Страхування - Базилевич В.Д. - 2.3. Класифікація економічних ризиків

Ризик - поняття неоднозначне. Навіть визначення економічного ризику залишає достатньо широкі межі для розуміння того, що таке ризик. Тому для відокремлення конкретних ризиків необхідно класифікувати їх за різними критеріями. В основі розробки ефективних критеріїв можуть лежати структурні характеристики ризику, інформаційне забезпечення та особливості вимірювання ризиків. Вибір критеріїв залежить від цілей та особливостей аналізу ризиків. Вдала класифікація може суттєво спростити розуміння джерел виникнення економічного збитку та методів його мінімізації.

Розглянемо критерії класифікації за характеристикою загрози. Характеристика ступеня загроаи, пов'язаної з ризиком, тобто тип об'єкта, природа збитку та специфіка негативних наслідків, визначає суттєві особливості досліджуваного ризику. Вказані фактори зумовлюють те, з чим, власне, має справу менеджер під час аналізу ризиків, тобто особливості самого об'єкта управління.

Класифікація за об'єктом дає змогу виокремити ризики, пов'язані:

o з власністю та/або майном, включаючи, якщо необхідно, додаткове виділення видів майна (нерухоме, рухоме, нематеріальні активи). Зазначимо, що ризики, характерні для будівель, у цілому відмінні від ризиків, яким підвладні автомобіль та авторські права;

o доходами, включаючи потенційні проблеми при їх виникненні в бізнесі або при їх розподілі, наприклад ггід час вирішення питань спадщини;

o персоналом, наприклад, ризики, пов'язані з ключовими співробітниками та іншим персоналом;

o відповідальністю, що виникає у зв'язку з не передбачуваною подією стосовно осіб, які на момент оцінки ризику ще невідомі. До них, зокрема, відносять ризики, пов'язані з професійною відповідальністю, та ризики, пов'язані з навколишнім середовищем.

Відповідь на питання про причину (природу) збитку, заподіяного об'єкту, визначає характер та механізм виникнення відповідного збитку, що досить важливо для аналізу будь-якого ризику. За цим критерієм можна виділити такі їх види:

o Природні ризики, пов'язані зі стихійними лихами та природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними катаклізмами).

o Технічні ризики, викликані наслідками функціонування техніко-технологічних систем та/або їх порушеннями (пожежі, зміна технології, погіршення якості та продуктивності виробництва, специфічні ризики технології, помилки в проектно-кошторисній документації).

o Ризики, пов'язані з людським фактором, включаючи ризики, пов'язані безпосередньо з персоналом (смерть, недієздатність, вихід на пенсію, звільнення), та ризики, пов'язані з діями персоналу (аварії, помилки персоналу).

o Ризики, пов'язані з економічною активністю, тобто з веденням бізнесу (виробничі, транспортні, торгові, фінансові) та результатами економічних процесів (ризики, зумовлені економічними змінами або посиленням конкуренції, валютні, інфляційні).

o Політичні ризики, тобто ризики економічної політики (ризики, що стосуються оподаткування, державного регулювання, зміни нормативних актів, судових прецедентів, що впливають на економічну практику).

o Соціальні ризики, під якими розуміють ризики виникнення таких негативних соціальних явищ, як злочинність, порушення безпеки об'єктів, несприятливі соціальні зовнішні об'єкти та ін.

Дуже важливо враховувати, наскільки типовим є ризик, що розглядається, для певного об'єкта та/або ситуації. За цим критерієм можна виділити:

- фундаментальний ризик, тобто регулярний ризик, що притаманний певному об'єкту та/або ситуації, а також ґрунтується на природних або соціальних закономірностях (зокрема, ризики автомобільних аварій або втрата посівів через град);

- спорадичний ризик, тобто нерегулярний ризик, викликаний виключно рідкими явищами та форс-мажорними обставинами, що реалізується з дуже низькою ймовірністю (наприклад, руйнування власності внаслідок падіння метеорита).

Схильність до ризику є важливою характеристикою загрози, під яку підпадає досліджуваний об'єкт або процес. Тут можна використовувати критерії класифікації за характеристикою схильності до ризику. Кожна з них буде сприяти виявленню особливостей боротьби з наявними негативними наслідками.

Класифікація ризиків за специфікою результатів є основною для вибору сприятливого методу боротьби з ризиком. Залежно від складу результатів варіантів можливої реалізації ризику розрізняють:

o чистий ризик, за якого всі результати, крім збереження поточної ситуації, пов'язані з негативними наслідками (наприклад, пожежа або пограбування);

o спекулятивний ризик, тобто ризик, результати якого пов'язані як з негативними наслідками ("програш"), так і з позитивними ("виграш"). Класичний приклад - ризики гри на біржі.

Залежно від того, на кого поширюються та впливають негативні наслідки небажаного явища, хто може постраждати від реалізації ризику, можна виділити односторонні, двосторонні та багатосторонні ризики.

Класифікація ризиків за місцем їх виникнення передбачає виокремлення таких ризиків:

o внутрішніх, які пов'язані з організацією роботи досліджуваної фірми або діяльністю досліджуваної особи (поломка обладнання, відсутність на складі магазину відповідних товарів);

o зовнішніх, які визначаються зовнішніми обставинами (поява у конкурентів більш ефективної технології, погіршення екологічної обстановки).

Згідно з критерієм ступеня залежності збитку від вихідної події можна виділити первинні ризики, які безпосередньо пов'язані з несприятливим вихідним явищем, і вторинні ризики, зумовлені наслідками несприятливого вихідного явища. Прикладом такого вихідного явища може бути землетрус: руйнування власності (зокрема греблі) відповідатиме первинному ризику, а наслідки повені, викликаної руйнуванням греблі - вторинному.

Ризики можуть виникати на рівних рівнях економіки. Відповідно до цього критерію можна використати класифікацію ризиків, що виникають на рівні:

o народного господарства;

o адміністративно-господарських та регіональних утворень;

o окремого суб'єкта господарювання (фірми);

o структурних підрозділів;

o окремого робочого місця.

Рівень відповідальності за ризик не обов'язково збігається з рівнем, на якому він виник. Зокрема, для економічних ризиків, пов'язаних з бізнесом, відповідно до класифікації за рівнем вияву негативних наслідків можна виділити такі рівні відповідальності:

o проектні ризики та/або ризики підрозділів, пов'язані з конкретним проектом або конкретним підрозділом компанії;

o ризики фірми (підприємства), характерні для компанії в цілому;

o галузеві ризики, зумовлені специфікою всіх компаній галузі (кон'юнктура ринку продукції, що випускається);

o загальноекономічні ризики всього народного господарства (інфляція, криза перевиробництва або фінансових ринків);

o глобальні ризики світової економіки в цілому.

Вияв ризику та вплив факторів ризику залежать від того, наскільки інтенсивною є загроза.

Питання про вплив природного та соціального середовища на ризик може мати принципове значення. Подібний вплив може не простежуватись (наприклад, навряд чи є залежність між глобальною зміною клімату та коливаннями курсу акцій компанії "Microsoft"). Якщо природне та соціальне середовище впливає на ризик, то взаємозв'язок може бути прямим або опосередкованим. Стосовно глобальної зміни клімату прикладом першого типу взаємозв'язку буде зростання сукупних збитків від штормів, ураганів, а другого типу - довгостроковий тренд зниження курсу акцій "Газпрому". При цьому вплив природного та соціального середовища може посилювати або послаблювати ризик.

Як правило, і на практиці формується цілий список конкретних факторів природного та соціального середовища, які впливають на ризик. Ці фактори будуть різними для різних ризиків. Аналіз подібних факторів та класифікація за їхнім впливом на ризик є важливим елементом зменшення негативних наслідків вияву ризику.

Ризик може діяти протягом обмеженого часу, наприклад, ризик можливості виникнення ускладнень після хірургічної операції має місце лише протягом визначеного строку після проведення цієї операції. За критерієм ступеня врахування часового фактора можна виокремити безстрокові ризики (що не мають часових обмежень) та строкові ризики, серед яких можна виділити довго- та короткострокові.

Якщо ризик розвивається у часі, то менеджер повинен обов'язково взяти до уваги цей аспект. З погляду залежності вразливості від часу можна виділити статичні (незалежні від часу) та динамічні (змінювані у часі) ризики. Вид та ступінь залежності можуть бути відмінними для різних ризиків (постійні та змінні у часі).

Під час формування правильної політики боротьби з виявом ризику одним із центральних є питання, скільки часу необхідно для виявлення та ліквідації негативних наслідків. Як правило, в рамках класифікації за терміном виявлення та ліквідації негативних наслідків можна виокремити ризики з коротко- та довгостроковим виявом негативних наслідків. Також виділяють ризики із середніми строками виявлення. Більшість ризиків належать до групи з короткостроковим виявом негативних наслідків: збиток виявляється одразу або протягом декількох місяців (зокрема, ризики пожеж або біржових спекуляцій). Однак у деяких випадках (щодо ризиків, пов'язаних з відповідальністю) збиток може виявитись через достатньо великий період часу (тривалістю навіть до кількох десятиліть).

На практиці ризики не існують окремо, а мають місце в сукупності. Взаємозв'язок ризиків є ключовим аспектом, тому що ризики можуть посилювати або послаблювати один одного.

Ступінь поширеності конкретного ризику є дуже важливим критерієм, оскільки визначає кількість об'єктів, для яких характерний цей ризик. Відповідно до зазначеного критерію можна виокремити:

o масові ризики, характерні для великої кількості однотипних об'єктів (наприклад, ризики автомобільних катастроф);

o унікальні ризики, пов'язані тільки з окремими об'єктами, наприклад, ядерні ризики.

У певних випадках одна вихідна подія може вплинути на різну кількість об'єктів, які підпадають під ризик. За цим критерієм можна виділити:

o індивідуальний ризик, що торкається окремого об'єкта чи окремої особи;

o загальний ризик, що впливає нарізні об'єкти, який іноді викликає негативні наслідки різної природи. Прикладом є природний катаклізм, що спричинює загибель людей, руйнування майна, порушення нормального функціонування бізнесу і т. ін.

Для загального ризику характерна кумуляція ризиків. Під кумуляцією ризиків розуміється ситуація, за якої одна подія може спричинити збитки на різних об'єктах, але відповідальність за покриття цієї події повністю або частково лежить на одній організації або особі, тому сукупні збитки для них ніби "накопичуються". Прикладом кумуляції ризиків може слугувати страхування нерухомості у сфері, що підпадає під загрозу повені. Після повені страхова компанія може отримати більшу кількість позовів про відшкодування збитків, пов'язаних з пошкодженням різних видів застрахованого майна - будівель, споруд, транспортних засобів тощо.

Диверсифікація ризиків - перерозподіл їх за обсягами, часом та у просторі, вважається найбільш ефективним шляхом зменшення ризику за портфелем, тому менеджери часто прагнуть досягнення якомога вищого ступеня диверсифікації ризиків. Якщо сукупна вразливість за портфелем ризиків у цілому менша, ніж вразливість за окремими відповідними ризиками, то ризик вважається таким, який можливо диверсифікува-ти, інакше таким, що неможливо диверсифікувати.

Питання про інформаційне забезпечення є центральним під час аналізу ризиків, оскільки його вирішення забезпечує процес ефективного управління ризиком.

Ступінь передбачуваності, або прогнозованість, є важливою характеристикою ризику з погляду процедур та методів управління цим ризиком. За цим критерієм фактори ризику можна поділити на передбачувані (прогнозовані), які можна передбачити виходячи з економічної теорії та господарської практики, але момент вияву яких неможливо передбачити, та непередбачувані (не прогнозовані), про які поки що нічого не відомо, тому неможливо оцінити їхній вплив на ступінь та розмір ризику.

Шд час аналізу передбачуваних ризиків менеджеру необхідно відповісти на запитання: "Яка інформація для цього доступна і в якому обсязі?" Інформація може бути:

o кількісною - такою, що виражається у вигляді числових значень тих чи інших показників. Вона може оброблятися за допомогою статистичних методів та використовуватися для оцінки параметрів математичних моделей;

o якісною - такою, що віддзеркалює вербальний опис та/або оціночні судження про певний об'єкт чи процес.

Обидва типи інформації можуть бути корисними під час аналізу ризиків, хоча кількісна інформація краща, оскільки дає змогу чисельно виміряти досліджувані ризики.

Особа, яка приймає рішення, повинна чітко усвідомлювати ступінь достовірності використовуваної інформації, тому що недостовірна інформація може призвести до неправильних висновків та помилок, тобто до зростання потенційного економічного збитку. У більшості випадків про ступінь достовірності інформації можна судити тільки якісно ("вірю - не вірю"), однак є і методики кількісної оцінки цієї характеристики досліджуваного ризику.

Класифікація за величиною ризику надзвичайно важлива для розуміння того, як слід ставитися до відповідного ризику. Поняття величини ризику передбачає узгоджений аналіз двох характеристик частоти і розміру збитку.

Частота виникнення збитку є важливою характеристикою величини ризику. Вона може вимірюватися кількісно (за допомогою ймовірності або статистичних частот) або якісно, наприклад, шляхом експертного виокремлення наступних класів:

o рідкісні ризики, для яких характерна мала частота реалізації, тобто мала ймовірність настання збитку;

o ризики середньої частоти, для яких характерна середня частота реалізації, тобто середня ймовірність настання ризику;

o часті ризики, для яких характерна висока частота реалізації, тобто висока ймовірність настання збитку.

Для економічних ризиків природними одиницями виміру розміру збитку є грошові одиниці. Якщо є повна інформація про ризики, то визначення розміру збитку не викликає жодних проблем. Якщо інформації достатньо, то на основі експертного висновку можна встановити відповідні класи ризиків, зокрема:

o малі ризики, за якими максимальний збиток невеликий;

o середні ризики, максимальний збиток для яких характеризується як середній;

o високі ризики з великим максимальним збитком;

o катастрофічні ризики, що характеризуються винятково великим максимальним збитком.

На практиці важливо врахувати обидві характеристики величини ризику - частоту (ймовірність) його реалізації і розмір збитку. Зрозуміло, що їх спільний розгляд дасть змогу глибше проаналізувати кількісні аспекти досліджуваних ризиків, а також сформувати набір ефективніших заходів щодо боротьби з ризиками.

В основі такого підходу лежить той факт, що частота виникнення ризику і розмір збитку не виявляються незалежно. Справді, для збитків певної величини характерна певна частота (ймовірність) їх виникнення. Такий взаємозв'язок має назву розподілу збитку.

Розподіли використовуються в рамках теорії ймовірності для описування випадкових величин, які у зв'язку з цим є зручною моделлю ризиків. Застосування таких моделей дає можливість використовувати потужний математичний апарат для аналізу ризиків. Для оцінки конкретного виду розподілів збитку використовується статистика збитків за реальними ризиками. Дефіцит подібної інформації і міра її достовірності можуть суттєво вплинути на точність аналізу ризиків.

Економічний ризик за визначенням повинен виражатися в грошовій формі або напряму характеризувати фінансові втрати. Тому аналіз витрат (витрат), пов'язаних з ризиком, має першорядне значення.

Для розуміння характеру ризику дуже важливо врахувати, який характер мають можливі фінансові наслідки. Прямий збиток означає безпосередню втрату фінансових коштів та/або руйнування матеріальних об'єктів (наприклад, пограбування або пожежа). Непрямі втрати пов'язані:

o з недоотриманням доходів (скажімо, внаслідок звільнення);

o збільшенням операційних витрат (зокрема, за різкого зростання витрат на комплектуючі внаслідок зміни валютного курсу);

o віддаленими наслідками несприятливої події (скажімо, за погіршення умов праці і, отже, зниженні продуктивності праці на підприємстві унаслідок попередньої екологічної катастрофи).

Залежно від того, чим зумовлені витрати, можна виділити такі типи витрат:

o витрати, пов'язані з необхідністю прийняття рішень в умовах невизначеності і ризику. Вони включають витрати, зумовлені оцінкою ризиків і організацією процедур управління ризиком, а також оплату послуг експертів і менеджерів;

o витрати, пов'язані зі зниженням ризику. Відповідні витрати спрямовані на протидію виникненню збитку (витрати на пожежну і охоронну сигналізацію, на покращання умов праці і т. ін.);

o витрати, пов'язані з покриттям негативних наслідків подій, що реалізувалися. Вони включають покриття економічного збитку, що виник, за рахунок власних засобів, із страхових виплат і т. ін.

Дуже важливо встановити, хто здійснює відповідні витрати.

Приватні витрати здійснюють окремі фізичні і юридичні особи. Прикладом можуть бути витрати, пов'язані з ремонтом після пожежі, страхові виплати, витрати на заробітну плату І т. ін.

Суспільні витрати здійснює суспільство в цілому, це, наприклад, витрати з ліквідації екологічної катастрофи.

Така класифікація ідентична класифікації, побудованій за ознакою схильності до ризику. Проте інформація за обома класифікаціями необхідна для визначення сфери відповідальності у сфері управління ризиком.

Класифікація ризиків за однорідністю допомагає зрозуміти особливості ризику і фактори, що впливають на його виникнення і реалізацію. З урахуванням складності поняття "ризик" такий аналіз стає ще більш багатостороннім.

Аналіз ризику слід проводити так, щоб врахувати вплив всіх факторів, які ідентифікуються. Один зі способів полягає у виокремленні однорідних ризиків.

Однорідними ризиками називають такі, поведінка яких однакова в тому сенсі, що вони демонструють схожий характер невизначеності й аналогічно реагують на дію тих або інших факторів.

Прагнення виділити однорідні ризики зумовлене такими причинами. Під час роботи з неоднорідними ризиками фахівець з управління ризиком буде не завжди спроможний зрозуміти, чи пов'язані спостережувані ефекти зі специфікою самих ризиків або це зумовлено використанням різних критеріїв класифікації ризиків.

Дослідження груп однорідних ризиків дає змогу:

o більш комплексно й ефективно аналізувати ризикові ситуації за рахунок виявлення основних характеристик ризику і тенденцій зміни розміру збитку;

o розробляти сценарії несприятливих подій з метою створення стандартизованих наборів реакцій на їх виникнення;

o збирати статистичні дані, необхідні для прийняття управлінських рішень з метою подолання негативних наслідків прояву ризиків.

Причинами цього є:

o обмеженість спостережуваних об'єктів;

o певний ступінь унікальності ризиків;

o неповнота інформації;

o інші фактори.

Як наслідок, можлива залишкова неоднорідність ризиків, що розглядаються в рамках окремо виділеної групи, що вимагає ретельнішого аналізу цих ризиків на наступних етапах.