В Україні ринок страхових послуг під впливом низки внутрішніх і зовнішніх чинників зазнає кількісних і якісних змін. При цьому частка страхових послуг на вітчизняному фінансовому ринку неухильно зростає, що свідчить, з одного боку, про розвиток страхового бізнесу, з іншого — про зростання доходів фізичних і юридичних осіб. Значною мірою розвиток страхового бізнесу зумовлений збільшенням кількості загроз і потреби суб'єктів господарювання у захисті від них.

У ЛНУ імені Івана Франка навчальна дисципліна "Страхові послуги" читається для бакалаврів спеціальності "Банківська справа". У нас є певний досвід і бачення щодо викладання цього предмета. І невипадково, що кафедра банківського і страхового бізнесу ухвалила рішення про підготовку навчального посібника "Страхові послуги". У такий спосіб ми хочемо оприлюднити свої здобутки широкому загалу і водночас запропонувати читацькій аудиторії високоякісний продукт.

Автором навчального посібника "Страхові послуги" є кандидат економічних наук Тетяна Василівна Яворська, яка не тільки постійно читає цей лекційний курс, а й обрала проблему страхового підприємництва за тему своєї докторської дисертації.

Запропонований студентам та викладачам фінансово-економічних спеціальностей навчальний посібник з дисципліни "Страхові послуги" має 12 тем, 10 додатків. До кожної теми подано дидактичні матеріали: короткі підсумки, основні поняття і терміни, контрольні питання, тести, літературу.

До авторських новацій, реалізованих у навчальному посібнику, можна зарахувати:

· тематичну і структурну систематизацію курсу і його складових підрозділів;

· термінологічну впорядкованість та нестандартність формулювань назв тем і вузлових її питань;

· оригінальну і цікаву своєю наглядністю і змістовністю рубрику під назвою "Додатки".

Сподіваємось, що підготовлений навчальний посібник швидко знайде свого вдячного читача, на враження і справедливу критику якого будемо чекати з нетерпінням.

Тема 1 ПРЕДМЕТ І МЕТОД ДИСЦИПЛІНИ "СТРАХОВІ ПОСЛУГИ"

1.1. Страхування, страхова діяльність, страхові послуги: сутність та визначення. Що вивчає дисципліна "Страхові послуги"

Визначення сутності "страхування", "страхової діяльності", "страхових послуг" має дещо дискусійний характер. З'ясуємо взаємозв'язок цих понять та зміст кожного з них.

Відомий німецький теоретик А. Манес зазначав: страхуванню у народному господарстві відведено видатне місце, оскільки воно у всіх своїх видах зручним і надзвичайно доцільним способом служить забезпеченню матеріального добробуту людини [10, с. 7]. Страхування не може вважатися зайвим як для найбільш багатих, так і для найбільш бідних верств населення; чим бідніші учасники, тим ціннішим має бути страхування [10, с. 13].

Єдиної позиції щодо природи страхування досі не існує — ще з початку XX ст. науковці намагаються зрозуміти його складну суть. Тлумачать страхування з економічного, фінансового, соціального, юридичного, соціологічного, математичного, географічного, інформаційного та інших поглядів [18, с. 11].

У словниковій літературі знаходимо різні тлумачення терміна "страхування". Так, у словнику української мови слово "страхувати" пояснюється як "уберігати кого-небудь від нещасного випадку при виконанні або здійсненні чогось"; "уберігати кого-небудь, що-небудь від чогось небажаного, неприємного". У словнику С. Ожегова "страхувати" тлумачиться як "забезпечувати від можливого збитку шляхом періодичних внесків спеціальному товариству (закладу), яке виплачує грошове відшкодування у разі такого збитку". В. Даль пояснює значення терміна "страхувати" як "віддавати кому-небудь на страх".

Зміст терміна "страхування" у багатьох європейських країнах походить від слів, які символізують упевненість, надійність, добробут, безпечність. В українській науці панує думка, що термін "страхування" та похідні від нього слова є не зовсім придатними для використання, бо пов'язані з кореневим словом "страх" [1, с. 4—5]. В історії вітчизняної страхової діяльності був час, коли страхові товариства творили українську страхову термінологію, якою успішно послуговувались протягом усього періоду своєї діяльності. Це відбувалося наприкінці XIX ст. Наприклад, термін "страхувальник" мав своїм попередником слово "обезпечу-ючий"; замість терміна "застрахований" використовувалась дефініція "обезпечений"; у теперішньому значенні "особа, на користь якої укладено договір страхування" називалася "обдарованим". Такі терміни змістовніше передавали характер страхування, оскільки у своєму змісті несли "безпеку" — мету страхування, а не страх.

Страхування, як і кредитування, — це процес, дія, основна мета якого — захист інтересів фізичних та юридичних осіб від випадкових небезпек. Як бачимо, мета страхування є завжди одна, але механізм досягнення її може бути різним. Зокрема:

1. Фізична, юридична особа може самостійно страхувати себе від певних небезпек. Так, підприємство може створювати фонди самострахування, основне їх призначення — оперативне подолання тимчасових труднощів у процесі господарювання.

Збитки відшкодовуються за рахунок цільових страхових фондів (формують систему соціального страхування): фонду пенсійного страхування, фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, фонду страхування на випадок безробіття тощо. Основне їх завдання — надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової працездатності, безробіття, а також у старості. Законодавство визначає умови і порядок здійснення такого страхування: страхувальниками у більшості випадків є роботодавці; підлягають страхуванню особи, які працюють на умовах трудового договору, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності. У ринкових умовах централізовані страхові фонди соціального захисту населення втрачають свою актуальність і поступаються місцем комерційному страхуванню.

Страховий захист на комерційних засадах пропонують страхові компанії. Страхувальник, сплачуючи премію, забезпечує собі у разі настання події, обумовленої договором чи законом, суму виплати з боку страхової компанії, яка несе певний обсяг відповідальності. Страхування, яке здійснюється страховими компаніями, займає особливе місце у народному господарстві, становить певну частку ВВП країни, впливає на різні сторони економічного життя.

У зв'язку з цим не можна віднайти єдиного визначення страхування, бо складність дослідження полягає саме в тому, щоб виразити його сутність у такому тлумаченні, яке ввібрало б усі характеристики. Це є неможливо. Варто зазначити, що більшість визначень страхування саме в умовах командно-адміністративної системи мали універсальний характер, охоплюючи одночасно різні аспекти страхування [19, с. 141].

Викликає у нас інтерес діяльність страхових компаній (страхова діяльність) щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб. У законодавстві України відсутнє визначення поняття "страхова діяльність", хоча у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (далі Закон України "Про страхування") та інших нормативно-правових актах це поняття вживається.

Страхова діяльність є видом господарської діяльності, оскільки це — діяльність страхових компаній, що спрямована на надання за плату страхових послуг юридичним особам та громадянам для захисту їх майнових інтересів.

Страховими послугами є послуги, які задовольняють потреби клієнтів у страховому захисті. їх можна придбати на страховому ринку. Якщо аналізувати вітчизняне законодавство на предмет визначення терміна "страхова послуга", то в жодному документі не подається його тлумачення. У "Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року" (додаток 10), яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України 23 серпня 2005 p., зазначаються негативні чинники, які стримують розвиток ринку страхових послуг, а до позитивних результатів розвитку страхового ринку віднесено реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування [14]. Але сутність аналізованих визначень не розкрито.

Для здійснення своєї діяльності страхова компанія отримує ліцензію на певний вид страхування. Маючи ліцензію, страховик залежно від конкретного виду страхування розробляє й реалізовує страхувальнику послугу щодо страхового захисту (страхову послугу).

Разом із тим, поняття "страхова послуга" є вужчим, ніж поняття "вид страхування". Наприклад, у межах таких видів страхування, як страхування майна, страхування від нещасних випадків або будь-якого іншого виду страхування, можуть реалізовуватись різні страхові послуги, які відрізняються особливими умовами надання страхового захисту. Більш детальне вивчення цього питання наведено у наступній темі.

Предметом дослідження у цьому навчальному посібнику будуть страхові послуги, які пропонують страхові компанії фізичним і юридичним особам. Дисципліна "Страхові послуги" належить до загально професійних дисциплін, яка дозволяє студентам поглибити та розширити як теоретичні знання, так і практичні навики страхової діяльності.

Знання головних засад сучасної страхової діяльності сприяє розумінню та формуванню культури страхування, яка так потрібна українському суспільству.