Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - 6.7. Взаємодія дитячих та молодіжних громадських організацій з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами

Діяльність сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій здебільшого побудована на створенні та здійсненні довго- та короткострокових програм різної спрямованості, що передбачає необхідність належного фінансування. Успішний пошук джерел фінансування залежить від уміння розроблювати проекти програм, налагоджувати контакти з потенційними партнерами, організаціями і фондами.

До компетенції соціального педагога належить надання консультативної, методичної допомоги керівництву щодо основних вимог до написання проекту, Його оформлення, умов подання тощо. Необхідною є і безпосередня участь соціального педагога у розробленні та реалізації проектів із метою забезпечення відповідності змісту загальнодержавним програмам та спрямованості на розв'язання конкретних соціальних проблем. Ця умова особливо актуальна у разі фінансування програми з державного чи місцевого бюджету.

У процесі такої допомоги доречним є впровадження соціальним педагогом у практику роботи громадської організації технології соціально-педагогічного проектування, яка передбачає чітке поетапне планування процесу розроблення та реалізації проекту. Соціальний педагог сприяє вивченню особливостей соціального середовища, соціального попиту, актуальності проблеми, яку планується вирішити; прогнозуванню дієвості та результативності проекту; поширенню інформації про проект; взаємодії з органами влади та іншими організаціями; формуванню складу учасників та їх підготовці до реалізації проекту; координації дій під час реалізації проекту.

Важливим для соціального педагога є також перетворення проектувальної діяльності на засіб налагодження співробітництва та саморозвитку членів громадської організації. Необхідність виконання всіма членами громадської організації суб'єктної ролі в розробленні та реалізації проекту зумовлена тим, що самодіяльність е важливим фактором формування особистості, а інтереси та потреби членів організації мають бути максимально враховані при плануванні проекту. Активність та особиста зацікавленість члена громадської організації в процесі проектувальної діяльності зростає за таких умов: урахування його думки керівництвом; проектування змін життєдіяльності найближчого соціуму (видимі результати); визначення не тільки далеких, а й середніх та ближніх перспектив; використання під час проектування як індивідуальних, так і групових форм роботи, які доступні та цікаві для всіх.

Допомога соціального педагога необхідна і після завершення проекту, оскільки підбиття підсумків та аналіз соціально-педагогічного впливу проекту є не менш важливим етапом. Професійний аналіз здійснюється не лише для оцінки результативності та звітування про проект, а й для визначення успіхів та недоліків у процесі його виконання, врахування набутого досвіду в реалізації наступних проектів.

6.7. Взаємодія дитячих та молодіжних громадських організацій з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами

Функціонування осередків сучасних дитячих і молодіжних рухів, реалізація їх цілей і завдань передбачають тісний зв'язок з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами тощо. У межах їх взаємодії виокремлюють два основні напрями: ініціювання створення та підтримка діяльності організацій за місцем роботи соціального педагога (наприклад, у навчально-виховних закладах); координування діяльності дитячих і молодіжних громадських організацій регіону та органів влади.

1. Ініціювання створення та підтримка діяльності організацій за місцем роботи соціального педагога. Здійснення соціально-педагогічної діяльності особливо актуальне та необхідне у загальноосвітній школі з огляду на послаблення її конструктивних зв'язків із сучасним дитячим та молодіжним рухом. Дедалі більше науковців зауважують, що сучасна школа із освітньо-виховного поступово перетворюється в освітній заклад. Виховний процес у ній здійснюється переважно стихійно, ніким не регулюється. А тому в сучасній педагогічній науці вже як інноваційні сприймаються думки про необхідність посилення уваги до виховної системи школи, щоб у цьому соціальному інституті не лише закладався фундамент знань, світоглядних позицій, а й реалізовувався індивідуальний, творчий і лідерський потенціал учнів. Ідеться про оптимізацію, а часто й про відновлення соціально-виховної роботи в загальноосвітніх закладах, орієнтованої на розвиток соціальної спрямованості особистості учнів, залучення їх до різних трудових, спортивно-оздоровчих, дозвільних справ, формування сприятливого мікроклімату для учнів у школі, сім'ї, відкритому соціумі.

Однією з умов ефективності цього процесу і є взаємодія школи з громадськими дитячими та молодіжними організаціями. Така взаємодія ґрунтується на взаємозв'язку спільного й специфічного в діяльності школи та громадських організацій. Зокрема, спільність виявляється в меті (розвиток особистості дитини), суб'єкті виховання (молодь, школярі), часових і просторових характеристиках діяльності. Сприятливими для взаємодії є й сутнісні ознаки дитячих та молодіжних громадських організацій (професійність організаторів, варіативно-програмний підхід тощо). Отже, взаємодія загальноосвітньої школи і громадської дитячої чи молодіжної організації має основуватись на узгодженні та взаємозумовленості їхніх дій як рівноправних партнерів, спрямованих на досягнення спільної мети, ефективну реалізацію специфічних виховних можливостей кожного суб'єкта взаємодії. Л. Алієва пропонує таку структуру взаємодії:

- організування зв'язків, контактів, які приводять до збагачення результатів педагогічної діяльності;

- налагодження відносин, спілкування людей різного статусу, віку, досвіду на основі добровільності, спільності інтересів, рівності, корисності;

- організування входження всіх структур у навколишній соціум і освоєння його спільними зусиллями суб'єктів.

Такий підхід сприяє розв'язанню існуючих суперечностей між потребами та інтересами кожного учня і можливостями для їх задоволення; між намаганням учня бути активним суб'єктом навчально-виховного процесу і його реальним становищем; між необхідністю єдності позицій школи, сім'ї, громадськості і фактичною відсутністю такої єдності; між виховними можливостями соціального середовища і невмінням їх використовувати.

Налагодження ефективної взаємодії загальноосвітніх закладів і громадських дитячих та молодіжних організацій, створення системи соціально-виховної роботи в школах у межах учнівських організацій можливе лише під компетентним керівництвом фахівця. Ним може бути соціальний педагог школи, адже в його кваліфікаційній характеристиці зазначено, що він "координує діяльність і взаємодію усіх суб'єктів соціального виховання...; залучає громадські організації, творчі спілки... до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи".

З огляду на це до посадових обов'язків соціального педагога школи слід зарахувати роботу з громадськими дитячими та молодіжними організаціями. Можна сформулювати такі основні її напрями:

- інформування учнів, учителів про ті громадські організації та об'єднання, які існують в Україні, діють у даному регіоні, населеному пункті;

- налагодження взаємодії громадських дитячих та молодіжних організацій з керівництвом та учнями школи для реалізації програм та проектів, проведення спільних заходів тощо;

- допомога у створенні шкільної організації та програмуванні її діяльності;

- соціально-педагогічний аналіз заходів, які готує і проводить шкільна організація;

- навчання активу шкільної організації (робота з підготовки лідерів та активістів дитячих та молодіжних організацій, підготовки і навчання кадрів для роботи з дитячими та молодіжними організаціями);

- забезпечення постійної взаємодії осередку шкільної організації з адміністрацією школи, батьківським комітетом, органами місцевого самоврядування (організування зустрічей, запрошення на заходи, висвітлення діяльності у ЗМІ тощо).

Як зазначає український педагог Наталія Лавриченко, взаємодія школи з дитячими та юнацькими організаціями має стати одним з провідних напрямів її організаційної діяльності у сфері педагогічного керівництва соціалізацією юнацтва. Соціальний педагог школи має професійний потенціал для налагодження такої взаємодії.

У такий спосіб організована робота соціального педагога позашкільних навчально-виховних закладів. Він може успішно виконувати функції методиста з роботи з громадськими дитячими і молодіжними організаціями та об'єднаннями при Будинку для дітей та юнацтва, надаючи методичну і практичну допомогу організаціям, які функціонують на базі цього закладу.

2. Координування діяльності дитячих, молодіжних та інших громадських організацій, державних закладів та установ. В умовах розгалуження мережі громадських дитячих та молодіжних організацій постає проблема їх взаємодії в межах одного міста, району чи області. Склалася ситуація, коли одним організаціям фактично нічого не відомо про діяльність інших організацій дітей і молоді у цьому самому регіоні; коли організації, що реалізують подібні проекти, не взаємодіють між собою. Налагодження і координування такої взаємодії належить до компетенції насамперед органів місцевої влади. Проте соціальний педагог, який працює в мікрорайоні, теж відіграє важливу роль у цьому процесі. Як працівник Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, відділу чи служби у справах молоді і спорту тощо соціальний педагог повинен:

- володіти інформацією про кількість, чисельність, напрями діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій, що діють у регіоні;

- залучати представників організацій до участі в органах молодіжного громадського самоврядування (молодіжних радах за місцем проживання молоді; молодіжних парламентах; радах представників громадських молодіжних організацій регіонів, студентських радах тощо);

- сприяти налагодженню необхідного двостороннього зв'язку органів державної влади з громадськими дитячими та молодіжними об'єднаннями (організовувати зустрічі керівників регіонів з їх представниками; включати представників молодіжних організацій у дорадчі органи при органах державної влади на місцях; організовувати виступи молодіжних лідерів, активістів у засобах масової інформації; забезпечувати участь керівників областей, регіонів, міст у заходах, які проводять громадські дитячі та молодіжні організації);

- координувати діяльність різних громадських дитячих та молодіжних організацій та інших закладів, установ для проведення спільних заходів, реалізації спільних програм і проектів, насамперед соціально-педагогічної спрямованості.

Налагодження такої взаємодії необхідне з огляду на кілька причин. Передовсім це дасть змогу охопити більший контингент дітей, підлітків та молоді в процесі спільної діяльності. До того ж спільне фінансування і кадрове забезпечення проектів програм сприятиме більш ефективній і якісній реалізації цих проектів, а взаємодія між різними організаціями інтенсифікує процес обміну досвідом, запозичення інноваційних форм і методів роботи з різними категоріями дітей та молоді.

У перспективі саме соціальний педагог може обіймати посаду куратора чи координатора дитячого і молодіжного руху при загальноосвітньому або позашкільному закладі, управлінні (відділі) освіти, комітеті (відділі, службі) у справах сім'ї, молоді та спорту тощо, яка в останні роки активно впроваджується в деяких областях України. Загалом координаційна діяльність має бути пріоритетною у співпраці соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями в таких основних напрямах:

- здійснення зв'язку адміністрації міста, району чи області з громадськими дитячими та молодіжними організаціями та об'єднаннями, які діють у регіоні;

- у межах компетенції здійснення координації діяльності різних державних і громадських структур в інтересах дітей, підлітків і молоді;

- представлення інтересів і захист прав громадських дитячих та молодіжних організацій в органах місцевого самоврядування;

- створення умов для взаємодії різних дитячих та молодіжних організацій та об'єднань, надання їм організаційної, правової, інформаційної і методичної допомоги;

- сприяння реалізації цілей і завдань, передбачених статутами цих організацій;

- сприяння створенню нових організацій, оновленню змісту і форм діяльності існуючих об'єднань;

- забезпечення умов для широкого інформування громадськості, особливо підростаючого покоління про діяльність дитячих та молодіжних організацій у регіоні;

- підготовка лідерів та активістів дитячих та молодіжних організацій, навчання кадрів для роботи з такими об'єднаннями.

Взаємодія дитячих та молодіжних громадських організацій з освітніми закладами та державними інститутами є неодмінною умовою ефективності реалізації їхніх завдань.