Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.
У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, термін дії договору, перестрахо-вувальна премія, перестраховувальна комісія, обмеження щодо покриття, схема розрахунків тощо. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу. Облігаторне перестрахування дало поштовх до розвитку техніки перестрахування, що посприяло розробленню системи договорів у різних галузях і видах страхування.
У практиці перестрахування інколи використовується поєднання методів перестрахування, так зване факультативно-облігаторне перестрахування і облігаторно-факультативне перестрахування.
У разі факультативно-облігаторного перестрахування ком-панія-цедент передає чи залишає в себе ризики або їхню частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов'язаний прийняти обумовлені договором ризики. Отже, факультативність передбачається для страховика (цедента), а обліаторність - для перестраховика.
101. Зміст активного та пасивного перестраховування
Перестрахування - це страхування особливого виду. Зміст його полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий безпосередньо працює зі страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають "прямим страховиком", або страховиком, що передає ризики. Процес передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення такого страхового портфеля, який забезпечував би стійкість і рентабельність страхових операцій, називають перестрахуванням.
Розрізняють активне та пасивне перестрахування.
Активне перестрахування полягає у прийнятті іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій.
Пасивне перестрахування - це передача ризиків іноземним страховикам (купівля страхових гарантій). Головна його мета - передача відносно дрібних ризиків великій кількості перестраховиків у різних країнах. Завдяки цьому досягається стабільність страхового портфеля та встановлюються широкі контакти на ринку перестрахування.
Процедура підписання договору перестрахування і пов'язаних із цим взаєморозрахунків залежить від того, належить договір до активного чи пасивного перестрахування. Укладання договорів пасивного перестрахування в цілому видається простішим ніж укладанням договорів активного перестрахування. Слід, проте, враховувати, що страховики, віддаючи частину ризиків зі свого портфеля в перестрахування, прагнуть отримати контралимент чи зв'язати підписання договору пасивного перестрахування з висновком договору активного перестрахування. Крім того, цедент прагне отримати вигідні для себе умови договору пасивного перестрахування, тобто отримати максимально можливу комісійну винагороду й у прибутках перестраховиків.
Одним з розділів пасивного перестрахування є ретроцесі. Мета ретроцессії - подальший перерозподіл ризику і навіть часткове задоволення вимог партнера в отриманні контралімента. Перерозподіл ризику у вигляді ретроцесії відбувається цим шляхом, як і раніше при перестрахуванні, тобто. ретроцедент отримує комісійну винагороду, право щодо участі в прибутках.
Основний принцип, вживаний у пасивному перестрахуванні, - передача щодо дрібних часток ризику великому числу перестрахувальників у різних країнах. Тим самим досягається велика стабільність перестрахувальних оборотів і встановлюються широкі контакти над ринком перестрахувань.
Активне перестрахування, як відомо, залежить від прийняття на перестрахування договорів, пов'язаних прямими страховиками, чи переданих часткою від інших перестраховиків.
Проведення активного перестрахування потребує широких знань у галузі міжнародного страхового ринку, наявного попиту послуг страхування і перестрахування, аналізу цінового чинника цих послуг і тенденцій їх розвитку. Розглядаючи пропозиції (оферти) щодо активного перестрахування, перестрахувальник застосовує ретельну селекцію (відбір) ризиків. Підставою для селекції є інформація, що надійшла в розпорядження перестрахувальника щодо позицій цедента, зайнятих на страховому ринку, і навіть репутації брокера, через якого надійшла пропозицію укласти договір перестрахування. Акцепт оферти й визначення умов перестрахування залежать від обраної системи перерозподілу ризику (квотна чи ексцедентна), обсягу покриття та підвищення рівня максимальної відповідальності перестрахувальника в цьому страховому випадку.
Одночасно обумовлюються комісійна винагороду для цедента і брокера і система участі у прибутках.
З метою адекватного визначення перестрахувальних платежів необхідною умовою є аналіз динаміки збитковості в страховому портфелі цедента за кілька років. Аналізуються також поточні і перспективні зміни в структурі страхового портфеля.
Формально процедура підписання договору активного перестрахування аналогічна процедурі підписання договору пасивного перестрахування з тією лише різницею, що більшість договорів активного перестрахування укладається за посередництва маклерів (брокерів). Нині зростає роль брокерів над ринком перестрахувань. Брокерами можуть бути фізичні і юридичні (акціонерні товариства) особи.
Перестрахувальник, акцептуючи оферту, запропоновану йому безпосередньо цедентом чи через довіреного маклера, укладає договір перестрахування і одночасно визначає відсоток від своєї участі у перестрахуванні ризиків. Початковий акцепт перестраховника щодо прийнятих ризиків може змінитися залежно від частки інших перестраховиків. Цедент (чи від його імені перестрахувальний брокер) по отриманні звістки про акцепті оферти підготовляє остаточний текст договору перестрахування, підписує його й пересилає для підпису перестраховикові.
Розвиток активного перестрахування іде в напрямі якомога більшої числа партнерів у багатьох країнах. Це дає гарантію перестраховикові отримати позитивні результати.
102. Умови пропорційного перестрахування
103. Характеристика квотного перестрахування
104. Умови договору ексцедентного перестрахування
105. Механізм здійснення квотно-ексцедентного договору
106. Умови використання непропорційного перестраховування
107. Сутність співстрахування та механізм його застосування
108. Особливості становлення ринку перестрахування в Україні
109. Визначення та склад доходів страховика
Доходи від страхової діяльності