Страхування - Базилевич В.Д. - 9.3. Авіаційне страхування

Авіаційне страхування в Україні є обов'язковим. Згідно з чинним законодавством авіаційне страхування здійснюють страхові компанії, які є членами Авіаційного страхового бюро.

Авіаційне страхове бюро (АСБ) створене відповідно до Закону України "Про страхування" і ст. 103 Повітряного кодексу України діє на підставі Положення про АСБ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №561.

Основні завдання АСБ:

o координація взаємодії суб'єктів українського ринку страхування авіаційних ризиків;

o вивчення і прогнозування національного ринку авіаційного страхування;

o максимальне використання можливостей українських страхових компаній при розподілі авіаційних ризиків;

o підготовка і розповсюдження методичних рекомендацій страховими компаніями;

o участь у підготовці кадрів та підвищенні кваліфікації фахівців зі страхування;

o представлення авіаційних страховиків України на міжнародній арені.

АСБ об'єднує 52 страхові компанії, які діють на ринку авіаційного страхування України. Серед них ВАТ СК "Алькона", ЗАТ СК "Інтер-Поліс", ВАТ "Народна фінансово-страхова компанія", "Гарант Ре", АЗТ "Перша міжнародна страхова компанія", HACK "Оранта", AT АСК "Енергополіс", АТЗ СК "Лем-ма" та ін.

Порядок та умови проведення обов'язкового авіаційного страхування регламентується Повітряним кодексом України, Законом України "Про страхування", постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування" від 13 липня 1998 р. № 1083.

Обов'язкове авіаційне страхування включає:

o страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

o страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;

o страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам;

o страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним під час виконання авіаційних робіт;

o страхування авіаційних суден.

Загальні умови обов'язкового авіаційного страхування:

1. Збитки, що можуть виникнути внаслідок однієї авіаційної події, розглядаються як один страховий ризик стосовно одного повітряного судна.

2. Страховою подією вважаються нещасний випадок або кілька випадків, що призводять до тілесних ушкоджень і (або) пошкодження майна та є несподіваним і ненавмисним для страхувальника.

3. Непоширення обов'язкового авіаційного страхування на ризики, якщо повітряне судно:

o здійснює у несправному стані політ, не дозволений керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна;

o використовується з метою, що заборонена законодавством або відрізняється від зазначеної у договорі.

4. Обов'язкове авіаційне страхування не поширюється на ризики:

o впливу радіації та радіоактивного забруднення;

o у разі війни, викрадання, арешту;

o у разі, коли для зльоту чи посадки використовується аеродром, що не відповідає вимогам для цього типу повітряного судна, за винятком форс-мажорних обставин;

o якщо кількість пасажирів або маса вантажу, що перевозяться повітряним судном, перевищує максимальну пасажиро-місткість або максимальну вантажопідйомність, встановлені відповідно до вимог льотної експлуатації цього типу повітряного судна, а також за умови порушення порядку розміщення вантажу або пасажирів.

5. Якщо страховий випадок відбувся, його розслідування здійснює страховик або за його дорученням - аварійний комісар, який має право доступу і до матеріалів, і до об'єктів розслідування згідно із законодавством України. Строк розслідування страхового випадку не повинен перевищувати 30 діб. А у виняткових випадках його продовжують ще на 30 діб.

6. Максимальні страхові тарифи на всі види обов'язкового авіаційного страхування застосовуються тільки до страхових сум та лімітів відповідальності, установлених на території України.

Усе викладене поширюється на українських експлуатантів, а на іноземних - щодо мінімальних страхових сум під час виконання польотів у повітряному просторі України.

З набранням чинності цією Постановою втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. № 155 щодо страхування пасажирів повітряного транспорту та членів екіпажів повітряних суден" від 28 червня 1996 р. № 469.

Обов'язкове страхування авіаційних суден

Предмет страхування - майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням та використанням повітряного судна, що не суперечать законодавству України.

Страхувальник - юридична або фізична особа - власник повітряного судна або повітряний перевізник (виконавець повітряних робіт), що експлуатує це судно на законних підставах.

Повітряне судно як об'єкт обов'язкового страхування повинне мати:

o реєстраційне посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна;

o сертифікат про придатність судна до польотів;

o документ, що засвідчує право власності (оренди) на повітряне судно;

o інші документи, яких вимагають державні органи регулювання повітряного транспорту.

Страхові випадки:

1) загибель повітряного судна, що може виникнути з моменту запуску двигунів до вимкнення двигунів після завершення польоту, внаслідок авіаційної події. Загибеллю вважають повну втрату повітряним судном здатності здійснювати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або у разі, коли компетентна комісія довела неможливість чи економічну недоцільність ремонту цього судна;

2) зникнення судна безвісти. Судно вважається таким, що зникло безвісти, якщо воно, застраховане обов'язковим страхуванням, здійснюючи плановий політ, не прибуло в пункт призначення і заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали результатів;

3) втрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на важкодоступну та непридатну для евакуації цього повітряного судна місцевість;

4) цілковите руйнування повітряного судна внаслідок авіаційної події, з урахуванням зникнення безвісти.

Інші страхові випадки можуть передбачатися з оплатою додаткової страхової премії за тарифами, встановленими страховиком.

У договорі обов'язкового страхування страхувальник має право визначити особу, яка отримає страхове відшкодування.

У разі настання страхового випадку страхувальник у термін, обумовлений договором, повинен письмово повідомити страховика про страховий випадок і надати страховику всі необхідні документи.

Страхові тарифи з цього виду обов'язкового страхування на один рік для повітряних суден з максимальною злітною вагою 15 000 кг встановлено у розмірі 6 %, для суден з максимальною злітною вагою меншою ніж 15 000 кг - до 8, для вертольотів - до 10 % страхової суми.

Якщо заподіяна шкода компенсована іншими особами у повному обсягу, страховик звільняється від виплати відшкодування.

Якщо треті особи здійснили частину компенсаційних витрат, та страховик сплачує різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню страховиком та величиною компенсації.

Якщо повітряне судно застраховано декількома страховиками (співстрахування), збитки відшкодовуються у розмірі, що не перевищують частку кожного страховика в загальній сумі за всіма договорами.

За бажанням пасажира чи іншого користувача повітряного транспорту можливе добровільне страхування шляхом укладання відповідного договору.

У авіаційному страхуванні використовують шедулярні договори, які вміщують інформацію про учасників договору страхування, експлуатавтів, вигодонабувачів, про екіпажі та повітряні судна, що приймаються на страхування, а також про страхові суми; франшизи; строки страхування тощо. Іноді як шедула може використовуватися складена за стандартною формою заява страхувальника.