Країнознавство - Мальська М.П. - Природні умови і ресурси

Територія країни підвищується з півночі на південь. Північна частина Німеччини, якою течуть Везер, Ельба та інші ріки, розміщена на Середньоєвропейській рівнині. Цю частину рівнини часто називають ще Північнонімецькою низовиною. Це - край невисоких гір та озер, де добре збереглися сліди заледенінь (особливо чітко виражені на північному сході) у вигляді моренних рівнин, зандрів, долин стоку льодовикових вод та інших форм льодовикового рельєфу.

На північному сході - великі горбкувато-моренні височини і численні озера (пояс прибалтійських озер). Горбкуваті передгір'я утворюють перехід до низького і середньовисотного рельєфу (600-1400 м). Рейнські Сланцеві гори, висотою до 880 м, Везерські гори, пагорбка височина і низькогір'я Гессену, частина масиву Гарц, висотою до 1142 м, гірські масиви Шварцвальд, висотою до 1493 м, Оденвальд, Шпессарт, Хардт та інші.

Вздовж кордону з Чехією піднімаються хребти Шумава (висотою до 1456 м) і Чеський Ліс; на захід від них - середньогірські масиви - Баварський Ліс, Фихтель і Швабо-Франконська куестова область з численними проявами карсту. Рельєф усієї середньої частини країни відрізняється мозаїчністю і подрібненнями. Вирівняні поверхні на вершинах гір різко контрастують з крутими стрімчастими схилами. На півдні країни, на місці Передальпійського крайового прогину, розташоване Баварське плато (висотою від 600 м на півночі до 300 м на півдні) з перевагою льодовиково-акумулятивного рельєфу. На крайньому півдні ФРН - передові хребти Східних Альп (висотою до 2963 м - гора Цугшпітце), із широким розвитком льодовикових і карстових форм рельєфу.

Північно-Німецька низовина - рівнинні і горбкуваті ландшафти на стародавньольодовикових і зандрових відкладеннях з рідкими лісовими масивами, великими торф'яними болотами і ділянками вересових пустищ. На південній околиці - смуга родючих лісових горбкуватих рівнин з яружною мережею.

Середньонімецькі гори і плоскогір'я - чергування лісистих височин і гір з міжгірськими улоговинами, зайнятими полями, садами, виноградниками. Альпи - флішеві й вапнякові хребти з виразною висотною поясністю ландшафтів (широколистяні й мішані ліси з висотою змінюються хвойними лісами, високогірними лугами, вічними снігами і льодовиками).

На півдні країни розташовано Боденське озеро. Близько 30 % території зайнято лісами. На схід від Рудних гір, в долині Ельби, знаходиться улюблене місце відпочинку німецьких туристів, яке вони називають Саксонською Швейцарією. Скелі нагадують архітектурні споруди у формі пірамід, обелісків, замкових стін з баштами і зубцями.

Клімат Німеччини помірний, морський і перехідний від морського до континентального. Пануюче західне перенесення повітряних мас з циклональною циркуляцією приносить тепло і вологу з Атлантичного океану. У гірських районах характерні висотна кліматична поясність і експозиційні розходження.

Середня температура січня на рівнинах заходу і сходу - від 0 до - 1 °С, на північному сході від - 1 до - 2 °С, на Баварському плато - від 2 до 4 °С, у верхніх частинах Середньонімецьких гір - 4 °С, в Альпах - 5 °С і нижче. Середня температура липня на півночі та північному заході - 16-17 °С, у долинах Рейну, його приток і Дунаю - 18-20 °С, у верхніх частинах Серед-ньонімецьких гір і Альп - 14 °С і нижче.

Річна кількість опадів на рівнинах складає у середньому 600700 мм, в окремих міжгірних улоговинах - менше 500 мм, у горах - до 16001800 мм (у Гарці і Шварцвальді), місцями понад 2000 мм у рік (в Альпах). Максимум опадів на північному заході випадає восени, мінімум - навесні, південніше виражені літній максимум і зимовий мінімум опадів.

Сніжний покрив на рівнинах мінливий, тримається близько 2 тижнів, у Середньонімецьких горах місцями 4-5 місяців, в Альпах на висоті 1100 м - 6 місяців, на вершинах є сніжники.

Найтепліше літо - в Рейнській долині (там луги і поля зеленіють навіть взимку), а найхолодніші зими - в Альпах, на півдні країни.

У Німеччині густа розгалужена мережа повноводних річок, що належать головно до басейну Північного моря. Основна річка - Рейн - тече через усю країну з півдня на північ. На територіїкраїни розташовані також низовини річок Ельба, Везер, Емс та інших. Південні райони відносяться до басейну Дунаю.

Альпійські ріки (верхня течія Рейну, праві притоки Дунаю) мають переважно снігове і льодовикове живлення, літній максимум і зимовий мінімум стоку; рясне сніготанення часто підсилюється зливовими опадами, що призводить до повеней.

Більшість річок узимку не замерзає. Багато з них судноплавні і з'єднані каналами. Найбільші скупчення озер у районах стародавнього зледеніння -на Баварському плато (Боденське - 538 км², Хим, Штарнбергер-Зі, Аммер та інші), а також на північному сході, у поясі прибалтійських озер.

Близько 30% території країни вкрито лісами, здебільшого окультуреними. Переважають посаджені ліси з монокультурами хвойних порід (на півночі - сосна, у центрі і на півдні - ялина). Природні ліси з перевагою широколистяних порід збереглися переважно в горах (найбільш залісені гірські райони Рейнської області). Букові ліси часто зустрічаються невеликими масивами, що іноді сягають верхньої межі лісу, але звичайно на великих висотах панують ялиця і ялина. На багатих вапном ґрунтах до бука домішуються дуб, граб, клен, липа й інші. По долинах Дунаю, Рейну, Ельби і деяких інших річок місцями збереглися заплавні ліси з вільхи і тополі з домішкою ясена, верби і липи. У високогір'ях Альп поширені субальпійські й альпійські луги, що відрізняються великою видовою розмаїтістю. На північних рівнинах і Баварському плато зустрічаються значні торф'яні болота. На північному заході - невеликі ділянки вересових пустищ із заростями чагарників (яловець, дрік тощо). Луги по долинах річок добре окультурені.

Фауна представлена єнотами, альпійськими бабаками, дикими козлами, зайцями. Рідкісне, але чудове Альпійське задоволення для любителя птахів - побачити золотого орла в Національному Парку. Сойку, навпаки, досить легко побачити в передгір'ї завдяки синім спалахам на її крилах.

Рисі вимерли в Німеччині ще в 19-му сторіччі. Вони були повторно завезені в 1980-х, але браконьєрство знову привело до їх зникнення. Дикий кіт, інший представник котячих, населяє передгірні ліси.

Морські орли, фактично вимерлі в західній Німеччині, все частіше починають зустрічатися в східній Німеччині, там же зустрічаються соколи і білі лелеки. На сході країни можна зустріти вовків, які регулярно перетинають річку Одр з Польщі, і лосів, які іноді з'являються в змішаних лісах. Ліси є місцем існування для багатьох півчих птахів.

Великі хижаки лісів (вовк, рись, ведмідь) винищені. Значення для полювання мають козулі і благородні олені, а також кабани, зайці, лані, сарни, муфлони, фазани, куріпки; зустрічаються також лисиці, борсуки, їжаки; із птахів - глухарі, тетеруки, вальдшнепи та інші. Різноманітна фауна мишовидних гризунів. На морських берегах - колонії водоплавних птахів. У прибережних водах водиться промислова риба - оселедець, тріска, макрель. На ватах збереглися невеликі популяції тюленів.

На території Німеччини налічується 14 національних парків, 95 природних парків і 13 біосферних резерватів (охорона типової флори, фауни і природних ландшафтів у цілому).

У Німеччині існує величезна кількість природоохоронних союзів та громадських організацій. Серед них широко відомі національні екологічні організації: BUND (Союз охорони навколишнього середовища й природи Німеччини) і NABU (Союз охорони природи Німеччини). Ці організації впливають на прийняття екологічно значимих рішень у Німеччині, тому що діють на високому науковому рівні по всій країні. Історія BUND й NABU подібна: їхня природоохоронна діяльність охоплює безліч регіонів та земель уже близько 20-30 років; вони займаються найрізноманітнішими питаннями: від локальних заходів до проблем глобалізації й зміни клімату.

На території Німеччини, у районі Райнланд-Пфальц розташовані природні парки Нассау та Зюдайфель. Ці парки є добре розвиненими, оскільки цьому сприяє державне опікування та бережливе ставлення туристів. Парки забезпечені високорозвиненою інфраструктурою та мають чудовий доступ до всіх пам'яток природи, розташованих на їхніх територіях.

Природний парк Нассау розташований в районі річки Рейн між містами Монтабаур на півночі, Діез на сході, Насстеттен на півдні та Ланстайн на заході. До природніх регіонів належить частина Вестервальдес, а також Таунус. Площа парку становить близько 590 км². 70% території розташовано в околиці річки Рейн, 30% знаходиться у Вестервальді.

Перші спроби заснування природного парку датуються вже 1956 роком. 7 червня 1960 року був відкритий перший пішохідний шлях. 1963 рік вважається офіційним роком заснування та відкриття природного парку Насссау.

Парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових і унікальних лісостепових природно- ландшафтних та історико-культурних комплексів. Рельєф території парку рівнинний. На заході - це плоскохвиляста, слабо розчленована рівнина з незначною кількістю балок та річкових долин. Складена ця територія осадовими породами неогенового віку, представленими переважно пісками та глинами.

Клімат території парку помірно континентальний, з м'якою зимою та теплим літом. Територія парку характеризується помірною зволоженістю. Середня кількість опадів становить 566 мм на рік, з яких 70% випадає в теплий період року. У рослинному покриві близько 60% складають лісові комплекси, що фрагментарно поширені по всій території парку і займають близько 16% його загальної площі. Однією з особливостей території парку є відсутність великих територій, зайнятих однорідною рослинністю.

Природна рослинність цієї території не зазнала значних змін в результаті діяльності людини, вона представлена лісами, чагарниками, луками, болотами та водним і прибережно-водним типами рослинності. Переважаючим типом рослинності є лісовий, в якому превалюють дубові, липово-дубові, кленово-липово-дубові ліси, в яких дуб завжди формує перший ярус з домішками інших порід.

Болота на території парку зосереджені в заплаві р.Рейн та її приток і не займають значних площ. Болотна рослинність представлена евтрофними трав'яними болотами, серед яких переважають угруповання осоки гострої та лепешняка великого. На території парку багато стариць та старичних озер, більша частина яких повністю чи частково заросла.

Природоохоронна, наукова, пізнавальна і естетична цінність території парку значною мірою обумовлена і його тваринним світом. Територія парку має значні ресурси для розвитку рекреаційної діяльності. Кліматичні умови та чарівна природа сприяють формуванню належних умов для здійснення пішохідного туризму, пізнавальних прогулянок, екскурсій, лижних прогулянок, катання на човнах, збирання грибів та ягід, рибної ловлі, спортивного туризму.

На території парку є багато місць, вартих уваги та цікавих для туристів. Серед найбільших та нійстаріших замків є замок Марксбург, Лаурен-бург а також замок Діез.

Пиродний парк "Зюдайфель" простягається з північного сходу на південний захід Німеччини, від Іслеку до Бітбургеру. Парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових і унікальних лісостепових природно-ландшафтних та історико-культурних комплексів. Загальна площа парку становить 9665,8 га. У парку виділено заповідну зону, зону регульованої та стаціонарної рекреації, а також господарську зону.

Рельєф території парку рівнинний. На заході - це плоскохвиляста, слабо розчленована рівнина з незначною кількістю балок та річкових долин, а на сході місцевість поступово підвищується. Складена ця територія осадовими породами неогенового віку, представленими переважно пісками та глинами.

Значну природно-наукову цінність на території ПНП являють масиви широколистяних лісів, так званих дібров подільського типу представлених грабово-дубовими, грабово-дубово-буковими породами. На території парку цікавий видовий склад тварин, відносна висока їх чисельність.

Територія парку має значні ресурси для розвитку рекреаційної діяльності. Кліматичні умови та чарівна природа сприяють формуванню належних умов для здійснення пішохідного туризму, пізнавальних прогулянок, екскурсій, лижних прогулянок, катання на човнах, збирання грибів та ягід, рибної ловлі, спортивного мисливства. На території парку є низка визначних місць вартих уваги, серед яких фортеця Дасбург, старий кам'яний міст в Міндені, замок Вікінгербург в Боллендорфі, римська вілла в Боллендорфі, замок Фалькенштайн. Ці визначні місця парку не залишаються байдужими для туристів. Вони манять їх щорічно і відкривають цілий маленький світ тогочасної історії даного регіону для відвідувачів.

Інфраструктура парку є добре розвинена, тому всі шляхи до вище перерахованих пам'яток архітектури є відкритими. Стежки є добре обладнаними для туристів, тому пробираючись в деяких місцях через хащі лісів, а в інших насолоджуючись відкритим небом та вслухаючись в шум гірських річок та водоспадів, кожен відвідувач може відчути красу природи, її дивовижний світ, який врятований завдяки статусу природного парку.

Сукупність багаточисленних озер з лісовими масивами, часта зміна ландшафтів і своєрідний колорит, різноманітність рослинних угруповань і їх висока естетичність сприяли широкому розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку.

На території регіону Райнланд-Пфальц є й інші природні парки, такі як Нордайфель, Вестервальд, Пфельцервальд та Заар-Гунсрюк, і всі вони утворюють неймовірно прекрасну місцевість, яка розкинулась на північному сході Німеччини і манить щорічно тисячі туристів звідусіль.