Країнознавство - Мальська М.П. - 3.1. Простір, територія в географії

3.1. Простір, територія в географії

Терміни простір і територія географи вживають, часто наповнюючи їх однаковим змістом. У Географічному енциклопедичному словнику поняття географічного простору визначається шляхом перенесення терміна "простір" з філософії в географію, але з урахуванням особливостей Землі як планети: геопростір - форма існування географічних об'єктів і явищ у межах географічної оболонки.

У філософії "простір" - це універсальна форма буття, невіддільна від матерії і часу; це абстрактне поняття, що виражає існування взаємозв'язку між речами, а також порядок їхнього розміщення одна відносно одної. І в географії простір слід розуміти як філософську концептуальну категорію, як об'єктивну, загальну і пізнавальну форму існування географічних об'єктів. Виділяють фізичний, біологічний, соціальний та соціально-психологічний типи простору, які пов'язані з тими чи іншими сторонами буття.

Учені-географи класифікують простір за різними критеріями. Зокрема, польський географ С.Лещицький запропонував виділяти такі види простору в географії:

- геодезичний простір, який визначається розмірами і формою земної кулі (геоїдом);

- фізико-географічний простір, на відміну від геодезичного, диференційовано на сушу, океани, моря, які, своєю чергою, поділяються у фізико-хіміко-біологічному відношенні;

- соціально-економічний простір - це територія, на якій живе і діє людина, де зосереджені всі поселення. За розмірами він поступається фізико-географічному простору, особливо через те, що великі площі займає світовий океан. Проте людство значно просунулося в його господарському освоєнні.

Поняття соціально-економічного простору є відносним. Воно характеризує локалізацію і просторову розчленованість людської діяльності та її результатів. Зв'язок цього простору з часом здійснюється через людську діяльність. У процесі історичного розвитку соціально-економічний простір "стискається" у зв'язку з прогресом комунікацій, а час "ущільнюється" за рахунок його насичення діяльністю.

Поняття "стискання географічного простору" означає відносне зменшення масштабів земної поверхні внаслідок прогресу на транспорті й у засобах зв'язку. М. Сорокін наводить такі приклади. У 1492 р. Христофор Колумб подолав відстань між портом Палос (Іспанія) і островом Сан-Сальвадор (Багамські острови) за 70 днів, у 1838 р. колісний пароплав "Грейт Вестерн" перетнув Атлантику за 15 днів, через пів століття гвинтове судно "Сіті оф Парис" подолало шлях з Ліверпуля до Нью-Йорка за 6 днів, у 1927 р. Чарльз Ліндберг здійснив переліт з Нью-Йорка до Парижа на одномоторному гвинтовому літаку за 33,5 години, а в наш час надзвуковий реактивний авіалайнер "Конкорд" долає цей же шлях всього за 3,3 години. Незважаючи на те що, маршрути трохи не збігаються, різниця у відстанях не є настільки великою, і нею можна знехтувати, доходимо висновку, що за 500 років тимчасові витрати на подолання Атлантики скоротилися більше ніж у п'ятсот разів.

Поняття території відрізняється від поняття простору своєю конкретністю, окресленістю певними координатами.

Термін "територія" вживається для позначення земної суші; частини земної суші, яка характеризується певною єдністю, зокрема природною чи суспільною. Деякі види територій (природно-географічних чи суспільно-географічних типів) майже повністю просторово збігаються. Наприклад, територія держави Великобританія майже повністю просторово збігається з відповідними островами.

Поняття "територія" (з лат. territorium, від terra - земля, країна) визначається як обмежена частина твердої поверхні земної суші з властивими для неї природними, а також створеними внаслідок людської діяльності (антропогенними) властивостями і ресурсами. Вона характеризується такими параметрами:

- протяжністю (площею);

- особливостями географічного положення;

- визначеним типом (типами) природного ландшафту;

- ступенем господарського освоєння;

- здатністю виконувати роль "просторової основи діяльності суспільства".

Усі ці властивості території, у межах якої знаходяться об'єкти і відбувається взаємодія між ними, суттєво впливають на об'єкти і взаємодію. Зокрема, місцезнаходження об'єкта є фактором його індивідуалізації, тобто специфічних особливостей, якими об'єкт відрізняється від інших об'єктів. Іншими словами, місцезнаходження модифікує й об'єкти, і процеси.

Властивості території - це особливості, які відрізняють їх від сусідніх чи просторово віддалених частин земної поверхні. Виокремлюють природні та суспільні властивості території. До природних належать природні умови; характерні ознаки природного довкілля; природні ресурси, зокрема відновлювані та невідновлювані. До суспільних належать ємність території (її здатність вміщувати деяку кількість об'єктів певного виду - поселенських, промислових, сільськогосподарських, рекреаційних тощо) і освоєність (ступінь залучення у суспільне виробництво й інтенсивність зміни природних властивостей під впливом людської діяльності, насиченість території видами та об'єктами господарської діяльності), а також демографічні, соціальні та економічні властивості.

Демографічні особливості території характеризують кількісний та якісний склад і структуру населення території. Загалом це демографічна ситуація: кількість населення, його динаміка, природний рух (народжуваність, смертність, природний приріст), віковий і статевий склад, міграції. Особливо важливим для характеристики демографічної ситуації є визначення типу відтворення населення. Уваги заслуговує характеристика міграційних процесів. Якщо територія втрачає населення внаслідок переважання еміграції над імміграцією, це свідчить про її демографічні і соціальні негаразди. Коли ж населення зменшується внаслідок переважання смертності над народжуваністю, то це є свідченням глибокої системної кризи території.

Соціальні властивості території тісно пов'язані з демографічними та економічними. Вони характеризуються розподілом населення на суспільні групи і прошарки. Особливою соціальною ознакою території є її урбанізованість, яка є результатом урбанізації - соціально-економічного процесу, який полягає у зростанні міських поселень, концентрації населення у них, особливо у великих містах, у поширенні міського способу життя на усю мережу поселень. До соціальних ознак території можна віднести також освіченість і релігійність її населення, а також його національно-етнічний склад. Від особливостей цих характеристик залежить соціальний спокій. Характерною ознакою території є поширеність у ній соціальних негараздів: злочинності, бідності, алкоголізму, захворюваності населення, його безробіття.

До економічних властивостей території належать ступінь і динаміка господарського розвитку. Розрізняють економічно високо-, середньо- і слаборозвинені території. Останнім часом більше уваги привертають депресивні території, де економічна відсталість поєднується із соціальними негараздами, зокрема безробіттям.

Ступінь економічного розвитку, зазвичай, визначається виробництвом валового внутрішнього або валового національного продукту на одну особу. Найвищими у світі ці показники є у Канаді, Швеції, Норвегії, Нідерландах, США, Німеччині, а найнижчими - у країнах третього світу і посткомуністичних країнах. Суттєвою економічною ознакою є насиченість території основним капіталом (засоби виробництва у вартісному вираженні). Відзначають і таку економічну ознаку території, як її інвестиційну привабливість, тобто здатність притягувати капіталовкладення з інших місць, у тому числі з-за кордону. Важливим є також тип економічного розвитку, що дуже залежить від структури господарства, зокрема, від переважання у структурі галузей видобувної чи переробної промисловості, промислового виробництва загалом чи аграрної сфери, сфери послуг чи виробничої.

Економічною характеристикою території є її працересурсний потенціал. Він характеризується насамперед розподілом на людей працездатного і непрацездатного віку.

Серед відношень території найважливіше значення мають: просторові властивості (метричні і топологічні); розташування (у тому числі політико-, економіко- і природно-географічне); функції (економічні, соціальні, рекреаційні, культурні та ін.).

Властивості та відношення території - це її географічний потенціал, тобто здатність задовольняти певні потреби суспільства.