Ринок і ресурси споживчих товарів - Офіленко Н.О. - 1.4. РИНОК І РЕСУРСИ ПРОДУКТІВ ТВАРИННИЦТВА, РИБИ І РИБНИХ ТОВАРІВ, ПРОДУКТІВ БДЖОЛЯРСТВА

1.4.1. М'ясне скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство, а також м'ясні продукти з них

М'ясо належить до найважливіших продуктів харчування людей. В його складі є білки, жири, мінеральні речовини, вітаміни, невелика кількість вуглеводів та інші речовини.

Для виробництва м'яса переважно використовують велику рогату худобу, свиней і домашню птицю.

Найціннішою частиною м'яса є м'язова (мускульна) тканина, яка містить багато повноцінних білків, які в своєму складі містять всі незамінні амінокислоти. Такі амінокислоти не синтезуються організмом людини, а надходять в організм з різними продуктами, насамперед тваринного походження. До них належать метіонін, триптофан, лізин та ін.

Розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, птиці та інших тварин є важливою галуззю сільського господарства. В Україні виробництвом м'яса і його переробкою займається м'ясопродуктовий комплекс.

М'ясопродуктовий комплекс - це система спеціалізованих галузей, пов'язаних з кормовиробництвом, виробництвом м'яса, його промисловою переробкою, реалізацією кінцевої продукції, виробничою та соціальною інфраструктурою, що обслуговує ці галузі.

Основою формування м'ясопродуктового комплексу України є м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство.

Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є провідною галуззю, але залежно від природно-економічних умов характеризується певними територіальними відмінностями у виробничій спеціалізації. На Поліссі та в Лісостепу розвивається молочно-м'ясне і м'ясо-молочне скотарство; у Степу переважає м'ясне і м'ясо-молочне; у приміських зонах, особливо великих міст - молочно-м'ясне.

Починаючи з 1990 року поголів'я великої рогатої худоби в Україні катастрофічно зменшується.

В окремі роки поголів'я великої рогатої худоби в Україні становило, млн голів: 1986 р. - 26,6 (в т.ч. 8,9 млн корів), 1991 р. - 24,6 (в т.ч. 8,4 млн корів), 1996 р. - 17,6 (7,5 млн корів), 1998 р. - 12,8 (6,3 млн корів), 2000 р. - 10,6 (5,4 млн корів), 2005 р. -

10,4 (5,3 млн корів), 2009 р. - 10,5 (5,5 млн корів). Катастрофічне зменшення поголів'я ВРХ в Україні пов'язано з тим, що великі державні і кооперативні підприємства, в яких до 1991 року вирощувались тварини, зараз в занепаді.

Як видно із даних, Україна в останні роки стабілізувала різке зменшення поголів'я, хоча станом на 2000 рік кількість великої рогатої худоби була на середньорічному рівні 1955 - 1958 років.

Україна завжди була однією із провідних країн з виробництва м'яса яловичини. Приблизно 40 % поголів'я великої рогатої худоби Центральної і Східної Європи в 1997 році припадало на Росію (35,1 млн голів). Друге місце за цим показником посідала Україна (15,3 млн голів), третє і четверте місце - відповідно Польща і Білорусія (7,3 і 4,9 млн голів). Але безперечним монополістом у світовому виробництві яловичини є СІЛА.

Свинарство набуло переважного розвитку в регіонах інтенсивного землеробства, зокрема картоплярства, промислової переробки сільськогосподарської сировини, фуражного зернового господарства. Воно зосереджено у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Полтавській, Харківській та Черкаській областях. Розміщенню в цих областях великих м'ясокомбінатів сприяє кормова база, зокрема наявність концентрованих кормів. Лісостепова і степова зони України - головна база виробництва свинини. У господарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м'ясо-сальну, а у Степу - сальну спеціалізацію.

Кількість свиней в країнах Центральної і Східної Європи з кожним роком зменшується, Україна не є виключенням, хоча за наявністю поголів'я посідає 3 місце в Європі після Росії та Польщі.

За 1990 - 2000 роки кількість свиней в Україні зменшилась на 10 млн голів (з 19,9 млн до 10,1 млн). Станом на 2009 рік порівняно з 2000 роком поголів'я свиней зменшилось, але не такими різкими темпами як за період з 1990 по 2000 рік. Це пов'язано з тим, що споживання м'яса свинини провідними країнами світу, в тому числі і в Україні збільшується.

Птахівництво - це система взаємопов'язаних спеціалізованих підприємств і виробництв, зайнятих вирощуванням, переробкою, транспортуванням птиці, виробництвом кормів. В Україні розвиток птахівництва характеризується концентрацією та спеціалізацією. Найвища концентрація поголів'я птиці (понад 4/5) в господарствах Степу та Лісостепу; на Поліссі та в Карпатах вона становить близько 19 відсотків від загального поголів'я. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенденція наближення його до споживача (будівництво птахофабрик навколо великих міст).

У 1999 році в Україні було вироблено 204 тис. т. м'яса птиці, що в 3,5 рази менше, ніж у 1990 році. Стан виробництва м'яса птиці на 2009 рік кращій порівняно з 2000 роком, тому що на кінець року в країні нараховувалось 150 тис. голів курей-бройлерів в спеціалізованих господарствах.

Організаційними формами птахівництва в країні є вузькоспеці-алізовані птахівничі об'єднання, птахофабрики, державні племінні птахівничі заводи і племрепродуктори, інкубаторно-птахівничі станції, птахоферми сільськогосподарських підприємств. Комбікормова промисловість для потреб птахівництва найбільше розвинена у Дніпропетровській, Полтавській, Київській та Миколаївській областях.

Основою подальшого птахівництва є впровадження комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, селекційної справи, забезпечення високоякісними кормами, раціональне використання відходів, налагодження прямих зв'язків з торговими організаціями.

Інноваційні технології вирощування птиці дають можливість в досить короткий період вирощування отримати доросле поголів'я, яке не лише годне для забою (тобто для виробництва м'яса), але і для репродукції (для отримання нового покоління).

Птахівництво - є найприбутковішою галуззю з виробництва м'яса, тому що має короткий термін вирощування (1,5-2 місяці), потребує менших затрат при виробництві порівняно з скотарством і свинарством, користується великим попитом у населення (м'ясо птиці найкраще засвоюється організмом людини і містить при цьому всі незамінні амінокислоти).

Вівчарство - найменш інтенсивна галузь тваринництва, що розвивається переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням концентрованих кормів. У структурі продукції тваринництва на вівчарство припадає в середньому 2 відсотки.

В Україні основною зоною вівчарства є степові області, де зосереджено близько 2/3 всього поголів'я овець і виробництва вовни. У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, а в лісостепових, поліських та гірських - м'ясо-вовняну.

Україна не є провідною країною з вирощування овець. В останні роки було забито на м'ясо лише 2 млн голів на рік. Виробництва м'яса в нашій країні з кожним роком зменшується, тис. т.: 1994 р. - 44; 1996 р. - 32; 2000 р. - 19; 2005 р. - 15; 2009 р. - 14.

Заготівлю м'яса та його переробку здійснюють переважно підприємства м'ясної промисловості. Основним типом таких підприємств є м'ясокомбінат, де поєднується забій худоби, її первинна і вторинна переробка, виробництво м'яса і м'ясопродуктів, м'ясних напівфабрикатів і консервів, жирів, тваринних кормів, медичних препаратів тощо. Спеціалізовані підприємства - м'ясопереробні та ковбасні комбінати - виробляють м'ясопродукти лише з м'яса, що надходить з м'ясокомбінатів. Заготівлю м'яса у населення на комісійних засадах здійснює споживча кооперація, підприємства якої виготовляють в основному ковбасні вироби і копченості, м'ясні напівфабрикати.

Найбільші м'ясокомбінати розміщені в Києві, Вінниці, Черкасах, Чернігові, Житомирі, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Полтаві. Ковбасне виробництво переважає в Києві, Одесі, Донецьку.