Країнознавство - Мальська М.П. - 10.3. Міжнародні (міждержавні) організації

Сучасний світ постійно ускладнюється і стає дедалі суперечливішим, кількість держав у ньому постійно зростає. Загалом на сучасній політичній карті світу - понад 200 країн, які провадять різновекторну політику. Для вирішення міждержавних проблем, а також для досягнення спільної мети, відстоювання національних інтересів тощо дедалі більше країн, партій і просто людей об'єднуються в міжнародні організації, яких налічується уже понад чотири тисячі. До них належать глобальні (загальносвітові), регіональні (Африка, Північна Америка, країни Середнього і Близького Сходу тощо), міждержавні, які об'єднують держави не за географічною ознакою, а за визначеними цілями чи ознаками.

Міжнародні (міждержавні) організації є важливим, поряд з країнами (державами), елементом політичної карти світу. Вони створені для вирішення актуальних проблем, які складно вирішити силами однієї держави.

Перші міждержавні організації виникли у ХУІІ ст. в Європі і мали переважно військовий або економічний характер. Процес глобалізації, що особливо посилився в останній третині ХХ ст., сприяв збільшенню кількості міжнародних організацій, розширенню їхніх функцій та ускладненню організаційної структури. З Європи інтеграційні процеси поширились в Азію, Америку та Африку.

З середини ХХ ст. чітко виявилася диференціація міждержавних організацій за функціональними особливостями та територіальними масштабами.

За функціональними особливостями міжнародні організації поділяють на загальнополітичні, військово-політичні, економічні, валютно-фінансові та ін.

За територіальними масштабами виділяють глобальні, регіональні та субрегіональні міждержавні організації.

Найбільшою, найважливішою, глобальною та універсальною організацією нині є Організація Об'єднаних Націй (ООН). Її було створено після другої світової війни, у 1945 р., з метою відвернення чергової світової війни і локальних конфліктів, зміцнення міжнародної безпеки та розвитку міжнародного співробітництва. ООН діє на підставі Статуту, положення якого є обов'язковими для країн - членів цієї організації.

Головними органами ООН є Генеральна Асамблея і Рада Безпеки. До інших провідних органів цієї міжнародної організації належать Секретаріат, Міжнародний суд, Рада опіки, Економічна і соціальна рада.

Штаб-квартира ООН знаходиться у Нью-Йорку (США). У 1945 р. Україна, перебуваючи у складі СРСР, стала однією з країн - засновниць ООН. Тепер наша держава - член кількох спеціалізованих міжнародних організацій ООН.

На засіданнях Генеральної Асамблеї, за участі делегацій від усіх країн - членів ООН, постійно обговорюються найактуальніші проблеми світової політики, відпрацьовуються й ухвалюються рекомендації щодо їх вирішення. Кожна країна, незалежно від її площі, кількості населення, економічної та військової могутності, має один голос.

Рада Безпеки несе відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Її рішення обов'язкові для всіх членів ООН. Рада Безпеки складається з 15 країн-членів, третина з яких (США, Велика Британія, Франція, Китай і Росія) мають статус постійних членів. Інші десять країн-членів обираються на певний термін у визначеній послідовності.

Очолює ООН Генеральний секретар. Головні регіональні відділення цієї організації, очолювані заступниками Генсека ООН, знаходяться в Женеві, Відні і Найробі (Кенія). Так, у Женеві є центр для проведення дипломатичних конференцій. Тут також обговорюються проблеми роззброєння і прав людини. Відень має функції міжнародного контролю за зловживанням наркотиками, попередження злочинності, кримінального правосуддя, міжнародного торгового права. В цьому регіональному відділенні також стежать за використанням космосу в мирних цілях. З Найробі керують діяльністю ООН у сфері охорони довкілля. Там також функціонує центр з населених пунктів.

До провідних органів ООН належить Міжнародний суд, значення якого постійно зростає. Це головний судовий орган ООН, який вирішує юридичні суперечки між державами. Приватні особи не мають права звертатися до нього. Міжнародний суд знаходиться в Гаазі (Нідерланди).

У різних країнах працюють 16 спеціалізованих установ ООН. Серед найвідоміших - ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ФАО та ін.

ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), членом якої є й Україна, має штаб-квартиру в Парижі (Франція). Керівні органи Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) знаходяться у Відні (Австрія). Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО) розміщена в Римі. До загальновідомих організацій ООН також належать Міжнародна організація праці (МОП), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) - обидві у Женеві.

За підтримки США після другої світової війни в системі ООН (Вашингтон) створено Групу Світового банку: це взаємопов'язані фінансові організації, задекларованою метою яких є сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються. Серед них можна виділити Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР). До них належить і Міжнародний валютний фонд (МВФ).

У складі ООН функціонують і безліч інших загальносвітових організацій, діяльність яких є особливо важливою в певних сферах буття сучасного людського суспільства. Так, переписи населення, різні міжнародні зіставлення і розрахунки здійснює Статистична комісія Економічної і соціальної ради ООН (ЕКОСОР), заснована

1946 р. у Нью-Йорку. Інші сфери глобальної діяльності людства контролюють Всесвітній поштовий союз (ВПС), розміщений у Берні (Швейцарія), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) та Міжнародний союз електрозв'язку (обидві - у швейцарській Женеві). У Лондоні знаходиться Міжнародна морська організація (ІМО), в Монреалі (Канада) - Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), у Відні - ООН з промислового розвитку (ЮНІДО).

У системі ООН з'являється дедалі більше установ, які займаються не лише глобальними, а й регіональними актуальними проблемами. Серед них найвідомішими є Близькосхідне агентство ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт, яке знаходиться в Аммані, столиці Йорданії, та в Секторі Газа (Палестина). Але більшість регіональних установ ООН переймаються економічними і соціальними проблемами цілих материків і частин світу, наприклад, Економічна комісія для Африки (ЕКА) (Аддис-Абеба), Економічна і соціальна комісія ООН для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО) (Бангкок). Завданням цих організацій є сприяння соціально-економічному розвитку країн, що розвиваються, зокрема найбіднішим державам, яких за списком ООН у світі 48.

Загострення екологічної ситуації у світі значно підвищує роль Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) (Найробі), що доволі гостро і наполегливо виступає на захист і збереження природного середовища на всій планеті. Існують й інші міжнародні організації в системі ООН.

Поряд з організаціями ООН у світі чимало інших глобальних утворень з різних сфер діяльності суспільства. Так, з 1950 р. у Гель-сінкі діє Всесвітня рада миру (ВРМ). Вона координує роботу рухів прихильників миру більш як у 150 країнах. Профспілкову діяльність курує Всесвітня федерація профспілок (Прага, Чехія). Паралельно діє Всесвітня конфедерація праці (ВКП) зі штаб-квартирою у Брюсселі. Науковці світу об'єднані у Всесвітню федерацію наукових працівників (ВФНП) (Лондон) і належать до Міжнародної ради наукових союзників (МРНС) (Париж). Існує й декілька незалежних від ООН міжнародних екологічних організацій. Серед них досить диверсифікований Всесвітній союз охорони природи (ВСОП), штаб-квартира якого знаходиться в Глані (Швейцарії). ВСОП видає всесвітньо відому Червону книгу.

Після другої світової війни зросла активність міжнародних спортивних, релігійних, студентських та інших організацій, які не є структурами ООН. Серед них виділяються Міжнародний олімпійський комітет (МОК) (Лозанна, Швейцарія), Всесвітня рада церков (ВРЦ) (Женева), Міжнародний союз студентів (Прага), Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) з штаб-квартирою в Парижі. Збільшується кількість країн, які входять до Світової організації торгівлі (СОТ).

У світі існує також безліч міжнародних організацій, офіційний статус яких регіональний чи субрегіональний, але реальний вплив фактично поширюється глобально. Мабуть найбільшою активністю серед них виділяються Організація Північноатлантичного договору (НАТО) і Європейський Союз (ЄС). Штаб-квартири обох цих організацій знаходяться в Брюсселі.

НАТО є військово-політичним союзом (блоком), найвідомішим і найпотужнішим у світі. Цей блок постійно поповнюється новими членами за рахунок вступу колишніх соціалістичних країн. Вишикувалася чимала черга з країн, які б хотіли стати членами цієї організації. Незважаючи на регіональну назву, - Північноатлантичний, союз набуває дедалі більш глобальних рис. Понад 1500 військових баз цього альянсу розміщені на територіях від Гренландії до островів Океанії. Основні завдання НАТО - гарантування безпеки країнам-членам, об'єднання зусиль, спрямованих на організацію колективної оборони, підтримання стабільності у зоні Північної Атлантики.

Ще більше тих, хто бажає вступити до іншої організації з регіональною назвою Європейський Союз, створеного 1993 р. шляхом об'єднання Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС), Європейського об'єднання вугілля і сталі та Європейської комісії з атомної енергії. Основними завданнями Європейського Союзу є проведення економічної, монетарної і політичної інтеграції.

В Європі важливу роль відіграють й інші, переважно політичні та фахові, міжнародні організації. Найпомітнішою серед них є Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Парламентська асамблея ОБСЄ знаходиться в Копенгагені (Данія). Ще раніше за ОБСЄ була створена Рада Європи (РЄ). Її штаб-квартира розміщена в Страсбурзі (Франція). Нині до її складу входять 40 країн, в тому числі Україна. РЄ займається переважно правами людини, гуманітарним і правовим співробітництвом, культурними і екологічними проблемами тощо.

Серед арабських країн найвпливовішою міжнародною організацією є Ліга арабських держав (ЛАД), створена 1945 р., зі штаб-квартирою в Каїрі. Мусульманські країни об'єдналися в організацію "Ісламський конгрес".

Велике значення енергоносіїв останніми десятиліттями суттєво підвищило реальний статус Організації країн - експортерів нафти (ОПЕК). З 1960 р. її членами є нафтовидобувні країни Азії, Африки і Латинської Америки. На ці країни припадає близько 60% світового експорту нафти.

Серед інших регіональних утворень найпомітнішими є АСЕАН, ОАЄ, НАФТА, МЕРКОСУР і СНД. Перша з них є Асоціацією держав Південно-Східної Азії, її штаб-квартира знаходиться в Джакарті (Індонезія). Окрім Індонезії як регіонального лідера, до неї належать Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Сінгапур, Бруней і В'єтнам.

Менш відомою є Асоціація регіонального співробітництва країн Південної Азії (СААРК) зі штаб-квартирою в місті Дакка (Бангладеш).

У 1963 р. створено одну з найбільших міжурядових регіональних політичних організацій світу - Організацію африканської єдності (ОАЄ) (Аддис-Абеба, Ефіопія). Офіційно до неї входять усі держави Африки. Цій організації поки що не вдалося владнати гострі конфлікти і припинити кровопролитні війни як в окремих африканських державах, так і між ними.

В Америці найбільше держав об'єднують такі регіональні утворення: ОЦАД, НАФТА і МЕРКОСУР. Перша з цих абревіатур розшифровується як Організація центральноамериканських держав (керівні органи в Сан-Сальвадорі). Світовий масштаб має Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі, більш відома як НАФТА. Це інтеграційне об'єднання включає США, Канаду і Мексику (штаб-квартира у Вашингтоні). За деякими економічними показниками НАФТА наближається до ЄС, а то й перевищує його. Багато в чому наслідує ЄС Південноамериканський спільний ринок (МЕР-КОСУР). Базою його розширення стали чотири держави-сусіди - Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай. Головною метою цього інтеграційного об'єднання є створення латиноамериканського спільного ринку і значна співпраця в усіх сферах економічної діяльності.

Співдружність незалежних держав (СНД) створено після розпаду СРСР наприкінці 1991 р. Україна входить до СНД на правах асоційованого члена. Відповідно до угоди про створення СНД, країни-члени цієї організації розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі.

На формування сучасної політичної карти світу суттєво впливають геополітичні чинники, тобто чинники, пов'язані з географічним довкіллям.

Геополітика - це наука, яка вивчає вплив географічних чинників переважно на зовнішню, а також на внутрішню політику держав. Найбільший внесок у її розвиток зробили німецькі географи. Деякі з учених розглядали держави як живі організми, що борються між собою за місце під сонцем.

Природа й природні ресурси, а до них належить і площа території, є важливою умовою розвитку будь-якої держави. Кожна країна повинна мати достатній простір для задоволення своїх внутрішніх потреб. З іншого боку, вплив території - це вплив її природних, соціально-економічних умов і географічного середовища загалом. Клімат, їжа і навіть географічний краєвид впливають на природу й психіку людини, а під цим впливом формується певний менталітет (характер, образ мислення) народу. Він обов'язково позначається на внутрішній і зовнішній політиці країни, в якій цей народ переважає.

Велике значення має географічне положення країни, тобто розміщення її відносно інших об'єктів і територій на поверхні Землі. Зовсім об'єктивно різними є наслідки розвитку нації і країни, роз-ташуваних в зоні тундри і в субтропічній зоні, у гірській місцевості й на морському узбережжі.

Якщо країна межує з нестабільними, кризовими державами, це негативно позначається на її соціально-економічному розвитку, внутрішній і зовнішній політиці. На територію цієї країни проникають біженці, злочинці, озброєні формування тощо, порушуючи стабільність і розміреність внутрішнього життя.

Життя будь-якої людини, усвідомлює вона це чи ні, має певну мету. Деякі люди покладають на себе певну місію. Так само і з країнами. Мета держави на міжнародній арені є її геостратегією. Поняття геостратегії тісно пов'язане з поняттям "геополітика". Воно визначається цілком об'єктивною потребою будь-якої держави у виживанні, збереженні і розвитку (експансії) за умов потенційно ворожого оточення інших держав.

Контрольні запитання і завдання

1. Що таке держава і чим вона відрізняється від країни?

2. Скільки незалежних держав на Землі?

3. Дайте характеристику складових території, яка належить державі.

4. Які типи залежних територій і країн вам відомі?

5. Що таке монархія? Наведіть приклади монархій.

6. Що таке республіка?

7. Чим відрізняються унітарні і федеративні держави?

8. Які етапи можна виділити у формуванні політичної карти світу? Дайте коротку характеристику кожного.

9. Які тенденції спостерігаються у формуванні політичної карти світу на початку XXI ст.?

10. Яка ознака для типології країн є основною?

11. Назвіть групи країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

12. Скільки міжнародних організацій налічується нині у світі?

13. Назвіть найбільші глобальні міжнародні утворення.

14. Назвіть спеціалізовані організації ООН.

15. Що таке геополітика і геостратегія?