Країнознавство - Мальська М.П. - Загальні відомості

Площа - 301 337 км² Населення - 58,1 млн осіб Столиця - Рим (2,6 млн осіб)

Загальні відомості

Італія (італ. Italia), офіційна назва Італійська Республіка (італ. Repubblica Italiana) - держава на півдні Європи, в центрі Середземномор'я. Країну названо за етнонімом племені італіки.

Італія розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря і займає: весь Апеннінський півострів, великі острови Сици-лія, Сардинія; 7 населених островів Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба; Понціанські острови; острови Іск'я, Капрі, Прочіда; острови Еолійського (Ліпарського) архіпелагу; острів Устіка; Еґадські острови; архіпелаг Маддалена, острови Таволара, Молара, л'Асінара, Сант-Антіоко і Сан-П'єтро поблизу Сардинії; острів Пантеллерія й Пелаґійські острови в Сицилійському морі; острови Треміті в затоці Ґарґано. На північному заході Італія межує з Францією (515 км), на півночі з Швейцарією (718 км) і Австрією (415 км), на північному сході з Словенією (218 км). Крім того Італія має кордони з двома невеличкими державами анклавами: Ватиканом - 3,2 км та Сан-Марино - 39 км. На півдні вона (через Туніську протоку) межує з Африкою. Апеннінський півострів глибоко входить в Середземне море. Береги Італії омиваються морями: на заході - Лігурійським і Тірренським, на півдні Іонічним, на сході Адріатичним. Довжина берегової лінії - 7 456 км.

Площа території Італії - 301 337 км² (70 місце серед держав світу). Протяжність з півночі на південь - 1139 км, з заходу на схід - 515 км. Найвища точка гора Монблан (4807 км) - на кордоні з Францією.

Населення складає 58,1 млн осіб. Столиця Рим (2,6 млн осіб). Державне свято 2 червня - День проголошення республіки у 1946 році. Державна мова - італійська. Грошова одиниця - євро.

На території Італії знаходяться дві міні-держави: Ватикан і Республіка Сан-Маріно. Італія розділена на 20 областей, що включають 94 провінції. Області: Абруцці, Базіліката, Вале-д'Аоста, Венето, Калабрія, Кампанья, Лаціо, Лігурія, Ломбардія, Марке, Молізе, Пулья, Пьемонт, Сардинія, Сицилія, Тоскана, Трентіно-Альто-Адідже, Умбрія, Фріулі-Венеція-Джулія, Емілія-Романья. П'ять з них зі специфічними рисами історичного розвитку і етнічного складу мають статус автономії.

ВВП (2006) - 1,7 трлн дол. США (9 місце у світі), на душу населення -29,7 тис. дол. США (26 місце). Економічно високорозвинена держава, член "великої сімки". Член ООН, ЄС, НАТО.

Державний устрій та форма правління

Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята 27 грудня 1947 і набула чинності 1 січня 1948, Італія є демократична Республіка, що заснована на праці. Вища влада належить народу, який втілює її в формах і межах, визначених Конституцією. Виборний двопалатний Парламент складається з Палати Депутатів (630 членів) і Сенату Республіки (315 членів). Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади. Парламент на спільному засіданні обирає Президента Республіки терміном на 7 років. Обов'язком Президента Республіки є призначення Президента Ради Міністрів (Прем'єр-Міністра), а також членів Кабінету Міністрів. Глава держави - президент Джорджіо Наполітано (з 15 травня 2006 р.). Керівник уряду - прем'єр-міністр Романо Проді (з 17 травня 2006 р.).

Італія розділена на 20 областей, що включають 109 провінцій. Області: Абруцці, Базіліката, Вале-д'Аоста, Венето, Калабрія, Кампанья, Лаціо, Лігурія, Ломбардія, Марке, Молізе, Пулья, Пьемонт, Сардинія, Сицилія, Тоскана, Трентіно-Альто-Адідже, Умбрія, Фріулі-Венеція-Джулія, Емі-лія-Романья. П'ять з них зі специфічними рисами історичного розвитку і етнічного складу мають статус автономії. В межах Італії знаходиться республіка Сан-Марино і Папська держава - Ватикан.

Області в свою чергу є розподілені на 109 провінцій (provincia), в тому числі 7 заснованих нещодавно в 2002-2004 роках. Автономна область Валле-д'Аоста не має розподілу на провінції. До складу провінцій входять комуни (comuna) (табл.1)

Таблиця 1

Адміністративно-територіальний поділ Італії

За формою державного правління Італія є парламентською республікою. Це зумовлює ключову роль парламенту в існуючій системі органів державної влади та конституційно закріплену відповідальність уряду перед обома палатами парламенту. Конституція Італії закріплює двопалатну структуру парламенту, що складається з верхньої палати - Сенату та нижньої палати - Палати депутатів.

Характерною особливістю Італії є те, що власне Італійська Конституція не розмежовує Сенат та Палату депутатів з точки зору їх компетенції, внутрішньої структури та процедур. Це було обумовлено, насамперед, історичним розвитком італійського парламентаризму. Після падіння фашистського режиму в Італії політичні партії, що брали участь в русі опору, виступили за докорінну зміну державного устрою. Референдум 2 червня 1946 р. поклав край традиційній для Італії монархії, слабкість якої власне і призвела до фашистського заколоту. Одночасно за пропорційною системою були обрані Установчі збори, що складалися з 222 депутатів. Близько 80 % місць в ньому отримали антифашистські та демократичні сили, в основному лівого спрямування, що в подальшому відбилося на змісті Конституції. Зважаючи на те, що жодна з політичних партій не мала абсолютної більшості в Установчих зборах (християнські демократи - 35, 2 %, соціалісти - 20, 7 %, комуністи - 19, 7 %), норми Конституції, що стосувались законодавчого органу влади, були результатом компромісу.

Основні політичні партії Італії: Блок "Оливкове дерево" (284 особи у парламенті); Блок "Полюс свободи" (246 осіб); Ліга Півночі - Федеративна Італія (59 осіб); Партія комуністичного перетворення (35 осіб); Об'єднані Християнські Демократи; Нова Італійська Соціалістична Партія; Союз Зелених; Народна Партія Південного Тіролю та інші.

Особливістю італійської законодавчої процедури є те, що розгляд і схвалення законопроектів може бути покладено на комісії, в тому числі постійні, які формуються на основі пропорційного представництва парламентських груп. Однак для остаточного ухвалення законопроекту він повинен бути переданий на розгляд всієї палати. Законопроект повинен бути схвалений обома палатами. В італійському Парламенті не передбачені будь - які узгоджувальні процедури, координація позицій палат здійснюється шляхом звичайного законодавчого "човника".