Астра замещаюшая
Родина айстрові
У дні липневої спеки, коли згасають навколо барвисті кольори степу і все більше рослин вступає в пору полодоношення, зацвітає степова красуня - айстра заміщуюча. Спалахує синім цвітом буріючий степ і знову набуває мальовничого вигляду. Айстра - рослина багаторічна. Коротке, трохи здерев'яніле кореневище її залягає на глибині 35 см. Від його вузлів відходять додаткові корені, які проникають у ґрунт на глибину до 1 м. Рослина може розмножуватися вегетативно відокремленими галузками кореневища. Надземних пагонів 3-7. Вони сіру-ватоопушені, висхідні, 30-60 см заввишки, вгорі розгалужені. Листки чергові, цілісні. Великі кошики зібрані у верхівкове щитковидне або більш-менш волотевидне суцвіття. Обгортка кошиків багаторядна, черепичаста. У центрі кошика скупчені трубчасті, жовті, двостатеві квітки, а навколо, наче промені, розходяться від них довгі язички блакитно-фіолетових маточкових квіток. Недаремно "зіркою" (від грецького "astir") назвав цю рослину видатний шведський ботанік Карл
Лінней. Цвіте айстра до середини вересня. У кошиках достигають дрібненькі сплюснені сім'янки з чубком. Росте також на сухих трав'янистих місцях лісостепової зони і південних районів лісової.
Астрагал еспарцетний
Астрагал зспарцетньїй
Родина Бобові.
Білуваті, волосисті стебла широким колом розкинулися по траві, ледь підносячи верхівки. Добре розвинений головний корінь цієї багаторічної рослини сягає до 2 м углиб, а численне бічне коріння пронизує ґрунт на великій площі. Маленькі листочки і густе опушення, завдяки чому мало випаровується вологи, підвищують посухостійкість рослини, допомагають переносити несприятливі умови. Росте не тільки в степах, де є однією з найхарактерніших рослин, а й на відслоненнях і пісках. На Україні зустрічається скрізь, крім північних лісових районів. Цвіте з червня до серпня. У жовтні надземні пагони відмирають. Восени на рівні ґрунту та на глибині 1-1,5 см закладаються бруньки, які на початку квітня починають вегетувати і згодом розвиваються в генеративні пагони. Від кореня відходять 10-25 пагонів з непарно-перистими листками. З пазух листків виходять довгі квітконоси, увінчані густими, вкороченими китицями рожево-лілових квіток. Прапорець удвічі більший від решти пелюсток віночка, чого в інших видів астрагалів не спостерігається. Зубці чашечки в 2-3 рази довші за її трубочку. Плід - біб, довгасто-яйцевидний, загострений у майже прямий носик.
Астрагал пухнастоквітковий
Астрагал пушистоцветковьій
Родина Бобові.
Цю рослину побачиш не відразу. Біля самої землі притулилися небагатоквіткові короткі китиці яскраво-жовтих досить великих квіток, а над ними широкою лійкою розходяться ясно-зелені перисті листки 1525 см завдовжки, які більше як вдвічі вищі за суцвіття. У високій траві і листки, і квітконосні пагони, що виходять з їхніх пазух, спрямовані догори, а на відкритому місці - лежать просто на землі. Рослина багаторічна. Головний корінь проникає в ґрунт на глибину до 1 м. На глибині 20-30 см од нього відходять 3- 5 майже горизонтальних бічних, добре розвинених коренів. На розгалуженнях підземної частини стебла утворюється 2- 5 надземних пагонів, що складаються з розетки листків і суцвіть. Уся рослина, навіть віночки квіток, густо опушена довгими білими відстовбурченими волосками. Зубці чашечки дорівнюють трубочці. Плід - біб, довгасто-яйцевидний, рудувато-волохатий. Цвіте цей астрагал в травні та червні. За період вегетації утворює дві генерації листків, осіння зимує. Типова степова рослина, поширена скрізь у степу, зрідка зустрічається і в лісовій смузі.
Белевалія сарматська
Бородач звичайний
Брандушка різноколірна
Вероніка австрійська
Вероніка степова
Вишня степова, вишня кущова
Воловик гмеліна
Волошка несправжньошкіряста
Волошка талієва