Ринок і ресурси споживчих товарів - Офіленко Н.О. - 1.5.1. Механізм насичення ринку продовольства

1.5.1. Механізм насичення ринку продовольства

У теорії товарного господарства питання про ринковий механізм є одним з основним. Ринковий механізм розглядається як форма організації господарства, за якої споживачі та виробники взаємодіють і вирішують власні економічні потреби.

Ринковий механізм розглядається як сукупність взаємопов'язаних економічних законів, елементів, що утворюють спосіб організації ринкової економіки як саморегульованої системи; це механізм формування цін і розподілу ресурсів, взаємодії продавців і покупців товару, збалансування попиту і пропозиції матеріальних благ і послуг, механізм стимулювання науково-технічного прогресу, забезпечення пріоритету споживача.

До основних функцій ринкового механізм належать: інтеграційна, інформаційна, регулююча, стимулююча і захисна.

Інтеграційна функція через ринок (обмін) дозволяє здійснити зв'язок між виробництвом і споживачем, поєднуючи економічно відокремлених виробників і споживачів (продавців і покупців). Отже, ринок об'єднує економіку в єдиний організм, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків усіх суб'єктів господарювання.

Інформаційна функція поширює знання, необхідні для усіх суб'єктів ринку.

Регулююча функція випливає із взаємодії попиту, ціни, пропозиції та конкуренції. Сучасна економіка - це чисельні потоки масивів товарів, що переміщуються назустріч один одному з найвіддаленіших точок національних господарств світової системи. Разом з тим, ділова активність суб'єктів господарювання не потребує безпосереднього коригування з боку централізованих управлінських структур. Ринок безпосередньо поєднує виробників і споживачів матеріальних благ і послуг.

Стимулююча функція заохочує виробників до збільшення (чи навпаки) обсягів власного виробництва, а споживачів - до споживання пропонованих товарів чи послуг.

Захисна функція забезпечує пріоритет споживача у стосунках виробник - споживач.

Механізм ринкової рівноваги - це механізм наближення до досконалості, яка ніколи не може бути досягнутою. Ринок стихійно, через диспропорції, регулює кількість товарів не лише однієї галузі, але і між галузями, сприяє перерозподілу праці та засобів виробництва між ними. З цих позицій ринок є відпрацьованим механізмом для неусвідомленої координації, саморегулювання господарської діяльності виробників.

Ринковий механізм є стимулом розвитку науково-технічного та суспільного прогресу, завдяки чому відбувається інноваційний розвиток суб'єктів господарювання.

Стосовно формування національного продовольчого ринку під терміном "механізм" потрібно розуміти сукупність елементів організаційно-економічного впливу на розвиток продовольчого ринку, формування його товарних ресурсів.

Світова економічна теорія виділяє наступні типи ринків: споживчий, центральною ланкою якого є ринок продовольства; засобів виробництва, праці, капіталу та фінансово - кредитних ресурсів тощо. Кожний з них має певну структуру зі своїми функціями, внутрішніми та зовнішніми зв'язками, відтворювальними особливостями функціонування та специфічними ринкоутворюючими чинниками. Усі типи ринку щільно взаємопов'язані, мають власні пріоритети розвитку та спеціалізації, умови формування і функціонування. Переважна більшість дослідників визначає ринок споживчих товарів у системі ринків пріоритетним, оскільки його безпосередньою метою є забезпечення споживачів різноманітними споживчими товарами, формування певного рівня життя.

У системі виробничих відносин перерозподільчі функції віддзеркалюються у товарному обігу, матеріальною основою якого є споживчий ринок, що оптимізує забезпечення населення товарами у раціональних обсягах та структурі. Але міра забезпеченості населення споживчими товарами залежить від рівня розвитку продуктивних сил: чим вищий рівень їх розвитку, за усіх інших рівних умов, тим вищий і рівень добробуту людей. Взаємозв'язок виробництва та споживання - беззаперечний: виробництво є фундаментом споживання, а останнє - метою виробництва.

Організаційні аспекти функціонування агропродовольчого ринку потребують дослідження явищ та процесів просування сільськогосподарської сировини, готового продовольства від виробника до кінцевого споживача, які у сукупності являють собою систему ринку. Крім операторів ринку така система органічно поєднує податкове та митне регулювання, міжнародні економічні відносини, політику соціального захисту та охорони здоров'я населення, формування законодавчо-нормативно бази тощо.

Слід зауважити, що у загальній категорії "ринок" сукупність організаційних аспектів є різною для різних видів сільськогосподарської сировини та продовольства. Тут існує низка невирішених проблем.

У структурі суб'єктів регіонального продовольчого ринку важливу роль відіграють підприємства - переробники аграрної сировини, елеватори тощо.

Розвиток продовольчого ринку в Україні у контексті світового агропродовольчого ринку визначається умовами і чинниками (у першу чергу ґрунтово - кліматичними умовами), які у сукупності дають змогу виробляти ті продукти харчування, що є визначальними для європейських держав. Зазначене потенційно дає змогу Україні посісти вагоме місце у Європі як потужного постачальника на ринок агропродовольчих ресурсів, і у першу чергу - серед країн - виробників зерна.

Кожний регіон має власну специфіку організації товарних ринків, що безумовно впливає на товарообіг та розміщення мережі підприємств збуту та громадського харчування.

Скорочення виробництва основних видів продукції харчування вимагає визначення критичної межі дестабілізації продовольчої безпеки держави. Визначити її можливо на основі результатів дослідження Українського науково-дослідного інституту гігієни харчування щодо норм фізіологічного прожиткового мінімуму (мінімальний продуктовий кошик). Душове річне споживання населенням України м'яса і м'ясопродуктів становить 5,4 кг; риби і рибопродуктів - 14,1; молока і молочних продуктів (у перерахунку на молоко) - 353,3 кг; яєць - 246.2 шт.; олії - 7.1 кг; цукру - 26,8; хлібопродуктів (хліб і макаронні вироби у перерахунку на борошно, крупи та бобові) - 93,8; картоплі - 90,1; овочів і баштанних - 106,8; плодів і ягід - 61,3 кг. Межею енергетичної насиченості раціону харчування, нижче якої починається голодування з незворотними фізіологічними змінами, є 1500 ккал на добу.

Енергетична цінність середньодобового науково обґрунтованого раціону становить 2928 ккал.

Кількісний склад критичної межі виробництва поєднує фонд споживання за мінімальними фізіологічними нормами, втрати продукції в аграрному виробництві, переробку на нехарчові цілі, промислове споживання, природні втрати та резерв, регіональні потреби без експорту-імпорту продовольства.

Вихід на зовнішній ринок визначається першочерговим насиченням регіональних та загальнонаціонального ринків.

Важливішою організаційною умовою є державна підтримка спеціалізації виробництва, що історично склалося у регіонах стосовно продукції рослинництва та тваринництва.

Основними причинами негативів аграрної реформи в Україні є: - розуміння ринкових відносин як простої системи купівлі-продажу, що виступає автоматичним регулятором соціальноекономічних процесів. Результат - порушення міжгалузевих вартісно-натуральних пропорцій, збитковість аграрного виробництва, деградація промисловості, що забезпечує аграрний сектор ресурсами;

- нехтування сучасними світовими тенденціями в еволюції суб'єктів ринку, якими може бути дрібне підприємництво, що стало основою реформування крупних та середніх аграрних підприємств. Це значною мірою призвело до руйнації багатьох сільськогосподарських підприємств, загальмувало формування високо-товарного аграрного сектору.

Господарства населення дещо збільшили виробництво, але практично вичерпали свої можливості зростання. Замість посилення інтеграції сільського господарства з переробними підприємствами здебільшого відбувся розрив господарсько-економічних зв'язків.

Сучасний ринок регулюється державою за допомогою правових актів ринкового спрямування, фінансової підтримки науки, освіти, культури, соціального захисту населення, через податкову, кредитну, банківську системи, політику ціноутворення та інші регулятори, що забезпечують державну соціально-економічну політику.

Сучасна світова практика свідчить, що розвинені економічні системи поєднують ринкові засади, ґрунтуються на об'єктивних законах ринку (попиту, пропозиції, конкуренції, вільного ціноутворення тощо) і механізми державного регулювання, виконуючи наступні регулюючі функції:

1. законодавча - опрацювання системи економічних, соціальних та організаційно-комерційних нормативних актів із формування "правил гри", що є гарантом однакових прав і можливостей усіх форм власності та господарювання. Так, захист конкуренції (основної умови і регулятора ринкової економіки) здійснюються на основі антимонопольного законодавства, що дозволяє суб'єктам ринкової економіки реалізувати власні інтереси, вимушує їх діяти узгоджено, не порушуючи вимог об'єктивних законів ринку, без команд і наказів, принадних директивній економіці;

2. стабілізуюча - підтримання високого рівня зайнятості, ринкової рівноваги, стимулювання економічного зростання шляхом визначення цілей, напрямів і пріоритетів економічного розвитку держави, виділення відповідних ресурсів їхньої реалізації, використання грошово-кредитних та бюджетно-податкових важелів; пропозиції грошової маси; забезпечення зайнятості і доступності цін, боротьби з інфляцією і безробіттям;

3. розподільча - досягнення справедливого розподілу доходів у суспільстві, ефективне розміщення ресурсів в економіці на основі усунення певних недоліків ринкової системи, запроваджуючи відповідну фінансову, податкову політику, політику регулювання цін; встановлення і контроль дотримання вимог щодо мінімальної заробітної плати тощо.

Отже, серед низки організаційних елементів ринкового механізму регулююча роль держави надзвичайно важлива у структурній перебудові національної економіки, і, зокрема, формуванні продовольчого ринку. Проте жоден із державних регуляторів економіки не є ідеальним, оскільки, даючи позитивний ефект в одному випадку, призводить до негативних наслідків в іншому.

Ринковий механізм діє як об'єктивна, не залежна від волі та свідомості людей сила. Завдяки такому механізму ринкова економіка є упорядкованою Ринковий механізм саморозвивається у міру еволюції товарного господарства, але ті завдання, які розв'язуються за його допомогою, незмінні і зводяться до координації господарської діяльності суб'єктів ринку.