Країнознавство - Мальська М.П. - 9.3. Сутність і правила класифікації та типології країн світу

Класифікація і типологія - два споріднених поняття. Латинське "classic" перекладається як "розряд", а грецьке "typos" - як "зразок",відбиток.

У географії термін "тип" позначає генералізовані ознаки сукупності територіальних об'єктів. Межі (відмінності) між класифікацією і типологією значною мірою умовні і застосування тієї чи іншої з них у визначених областях знань певною мірою залежить від історичних традицій (історичні форми класифікації).

У "Понятійно-термінологічному словнику" Е.Б.Алаєва наведені такі відмінності між класифікацією і типологією:

1. Під класифікацією розуміється групування досліджуваних об'єктів на підставі кількісних ознак (наприклад, класифікація поселень за людністю).

2. Під типологією - групування об'єктів за якісними ознаками (наприклад, функціональна типологія поселень).

Логічні основи у першому (класифікація) і в другому (типологія) випадках є однаковими. Розглянемо їх.

Класифікація - це метод абстрагування й узагальнення. Основа класифікації - одиничні поняття. Такими в менделеєвській класифікаційній таблиці були хімічні елементи з різною атомною вагою. Однак класифікація (генетична) не тільки узагальнює, але може й слугувати основою для прогнозів. Так, у той час, коли Д. І. Менделєєв укладав свою таблицю, багато елементів ще не були відкриті. На її основі пізніше були зроблені нові відкриття. Так само уточнювали і доповнювали закон періодичної географічної зональності, перелік енерго-виробничих циклів М.Колосовського.

Суть класифікації полягає у доборі декількох одиничних об'єктів і встановленні їхньої тотожності на основі однієї ознаки або взаємозалежної сукупності ознак. Ця ознака чи сукупність ознак називається основою класифікації.

Вибір основи зумовлюється не тільки властивостями об'єктів, а й метою дослідження. Наприклад, історію поділяють на періоди правління різних династій чи царів, лейбористів чи консерваторів. К.Маркс і Ф.Енгельс запропонували класифікацію, засновану на зміні суспільно-економічних формацій (основна ознака - спосіб виробництва).

У логіці утвердилися два підходи до класифікації як методу:

- класифікація як встановлення родинно-видових відносин, внаслідок якої отримуємо систему понять послідовно знижуваного рангу. У географії найчастіше це виражається в співвідношенні територіальних таксономічних одиниць: зони, району, підрайону, мікрорайону.

- класифікація як поділ множини об'єктів на підмножини на підставі їх подібності чи відмінності у певному відношенні. Це, наприклад, виділення якісно різних (типологічних) районів на одному таксономічному рівні. Великий досвід у цьому відношенні накопичено в природному районуванні країн і районів.

Отже, за першого підходу класифікація тлумачиться як система понять, за другого - як система множин. У першому випадку класифікація розглядається з точки зору змісту понять, у другому - з точки зору їхніх обсягів. Перший вид класифікації називають "вертикальним" поділом, або "таксономією в районуванні", а другий - "горизонтальним" розподілом об'єктів, рівних за рангами (як уже зазначалося, розподіл на одному рівні таксономії - це виділення типів районів).

Районування як пізнавальна процедура - це особливий випадок класифікації. Воно включає два великих класи:

- перший з них - класифікації за подібністю ознак, внаслідок яких виділяються однорідні географічні райони;

- другий - класифікації за зв'язками, тобто вузлове географічне районування.

Усі класифікації спираються на чотири основні правила поділу понять. Поняття, яке поділяється, називається родовим, а нові поняття, отримані в результаті поділу, - видовими.

Правило 1. На одному і тому ж рівні поділу слід застосовувати одну і ту ж основу.

Правило 2. Достатності розподілу. Сума обсягів виділених видів (класів) повинна дорівнювати обсягу родового поняття, що класифікується. Тобто після класифікації (як поділу обсягу поняття) не повинно залишатися нічого "зайвого" чи утворюватися прогалин.

Правило 3. Непересічності класів. Виділені види (класи) повинні виключати один одного, щоб жоден із об'єктів, які класифікуються, не можна було віднести до двох видів.

Правило 4. Безперервності поділу. Класифікація ("вертикальний" поділ) повинна бути безперервною, тобто при поділі не можна оминати логічні ступені. Тому складні класифікації будуються у вигляді дерева. Цей графічний прийом називається деревом логічних можливостей. Він застосовується до якісних класифікацій.