Географія - Гілецький Й. Р. - Вплив НТР на галузеву структуру господарства

Загальною закономірністю змін у галузевій структурі світового господарства є послідовний перехід від високої частки сільського господарства, видобувної промисловості до обробних галузей, що створюють продукцію на основі високих технологій.

Найважливішою тенденцією зміни структури ВВП промислово розвинутих країн світу у другій половині XX ст. стало перетворення сфери послуг (третинного сектора) на переважаючу частину їх економіки.

Нові індустріальні і постсоціалістичні країни мають приблизно однаковий рівень економічного розвитку як за показниками ВВП на одну особу, так і за галузевою структурою економіки. У цих двох групах країн зберігається відносно висока частка сільського господарства (6—10% ВВП), що поступово наближається до рівня розвинутих країн (2—4 %). Питома вага промисловості у ВВП обох груп країн (25—40 %) перебуває на рівні пост-індустріальних країн і навіть перевищує його. Це пов'язано з порівняно невисоким рівнем розвитку сфери послуг (45-55 % ВВП).

У галузевій структурі ВВП країн, що розвиваються, залишається високою частка сільського господарства (20—35 %). Частка промисловості у ВВП цих країв найчастіше невелика (10—25 %). Помітно вища вона у країнах-експортерах мінеральної сировини і палива, тоді як частка обробної промисловості у них коливається в межах 5-15 %.

Отже, в епоху НТР у сфері матеріального виробництва (первинному і вторинному секторах економіки) продовжується зміна пропорцій між промисловістю і сільським господарством на користь промисловості, якій належить провідне місце.

В обробній промисловості розвинутих країн відбувається також процес переміщення центру ваги від матеріалоємних галузей (металургія, хімічна промисловість) до наукоємних (електроніка, робототехніка, органічний синтез). Нішу, що виникає у виробництві, займають нові індустріальні держави, що переводять традиційні трудоємні галузі до країн, що розвиваються, середнього і нижчого рівня.

У світовому сільському господарстві зайнято близько 1,1 млрд осіб (близько 40 % економічно активного населення світу).

У найрозвинутіших країнах, країнах з перехідною економікою, нових індустріальних державах переважає товарне, переважно інтенсивне сільське господарство. В інших країнах, що розвиваються (крім нових індустріальних країн), зберігається значна питома вага натурального господарства в агропромисловому секторі.

Сільське господарство практично всіх країн світу складається з двох великих взаємозалежних галузей: рослинництва і тваринництва, співвідношення між якими помітно змінюється під впливом НТР. У високорозвинутих країнах вона обумовила перевагу тваринництва над рослинництвом.

Один із проявів НТР — збільшення частки зайнятих у сфері послуг (третинному секторі економіки). У середньому у світі в третинному секторі зайнято близько 1/4 працюючих, а в США — 75 %. Загальним для цієї групи галузей третинного сектора є те, що порівняно з багатьма іншими галузями сфери послуг (транспорт і зв'язок, матеріально-технічне постачання, збут і заготівля, кредитування, фінанси і страхування) вони

більше орієнтовані на виробництво і поширення знань і обслуговування населення, ніж на обслуговування галузей матеріального виробництва.

НТР внесла помітні зміни в роботу світового транспорту, зокрема структуру його вантажообігу і пасажирообігу. У вантажообігу перше місце посідає морський транспорт (понад 60 %), що обслуговує насамперед міжнародну торгівлю, значно зменшилася частка залізничного транспорту (12 %), швидко зростає частка трубопровідного транспорту (13 %).

Усе більшого поширення набувають перевезення, у яких беруть участь два або більше видів транспорту.

У пасажирських перевезеннях лідером залишається автомобільний транспорт, частка якого підвищилася до 79 %.

Значних змін зазнала світова торгівля, яка забезпечує обмін результатами виробництва — різними продуктами й виробами. Обсяг її росте високими темпами, що випереджають темпи зростання виробництва: за останнє десятиліття на кожні 10 % приросту виробництва припадає 16 % приросту світової торгівлі.

Вплив НТР на територіальну організацію виробництва

На розміщення різних галузей виробництва впливають різні чинники. Деякі з них є традиційними з часу виникнення цих галузей, деякі набрали значення в період НТР, а окремі фактично породжені науково-технічною революцією.

Так, розміщення промисловості наприкінці XIX—початку XX ст. визначалося передусім ресурсними, перш за все природними, факторами. Вугільні і залізорудні басейни стали ядрами індустріалізації в Англії, Німеччині, Росії (Мидленд, Рур, Донбас). В епоху НТР промисловість усе менше тяжіє до мінерально-сировинних баз. Орієнтація розвинутих постіндустріальних країн на дешеву довізну сировину перетворила багато вугільних і залізорудних районів цих країн на депресивні (економічно занепаді), породивши в них безробіття і відтік населення до інших регіонів.

В епоху НТР най динамічніше розвиваються країни і райони, які не мають власних сировинних баз. Так, Японія, яка імпортує до 95 % сировини і палива, зуміла стати високорозвинутою постіндустріальною країною. В інших державах відбулося переміщення підприємств металургійної промисловості від сировинних і паливних баз у нові райони, де склалася сучасна промислова структура (із Північного Сходу США до Каліфорнії, з Руру у Німеччині на південь країни та ін.). Видобувна промисловість залишається основою виробництва лише в нових ресурсних районах розвинутих країн (північні і західні території Канади, Аляска в США, північні території Австралії, шельфові зони Світового океану).

В країнах, що розвиваються, мінерально-сировинні ресурси залишаються найважливішим чинником розвитку промисловості і продовжують суттєво впливати на розміщення виробництва.

Одним із найважливіших чинників розміщення виробництва в сучасному світі стає демографічно-соціальний. Особливе місце серед них займає тяжіння до центрів науки й освіти (установ соціальної інфраструктури, які концентрують трудові ресурси найвищої кваліфікації — науковців, інженерів-конструкторів тощо). У першу чергу цей показник визначає географію наукоємних галузей.

У розміщенні багатьох виробництв вирішальними е не тільки кваліфікація робочої сили, але й іі вартість. Цим зумовлена та ситуація, що все більше галузей обробної промисловості переміщаються ТНК у країни третього світу, щоб використовувати дешеву робочу силу.

Не втратили свого значення в епоху НТР споживчий, енергетичний, транспортний чинники та ін.

Все більшу роль почав відігравати чинник географічного положення окремих країн і районів.

Одним із вирішальних для розміщення ряду виробництв у постіндустріальних країнах став екологічний чинник. Оскільки у них дуже жорстке природоохоронне законодавство, то багато ТНК намагаються перемістити виробництва, що сильно забруднюють довкілля (збагачення руд і виробництво концентрату, основну хімію, лісохімію тощо), до країн третього світу, а інколи і до держав з перехідною економікою.

Сучасний етап розвитку світового, господарства привів до високої територіальної концентрації виробництва і населення.