Соціологія / Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В.
До найважливіших джерел фінансування, якими користуються громадські організації, належать: бюджетні кошти (центральний та місцевий бюджети), партійні кошти, неурядові кошти (приватні, громадські, закордонні), спонсорські кошти (індивідуальні, підприємства), власні кошти організації (членські внески, господарська діяльність).
Бюджетні кошти
Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" закріплює право дитячих і молодіжних громадських організацій на фінансову підтримку з боку держави і вказує, що Державний та місцеві бюджети повинні передбачати видатки на реалізацію їхніх програм. Органи виконавчої влади і місцевого самоврядування можуть делегувати дитячим і молодіжним громадським організаціям повноваження щодо реалізації відповідних програм (проектів, заходів). У цьому разі вони надають об'єднанням фінансову та матеріальну допомогу і здійснюють контроль за реалізацією повноважень, у т. ч. за цільовим використанням коштів.
Кількість програм громадських дитячих та молодіжних організацій, що частково чи повністю фінансуються на кошти Державного бюджету України, з кожним роком збільшується. З 2003 р. ефективним механізмом розподілу бюджетних коштів є всеукраїнський Конкурс з визначення програм, проектів (заходів), розроблених громадськими організаціями, для виконання яких надаватиметься державна фінансова допомога. Для участі у конкурсі допускаються проекти програм, розроблені та подані громадськими організаціями, які мають всеукраїнський статус, є юридичними особами та зареєстровані в установленому порядку не пізніше ніж за рік до дня закінчення терміну подання заявок на конкурс.
Проект програми має відповідати змісту загальнодержавних програм, бути спрямованим на розв'язання соціальних проблем, забезпечувати ефективність виконання програми, передбачати економічність форм і методів виконання програми, а також очікуваний результат, забезпечувати поєднання бюджетних і позабюджетних коштів; поєднувати ініціативу виконавців програми з їх відповідальністю за виконання та ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Щороку визначається перелік пріоритетних завдань (соціальних проблем), відповідно до яких здійснюватиметься державна підтримка програм громадських організацій. У 2010 р. визначено такі пріоритетні завдання:
1) утвердження патріотизму, духовності, моральності, міжнаціональної толерантності дітей та молоді, формування загальнолюдських цінностей;
2) підвищення рівня громадянської активності дітей та молоді, забезпечення їх доступу до участі у державотворчих процесах;
3) сприяння зайнятості та професійної орієнтації дітей та молоді;
4) забезпечення здорового й безпечного способу життя;
5) подолання демографічної кризи та розвиток інституту сім'ї.
Для розгляду проектів програм формують конкурсну комісію у складі 15 осіб із представників профільного міністерства, центральних органів виконавчої влади, громадських організацій, народних депутатів України, фахівців, учених. Конкурсна комісія на підставі загальної оцінної відомості та за результатами експертної оцінки проектів програм, а також додаткового обговорення (у разі потреби) членами конкурсної комісії приймає рішення про визначення переможців конкурсу з рекомендацією про обсяги виділення бюджетних коштів на реалізацію цих проектів програм.
За результатами конкурсу затверджують перелік програм-переможців. У наказі обов'язково зазначають назву програми, найменування громадської організації-виконавця та обсяг коштів державного бюджету, які виділяються на її виконання.
Фінансування дитячих і молодіжних громадських організацій із місцевого бюджету має певні переваги: забезпечує спільну участь місцевих органів виконавчої влади та організацій у розв'язані соціальних проблем, перерозподіл коштів на користь тих, хто найбільше їх потребує; однак його недоліком є бюрократичні перепони при отриманні коштів.
Неурядові кошти
Спонсорські кошти
Власні кошти
Створення проекту програми
8. Робота соціального педагога з неформальними молодіжними групами та об'єднаннями
8.1. Психологічні та соціальні фактори виникнення неформалізму
8.2. Витоки сучасного неформального руху в Україні
8.3. Класифікації неформальних груп і об'єднань
8.4. Характеристика основних неформальних груп