державною владою, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та на міжнародному рівні.

Напрями діяльності Українського молодіжного форуму охоплюють:

- координування та розвиток дитячих і молодіжних громадських організацій;

- участь у формуванні та реалізації державної молодіжної політики;

- представництво та захист інтересів дітей і молоді, їх об'єднань в органах державної законодавчої, виконавчої влади та органах самоврядування всіх рівнів;

- сприяння громадській активності молодих людей, підвищення їхньої ролі у громадсько-політичному житті країни;

- створення умов для самовизначення, самореалізації дітей та молоді;

- залучення та інтеграція українського молодіжного громадського сектору у міжнародний молодіжний рух;

- розв'язання актуальних проблем дітей та молоді України через підтримку програм молодіжних та дитячих громадських організацій.

У 2008 р. УМФ було прийнято до Європейського молодіжного форуму (міжнародної організації, яка представляє інтереси молоді Європи на державному і міжнародному рівнях, здійснює консультативну діяльність для Європейського Союзу, Ради Європи, ООН та інших організацій), що дало змогу презентувати український молодіжний рух на міжнародному рівні, надало можливість користуватися європейськими інформаційними базами, вирішувати питання молодіжної політики на європейському рівні.

У процесі функціонування більшості дитячих та молодіжних громадських організацій актуальними залишаються питання матеріального і фінансового забезпечення. Це пов'язано з відсутністю ефективної системи державної підтримки громадських організацій і тим, що вони змушені самостійно шукати джерела фінансування своєї діяльності. З огляду на це постає проблема несамостійності, залежності дитячих та молодіжних громадських організацій, яка яскраво виявляється у функціонуванні припартійних молодіжних організацій, намаганні деяких політичних сил використовувати молодіжний рух як спосіб реалізації своїх вузькопартійних цілей.

Попри поступове збільшення кількості організацій вони залишаються нечисленними за складом, переважно маловідомими і неавторитетними серед дітей і молоді. Про це свідчить і кількісний склад всеукраїнських дитячих та молодіжних організацій, якими реально охоплено, на думку дослідників, не більше 10% дітей та молоді.

Соціальна незрілість сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій проявляється у нераціональній, організаційній структурі, слабкості і аморфності, нерозвиненості на регіональному та місцевому рівнях. Особливо гостро ця проблема постає у невеликих містах та селах. Дитячий та молодіжний рух на селі - неорганізований, розрізнений, стихійний. Нечисленні об'єднання діють без необхідної науково-методичної допомоги і підтримки, за відсутності чіткої координації їхньої діяльності навіть на районному рівні (М. Гур'янова).

Розв'язання потребує і проблема кадрового забезпечення. Недостатня кількість фахівців для роботи із дитячими та молодіжними громадськими організаціями пов'язана як з соціальними умовами (низький рівень оплати їхньої праці, соціальний статус у суспільстві), так і відсутністю на державному рівні системи підготовки та перепідготовки фахівців, лідерів-організаторів дитячих та молодіжних громадських організацій.

Одним із шляхів розв'язання цієї проблеми є цілеспрямована підготовка соціальних педагогів до роботи з громадськими дитячими та молодіжними організаціями. Соціальний педагог у змозі надати професійну допомогу в створенні і функціонуванні громадської організації, налагодити взаємодію між різними соціальними інститутами, надати соціального спрямування діяльності організації. Це може стати першим кроком для подолання існуючих проблем та перешкод для сучасного дитячого і молодіжного руху.