Страхова справа - Вовчак О.Д. - 9.5. Страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту

Страхування кредитів відноситься до підгалузі страхування відповідальності заборгованості, яка охоплює страхування різних видів кредитів. Страхування кредитів з'явилось в Європі після Першої світової війни (1914—1918), а сучасного вигляду набуло у 50-х роках XX ст. Суть такого страхування полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику.

Кредитний ризик — ймовірність відмови боржника від сплати відсотків за кредит і повернення самого кредиту. Він може виникнути в усіх видах кредитних операцій як усередині країни, так і в міжнародному кредитуванні. У зв'язку з тим, що більшість кредитних ресурсів концентрується в банках, саме вони найбільше наражаються на кредитні ризики, рівень яких залежить від особи позичальника, його фінансового стану, форми кредиту і загальної економічної ситуації в країні. Крім банків, кредитний ризик може виникнути і в юридичних та фізичних осіб, за умови надання ними комерційних кредитів, або при придбанні цінних паперів (кредитних зобов'язань).

Особливістю страхових кредитних ризиків є те, що у відносинах між кредитором та його боржником предмет їхнього спільного інтересу (кредит) ставить сторони в діаметрально протилежні умови. Боржник зобов'язаний повернути одержану позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за узгодженими умовами. Невиконання цих умов загрожує кредитору фінансовими збитками. Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору проявляється у неповерненні заборгованості, а з юридичної — у невиконанні зобов'язань.

У сфері кредитних відносин існують різні форми забезпечення кредитів, найбільш надійною та доступною виступає страхування. В Україні страхування кредитів проводиться лише з 1990 р., коли були прийняті відповідні закони щодо формування комерційних банків.

Об'єктами цього виду страхування є комерційні кредити, банківські позики, кредитні зобов'язання тощо.

Страхування кредитних ризиків захищає інтереси кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин.

Найбільшого поширення набуло страхування банківських кредитів, яке охоплює два види:

1) страхування відповідальності позичальників за непогашення кредиту;

2) страхування ризику непогашення кредиту.

У першому випадку договір укладає страхувальник (юридична або фізична особа, яка страхує свою відповідальність перед банком за непогашення взятого кредиту) і страховик. У другому випадку страхувальником виступає сам банк, який страхує відповідальність позичальників перед ним за своєчасне та повне погашення кредиту і відсотків за користування ним.

Історичний прообраз страхування кредитів убачається в комісійній операції, за умовами здійснення якої укладається додаткова угода, названа делькредере.

Комісіонер за відповідну додаткову винагороду, яка вважається платою за взяття ризику комісійної операції, гарантував комітентові, що вексель на проданий у кредит товар буде викуплено у визначений строк. Отже, угода делькредере набувала характеру вексельної поруки, згідно з якою в разі неповернення боргу третьою стороною комісіонер зобов'язаний був виплатити відшкодування комітетові у повному обсязі заборгованості. Це означає, що широко відома комісійна операція являла собою початкову форму страхування кредитів з усіма необхідними атрибутами страхової операції: ризиком неповернення кредиту, визначеним обсягом відповідальності, страховою премією у формі додаткової винагороди та реальним відшкодуванням збитків.

У разі делькредерної форми організації страхових відносин кредитори (банки, інвестори) відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами — страховиком і страхувальником.

Делькредсрне страхування складається з двох груп страхових відносин — страхування товарних кредитів і страхування фінансових (грошових) кредитів.

Дуже поширеним є спосіб захисту майнового інтересу кредитора шляхом страхового захисту платоспроможності його позичальника. У цій схемі страхових відносин страхувальником стає позичальник, який безпосередньо страхує свою платоспроможність, а страховик дає гарантію кредиторові повернути йому борг.

З юридичного боку ця операція є наданням страховиком гарантійного зобов'язання, яке кредитор приймає як заставу на випадок неповернення йому боргу, тому цей вид страхових відносин носить назву гарантійного страхування (рис. 9.6):

При гарантійному страхуванні у відносини вступають три сторони:

1) кредитор (бенефіціант страхової гарантії), який є застрахованим і на користь якого має бути виконане страхове зобов'язання;

2) позичальник, який має повернути борг, він же страхувальник;

В) гарант (страхова компанія), яка гарантує виконання зобов'язань, він же страховик.

При страхуванні ризику непогашеного кредиту страхувальником виступає банк-кредитор.

За правилами добровільного страхового ризику непогашеного кредиту об'єктом страхування виступає відповідальність усіх або окремих позичальників перед банком за своєчасне та повне погашення кредитів і відсотків за їх використання.

Відповідальність страховика наступає після 20 днів після настання строку платежу або встановлення банком строку кредитного договору. Розмір відповідальності страховика — від 50 до 90 % суми непогашеного кредиту.

Перед укладанням договору страхування страхова компанія оцінює ступінь ризику за інформацією, наданою банком-страхувальником (документи, які свідчать про фінансовий стан позичальника, техніко-економічие обґрунтування заходів, які кредитуються, копії контрактів, під які надається кредит тощо).

Розмір страхового платежу залежить від ступеня ризику, суми кредиту та відсоткової ставки, строку користування кредитом та виду забезпечення кредитного зобов'язання.

Страховим випадком при страхуванні фінансового ризику банку визнається неповернення позичальником кредитних коштів та відсотків за користування ними по закінченні певного строку. Причинами настання страхової події можуть бути: неспроможність позичальника виконувати свої фінансові зобов'язання внаслідок банкрутства та форс-мажорних обставин.

Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про факт страхового випадку у встановлений договором строк. Страховик повинен провести з'ясування обставин страхового випадку, у встановлений договором строк скласти страховий акт та виплатити страхове відшкодування чи письмово відмовити у виплаті. Невиконання зобов'язання страхувальника щодо повідомлення про неповернення кредиту в зазначений строк може призвести до відмови у виплаті страхового відшкодування. Страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми.