Ринок і ресурси споживчих товарів - Офіленко Н.О. - 1.1.2. Умови і чинники формування продовольчого ринку

Темпи та цілеспрямованість переходу до ринкових відносин зумовлюються: матеріальними можливостями суспільства; виробничою та соціальною інфраструктурою; наявністю правових, адміністративних та економічних регуляторів процесів виробництва і розподілу; наявністю ринкової інфраструктури; науковим забезпеченням; готовністю людей до здійснення реформ; рівнем інформаційного забезпечення тощо.

Тому прискорене ринкове реформування суспільних відносин здійснити складно. Воно потребує тривалого часу, оскільки продуктивні сили і виробничі відносини повинні адаптуватися до сформованих за тривалий час стереотипів поведінки і мислення людей.

Важливими напрямками реформування агропромислового комплексу як сировинно-ресурсної бази продовольчого ринку, є формування багатоукладної економіки в аграрній сфері, харчовій та переробній промисловості, кооперація, інтеграція, демонополізація, удосконалення системи управління, створення ринкової інфраструктури тощо. Цього можливо досягти шляхом стимулювання самозабезпечення країни і регіонів продуктами харчування, з метою забезпечення продовольчої безпеки; створення умов досягнення прибутковості підприємств харчової та переробної промисловості; забезпечення розширеного відтворення, зорієнтованого на підвищення життєвого ріння населення; створення умов перманентного використання досягнень науково-технічного прогресу та зростання конкурентоздатності виробництва; формування єдиного економічного простору держави та виходу її ринкових суб'єктів на ринки країн ближнього і дальнього зарубіжжя.

В аграрній сфері України трансформуються форми власності, зокрема певна частина державних сільськогосподарських земель передається у колективну власність недержавним сільськогосподарським підприємствам, розподіляється на земельні частки (паї) між членами трудових колективів цих підприємств.

Проведення моніторингу потреб дозволяє визначити, як слід скоротити виробництво, на чому сконцентрувати зусилля, щоб стимулювати науково-технічний прогрес. Ринковий механізм створює умови підвищення якості продукції через удосконалення системи "сировина - матеріали - засоби виробництва - продукція - продаж - споживання". Водночас необхідно комплексно оцінювати задоволення потреб населення у продукції та координувати плани виробництва товарів і послуг, для чого слід оцінювати перспективи розвитку потреб у взаємозамінюваних товарах. На ринку існують різноманітні види однорідної продукції, але сам ринок, за своєю суттю, знеособлений і потрібні спеціальні заходи кожному суб'єкту господарювання для оцінки рентабельності та для становлення ефективності їхньої господарської діяльності за умов ринкових відносин, тому підприємства у ринковій економіці мають самі регулювати обсяги виробництва продукції та вирішувати питання переорієнтації виробництва. Продукція, що не користується попитом, має замінюватися виробництвом конкурентоспроможної продукції.

У сучасний економіці розвивається маркетингова стратегія, завдяки якій на науковому підґрунті з'ясовуються запити споживачів, які формують загальні вимоги до удосконалення існуючих предметів споживання. Нові вироби конструюються таким чином, щоб задовольнити саме ці вимоги споживачів. І коли нові товари надходять на ринок, маркетингова служба знову оцінює споживацький попит та опрацьовує рекомендації щодо змін виробництва.

Отже, система маркетингу пропонує не лише опитування споживачів, але й отримує інформацію відносно продукції та її виробника, внаслідок чого маркетингова стратегія дозволяє створити єдину систему "потреба - вибір товару - споживач", що і забезпечує рівновагу ринку та економіки в цілому.

Процес реформування виробничих відносин у продовольчому комплексі України, з одного боку, відбувається за тих же умов, що склалися в Україні у цілому, та під впливом специфічних перетворень форм власності та організаційних структур.

Форма власності визначає цілі та взаємовідносини щодо розподілу результатів, а форма організації - рівень самостійності, організаційну структуру, виробниче спрямування та систему взаємодії працівників у процесі виробничо-комерційної діяльності.

Специфіка реформування продовольчого комплексу України зумовлюється загальноекономічними та біокліматичними умовами. Біокліматичний потенціал виробництва продовольства в Україні є сприятливим, з огляду на достатню земле- та теплозабезпеченісгь. Більшість ґрунтів держави придатні щодо виробництва сільськогосподарської продукції. Рослинництво здатне забезпечити повноцінну кормову базу тваринництва, необхідну кількість зерна, плодоовочевих, баштанних та продуктів інших сільськогосподарських культур. Природа України, її територія і територіальне розміщення має велике значення у збереженні та відтворені біокліматичної рівноваги та екологічної безпеки Європи. Адже, порушення природного середовища, пов'язані з природокористуванням, і перш за все, із збалансованістю освоєння природних ресурсів та станом природно-ресурсного потенціалу.

Споживчі властивості вироблюваної продовольчої продукції впливають на характер її розподілу: молоко, яйця, парне м'ясо, ягоди тощо швидко псуються, малотранспортабельні, а тому необхідно їх виробляти у місцях споживання, що обумовлює необхідність створення потужної матеріально-технічної бази переробки, збереження та транспортування.

У цілісній системі ринкових відносин попит на товари безпосередньо пов'язаний з їх пропозицією. Водночас попит пов'язаний зі споживанням і ініціюється споживачем, а пропозиція - продавцем. Ми пропонуємо наступну класифікацію продовольчих ринків:

1) за масштабами поширення:

- регіональний (локальний);

- внутрішньодержавний (національний);

- міждержавний (світовий);

2) за характером спрямування продовольчих ресурсів:

- безпосередньо для харчування;

- для виробництва інших видів продовольства;

- для забезпечення нехарчових потреб (наприклад, виробництво медичних препаратів із продовольчої сировини тощо);

3) за видами сировини для виробництва продовольства:

- ринок продуктів рослинного походження;

- ринок продуктів тваринного походження;

- ринок рибопродуктів і продуктів моря;

- ринок продуктів з дикорослої сировини;

4) за рівнем технологічної обробки вихідної сировини:

- ринок консервованих продуктів;

- ринок хлібобулочних виробів (через технологію випікання);

- ринок сушених, в'ялених, мочених тощо продуктів:

5) за видами продуктів:

- ринок овочів, фруктів, баштанних тощо;

- ринок м'яса і м'ясопродуктів;

- ринок молока і молокопродуктів;

- ринок дикорослої продукції;

- ринок жирів;

- ринок риби, рибопродуктів і продуктів моря;

- ринок цукру;

- ринок зернових і зернобобових продуктів;

- ринок кондитерських виробів;

- ринок хлібобулочних виробів тощо;

6) за рівнем розвитку та стадіями життєвого циклу.

В Україні надмірні надії покладалися на автоматичне ринкове саморегулювання. І лише у 1997-2000 рр. започатковане державне регулювання ринку продовольства (Укази Президента щодо ринку цукру і зерна; імпортні квоти тощо).

З метою персоніфікації ринків продовольства необхідні виробники сировини і переробні підприємства, галузеві об'єднання виробників (представники торгівлі, посередники, споживачі, держава), методи функціонування галузевих об'єднань - координацій-но-узгоджувальне регулювання.

Ринкова інфраструктура є ареною безпосередніх контактів операторів національного продовольчого ринку, що сприяє підвищенню об'єктивності ринкових цін.

Умови та чинники формування національного продовольчого ринку України об'єктивно визначають і його структуру.