Страхова справа - Вовчак О.Д. - 10.2. Страхування комерційних ризиків

Страхування комерційних операцій полягає у тому, щоб відшкодувати можливі втрати на випадок, коли через певний період застраховані операції не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

При страхуванні комерційних ризиків також застосовують деякі обмеження щодо обсягу страхування окремих ризиків, зокрема, з нього вилучаються ризики, пов'язані з посередницькою діяльністю, роботою казино, тоталізаторів тощо. Із страхової відповідальності, як правило, вилучаються також можливі збитки внаслідок військових дій, зміни політичного курсу, негативної динаміки курсів валют. Це ж стосується і відшкодування збитків унаслідок навмисних дій страхувальника чи його партнерів, спрямованих на заподіяння шкоди застрахованій діяльності, зміну профілю комерційного підприємництва, застосування некваліфікованого управління ним тощо.

Тарифні ставки зі страхування комерційних ризиків визначаються з урахуванням багатьох чинників, зокрема:

— рівня стабільності ринкових відносин та прогнозу перспектив їхньої динаміки;

— строку страхування;

— виду діяльності тощо.

Зважаючи на те, що для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, необхідна конкретизація ставок страхових платежів.

Значного поширення набуває забезпечення страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва, яке здійснюється через страхування майна підприємств від різноманітних ризиків. При такому страхуванні страхувальником може бути його власник або особа, яка отримала майно в користування, оренду, лізинг, на зберігання, під заставу тощо.

За цими видами укладають основний та додатковий договори страхування. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству. Ставки страхових внесків за договорами страхування майна коливаються від 0,05 % до 0,5 % вартості майна. При страхуванні обладнання виробничих підприємств страховий збір коливається від 0,15 % до 1 % їх вартості.

Найпоширенішим і навіть традиційним у закордонній практиці видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ.

Стандартний поліс вогневого страхування передбачає покриття таких ризиків: пожежа, удар блискавки, вибух газу та ін. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі тощо, то такі збитки підлягають відшкодуванню.

Одним із видів страхування виробничих (підприємницьких) ризиків є страхування від перерв у виробництві, які можуть виникати внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна. Поширене у країнах із розвиненою ринковою економікою. Практика його застосування залежить від виду бізнесу, що здійснює підприємство, або від оцінки недоотриманого доходу, яка досить складна.

Умови договору страхування збитків, пов'язаних з перервами у виробництві, формуються на основі детального аналізу роботи підприємства за останні З—5 років. Тільки після цього встановлюється сума страхового відшкодування, що буде виплачена при настанні страхового випадку.

Одночасне страхування майна і втрат від перерв у виробництві вважається вигідним як для підприємця, так і для страхової компанії, оскільки ризики за двома цими договорами, як правило, однакові. Крім того, якщо обидва договори уклала одна страхова компанія, то вона зацікавлена якнайшвидше відновити застраховане майно, щоб уникнути значних страхових виплат у зв'язку з компенсацією страхувальникові втрат від перерви у виробництві.

Обсяг відповідальності за договором страхування від перерв у виробництві ширший, ніж у страхуванні майна від вогню. Об'єктом страхування є фінансові втрати від перерви у виробництві (внаслідок матеріальних збитків від страхової події зі застрахованим майном страхувальника), які вміщують:

— поточні витрати страхувальника із продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

— втрати прибутку від вимушеної перерви у виробництві;

— додаткові витрати на ліквідацію наслідків страхового випадку.

Договором можуть покриватися як поточні витрати і втрачений прибуток разом, так і кожна з фінансових втрат окремо.

Виходячи з обраного об'єкта страхування, встановлюється страхова сума, у відсотках до якої обчислюється страхова премія. Розмір премії здебільшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливостей його господарської діяльності.

Особливістю цього виду страхування є те, що розмір збитку залежить від тривалості перерви у виробництві. Тому у договорах страхування збитків від перерв здебільшого передбачається встановлення деякої межі, починаючи з якої виникає відповідальність страховика. Такою межею може бути використана франшиза у грошовому вираженні або період простою, при перевищенні якого страхувальник отримує право на відшкодування.

При настанні страхового випадку, що призвів до перерви у виробництві, розмір страхового відшкодування визначається на основі розміру поточних витрат щодо здійснення застрахованої діяльності та прибутку, отриманого страхувальником від цієї діяльності за період, який дорівнює 12 місяцям до дати настання матеріального збитку.

У міжнародній практиці застосовуються й інші специфічні різновиди страхування підприємницьких ризиків: страхування контрактів (у тому числі експортно-імпортних), страхування змін кон'юнктури ринку тощо.

Одним із видів страхування комерційних ризиків є ризики нової техніки та технології.

Страхування ризиків, пов'язаних з упровадженням у виробництво нової техніки та технології, можна розділити на два напрями. Перший — це страхування самої техніки, установок, технологічних ліній тощо на випадок їх виведення із ладу, порушення роботи, загибелі. Другий — страхування від пепередбачуваних несприятливих наслідків, які викликані впровадженням технічних і технологічних новинок та призвели до порушення виробничого циклу, зупинок тощо.

Обидва страхування є самостійними видами. Однак їх одночасне проведення є виправдано. Об'єктом страхування є машини, технічні та технологічні установки, які після закінчення випробувань і пробного запуску визнані придатними до роботи.

Зауважимо, що страхування нової техніки і технології проводиться на випадок ризиків, пов'язаних тільки з їх використанням. Страхування таких ризиків не передбачає покриття збитків від пожеж, вибухів, стихійних природних явищ, оскільки вони включені у відповідальність зі страхування майна (виробничих активів) підприємств.

Страхування ризиків нової техніки, як правило, пов'язане з дороговартісними та цінними об'єктами. Тому його доцільно проводити з визначенням мінімальної франшизи та правом власника збільшувати її розмір при відповідному зниженні ставок страхових платежів.

Страхування передбачає захист від:

1) прямих збитків застрахованих об'єктів;

2) опосередкованих (непрямих) збитків у вигляді додаткових витрат та недоотриманого прибутку.

Ще одним різновидом страхування підприємницьких ризиків є страхування будівельного підприємства від усіх ризиків. Воно передбачає страхування всіх видів будівельних об'єктів, у рамках якого надається страховий захист як від збитків, завданих будівельному об'єкту, спорудам на будівельному майданчику, будівельним машинам, так і від претензій третіх осіб унаслідок матеріального збитку або тілесного ушкодження, пов'язаного з будівництвом.

Страхувальниками виступають:

а) забудовник;

б) будівельні підприємства, що здійснюють реалізацію проекту, включаючи всіх підрядників.

Об'єктами страхування є:

— житлові будинки та конторські будівлі, лікарні, школи;

— дорожні та залізничні об'єкти, аеропорти;

— промислові споруди, електростанції;

— будівельні машини;

— допоміжні споруди;

— мости, дамби, греблі, тунелі, іригаційні та дренажні споруди. Страховими ризиками за договором страхування є:

— пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, збитки, до яких призвела дія води або інших засобів, що використовувались для пожежогасіння;

— повінь, дощ, сніг, лавина, землетрус, буря, осідання ґрунтів, зсув, обвал;

— крадіжка зі взломом або спроба крадіжки;

— будь-який брак унаслідок халатності, необачності, необережності чи злого наміру.

Страхова сума — це договірна вартість будівництва, включаючи вартість наданих забудовником будівельних матеріалів і (або) виконаних ним робіт.

Оцінка ризику, а відтак і розмір страхових тарифів залежать від:

— характеру будівельного майданчика;

— конструктивних особливостей об'єкта та властивостей будівельних матеріалів;

— методів будівництва та заходів, що забезпечують виконання робіт;

— ризиків, які впливають на виконання графіка робіт.

Страхування монтажних ризиків забезпечує страхувальникові необхідне страхове покриття всіх ризиків, які виникають при монтажі машин та механізмів, а також при зведенні сталевих конструкцій.

Страхувальниками за цим видом страхування є:

— виробник чи постачальник монтажного об'єкта;

— фірми-підрядники, яким доручено виконати монтаж;

— покупець монтажного об'єкта;

— кредитор.

Об'єктами страхування можуть бути такі дві групи майнових інтересів, пов'язаних із:

1) монтажем та пробним пуском усіх видів машин, механізмів і конструкцій (турбін, генераторів, верстатів, повітряних ліній, трубопроводів);

2) експлуатацією машин, пристроїв та обладнанням для проведення монтажу та додатковими витратами з оплати понадпланових робіт.

До цієї групи може бути віднесена також відповідальність перед третіми особами.

Страхова сума відповідає вартості установлення (монтажу) згідно з договором постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу.

Страхування машин — це страхування, об'єктами якого є всі машини, апарати, механічне обладнання й устаткування (парові котли, турбіни, трансформатори, мішалки, компресори тощо).

Страхова сума визначається на основі вартості машин, які підлягають страхуванню.

Страховий тариф визначається окремо за кожним типом машин. Страхування електронних пристроїв — це страхування, об'єктами якого є:

— усі електронні системи;

— носії даних;

— додаткові витрати, які пов'язані з виводом з ладу електронних систем для обробки даних.

До категорій страхувальників відносять:

а) власника електронних систем:

— як експлуатаційника;

— як наймодавця установок;

— як фірму, що обслуговує застраховану установку;

б) наймача — від майнових збитків, за які він, згідно з договором про найм, несе відповідальність.

Страхова сума встановлюється на основі вартості електронних пристроїв, які підлягають страхуванню.

Страхове відшкодування визначається як вартість відновлення пристроїв у межах страхової суми чи ліміту відповідальності за кожним об'єктом окремо.

Страхові тарифи розраховуються на основі нормативів звичайних ризиків з урахуванням специфічних особливостей ризику.