Країнознавство - Мальська М.П. - Природні умови і ресурси

Населення Італії складає 58,1 млн осіб. Незважаючи на різноманіття історичних доль населення Італії етнічно однорідне. У прикордонних районах живуть невеликі групи сусідніх народів. Найбільша - австрійсько-німецька група (близько 300 тис. осіб) у Південному Тіролі (область Трентіно-Альто-Адідже).

Середня щільність населення висока (192,1 особи/км²). Найвищою вона є на Паданській низовині і західному узбережжі, найнижчою - в Альпах. Міське населення становить 67 %. Містами-мільйонерами є Рим, Мілан, Неаполь і Турін.

Італія вважається "старіючою країною": кількість людей похилого віку з кожним роком збільшується, а народжуваність зменшується. Середня тривалість життя в Італії найдовша в Європі і складає 74 роки для чоловіків та 82 роки для жінок. Народжуваність становить - 8,7%, смертність - 10,4%, природний приріст - -1,7%.

На сучасному етапі !талія є державою італійської нації (близько 98% населення - італійці), проживають також німці, словенці, албанці, французи, греки та ін.

Офіційною мовою в країні є італійська мова, першоосновою якої була стародавня латинь, належить до романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Віросповідання більшості жителів - католицизм (95%).

Природні умови і ресурси

Територію Італії можна розділити на три частини: материкову (близько 1/2 площі), півострівну (Апеннінський півострів) і острівну (острови Сіцілія, Сардінія та ін.).

Італія переважно гірська країна. На півночі - південні схили Альп з вищою точкою Західної Європи - гора Монблан (4807 м), південніше -Падуанська рівнина; на півострові - гори Апенніни (найвища точка - гора Корно, 2914 м). Діючі вулкани - Везувій, Этна; частими є землетруси. На півночі протікає найбільша річка Італії - По (652 км). Інші крупні річки: Арно і Тібр. У передгір'ях Ломбардних Альп багато судноплавних озер, на їх берегах розташовані відомі курорти.

Гори: Альпи - на півночі, Апенніни - уздовж Апеннінського півострова з північного заходу на південний схід. Підняття Альп й Апеннін проходило в Кайнозойську еру під час формування Альпійсько-Гімалайського ланцюга. Альпійська дуга містить на своєму заході найвищі гірські масиви, серед яких виділяються піки Монблан - 4810 м, Монте Роза (Дю-фур) - 4634 м і Монте Червіно (Маттерхорн) - 4478 м, що вкриті вічними снігами. Західні Альпи можна поділити на Приморські, Коційські й Ґрайські. Центральні Альпи підрозділяються на Пеннінські, Лепонтинські й Ретицькі. Східні Альпи поділяються на Доломитові, Карницькі і Джулійські. Висота гір знижується із заходу на схід. Апенніни нижчі за Альпи (пік Корно Ґранде - 2912 м) . Ланцюг Апеннін протягнувся на 1190 км. Ширина коливається від 30 до 150 км. До головної гірської системи Апеннін прилягають Тірренські та Адріатичні Преапенніни. Гірський рельєф Сицилії вважається продовженням Апеннінського ланцюга. Найвища точка - конус діючого вулкана Етна (3350 м). Гірські системи Сардинії разом з горами Корсики є рештками стародавнього гірського масиву Тірреніди, що здебільшого заглибився в море, а колись складав єдину гірську країну з Альпами й Апеннінами.

Рівнини: Падано-Венеціянська рівнина, розташована проміж південними схилами Альп та північними передгір'ями Апеннін, має площу 46 тис.км², що складає 71 % від загальної площі рівнин Італії. Інші рівнини - це здебільшого невеликі за площею долини - розширення прибережних територій, як от: Пізанська, Маремма, Аґро-Понтіно, Кампанійська, низовина Селе уздовж Тірренських берегів; долина Тавольєре й Салентінський півострів на Адріатичному березі; низовини Сібарі та Метапонто - на Іонійському узбережжі.

На території Італії є оптимальні кліматичні умови для будь-якого виду відпочинку. Внаслідок видовженості території Італії з півночі на південь існують значні кліматичні відмінності між окремими районами країни - від помірного теплого клімату Паданської рівнини до яскраво вираженого субтропічного у Сицілії. У кліматичному відношенні територію Італії можна поділити на три частини: Апеннінський півострів і острови, Паданська рівнина та Італійські Альпи.

Власне середземноморським можна назвати лише клімат півострівної і острівної частин Італії. У кліматі Паданської рівнини спостерігається таке ж спекотне літо, як і на Апеннінському півострові, проте тут холодна і туманна зима, цей клімат можна вважати перехідним від субтропічного до помірного. Тут впливові теплого Лігурійського моря перешкоджають Приморські Альпи і Апенніни, проте сюди вільно проникає холодне повітря Адріатики. Декілька місяців на рік тут дме трамонтана - холодний північно-східний вітер. Середня температура січня на Паданській рівнині - близько 0°С, а липня +23-24 °С. Восени тут активно утворюються циклони. Взимку завжди випадає сніг, інколи бувають морози до -10 °С. Із 600-1000 мм опадів на рік половина припадає на весну та літо. Досить частими у Північній Італії бувають сильні зливи. Літні дощі часто супроводжуються грозами та градом.

Клімат Альп змінюється залежно від висот від помірно теплого до холодного, в горах сніг лежить декілька місяців на рік, а на вершинах гір він ніколи не тане.

Найбільше опадів отримують схили Карнійських Альп - 3000 мм. У інших Альпійських районах випадає приблизно 1000 мм щорічно. Середземноморський клімат яскраво виражений на півдні Апеннінського півострова і на островах. Літо тут сухе та спекотне (середня температура липня +27 °С), зима м'яка, тепла (середня температура січня +8-10°С).

У північних та центральних частинах Апеннінського півострова середні

температури дещо інші--+24 °С у липні і +1,4 - 4 °С у січні. Сніг на Апен-

нінському півострові випадає рідко. З березня до жовтня на півдні Італії дме сирокко - сухий, жаркий вітер з Африки, що приносить підвищення температури до +30-35 °С та червонуватий пил.

Середземноморський режим опадів (максимум - взимку, мінімум -влітку) характерний для всієї півострівної і острівної частин Італії. У Апу-лії знаходиться найпосушливіше місце в Італії, де випадає всього 195 мм опадів на рік. У верхній частині Апеннінських гір клімат холодний, а в замкнутих міжгірних долинах - різко континентальний.

Приморські райони Італії, зокрема Лігурійська Рів'єра, узбережжя Іонічного моря, островів Сицілія та Сардинія, вирізняються особливо м'яким кліматом. Тут коливання середніх температур найхолоднішого місяця (січня) і найжаркішого (липня) становить приблизно 15°. Тому по узбережжю Італії, особливо на Лігурійській Рів'єрі, ланцюжком розташувалися відомі кліматичні курорти.

Разом з безліччю культурних пам'ятників Італія багата і унікальними природними визначними пам'ятками. Слід згадати вулкани різних типів і в різній стадії розвитку, що вважаються згаслими, а також ті, що діють - Етна, Везувій і Стромболі. У Італії можна спостерігати різноманітні природні явища, пов'язані з вулканізмом, - викиди пари під високим тиском на острові Іск'я; вуглекислого газу в Собачому гроті поблизу Неаполя; гарячі мінеральні джерела в Тоскані; грязьові вулкани в Еміліанских Апеннінах. Кажучи про тенденції розвитку туризму в Італії, необхідно відзначити основні мотиви прибуття в країну іноземних гостей: 45 % туристів привертають культурно-історичні визначні пам'ятки, 43 % - кліматичні особливості, 27 % - природа, 30 % - поєднання всіх відмічених чинників.

Річкова система: На Падано-Венеціанській рівнині розкинувся басейн найбільшої Італійської річки По, з площею водозбору майже 75 тис. км². Цей водозбір забезпечується численними притоками, найважливішими серед яких є Адідже, Брента, П'яве, Тальяменто й Ізонцо

Річки, що живляться з Апеннін: Маґра, Арно, Омброне, Тібр, Лірі-Ґа-рільяно, Вольтурно-Калоре, Селе належать до басейну Тірренського моря Рено, Метауро, Тронто, Пескара, Санґро, Офанто течуть до Адріатичного моря. Брадано, Базенто й Аґрі несуть свої води до Іонічного моря. Низовину Кампідано в Сардинії перетинають річки Тірсо та Флуміні-Манну

Озера: Біля підніжжя Альп розташовано багато озер льодовикового походження, в тому числі: Лаґо-Маджоре (212 км²), Комо (146 км², найбільш глибоке - 410 м), Ґарда (370 км²). Озера Тразімено (128 км²), Больсена (113,5 км²), Брачано (57,5 км²), лежать в Апеннінських горах.

Ліси і чагарники займають 25 % території країни. Для рослинності характерні дуб, каштан, ясен, клен, кипарис, пальми, ялина, ялиця, сосна. У горах - альпійські луги. У Італії багато заповідних зон і національних парків - Стельвіо, Гран-Парадізо, Абруццо, Калабрійський, Чірчео і ін.

Фауна Італії вельми небагата - для неї характерні вовк, дикий кабан, сарна, дика кішка, зайці, орел, сокіл, стерв'ятник, яструб, куріпка, перепілка, сарич, багато плазунів і риб. Тварини мешкають головним чином в горах. У Центральних Апеннінах водиться бурий ведмідь.

Слід звернути увагу й на те, що в Італійській республіці існує багато природоохоронних територій як національного, так і загальноєвропейського значення. Розглянемо, найбільш відомі з них.

Рів'єра Лаціо, що протягнулася уподовж Тірренського моря більш ніж на 100 кілометрів, завдяки своєму історичному корінню, природним скарбам і витворам мистецтва, створеною людиною, стала популярним місцем відпочинку туристів зі всього світу.

Абруццо, Лаціо й Молізе .(національний Парк) (Parco Nazionale Abruzzo, Lazio e Molise - іт.). Розташований в центральній частині Італії в Апеннінах на території областей Абруццо, Лаціо й Молізе. Площа 50 000 га. Заснований в 1922 р., а в 1923 р. отримав державний статус. Парк має репутацію зразка збереження й охорони природного середовища.

Найстаріший з парків гірських Апеннін, що зіграв важливу роль в збереженні таких видів італійської фауни як бурий Марсиканський ведмідь, Абру-ційська сарна, вовк. Переважна частина площі парку вкрита буковими лісами, де мешкає рідкисний дятел Лільфорда. Завдяки природоохоронним заходам по підтримці популяцій оленя й козулі і поверненню дикого кабана були відтворені первісні харчові ланцюги включно із великими хижаками. На каменястих схилах високогір 'я поширені гаї гірської сосни. Для екскурсантів прокладені численні пішохідні маршрути й створені тематичні центри, до складу яких входять музеї, зоологічні зони з великими вольєрами й ботанічні сади.

Далеко від галасливих і метушливих промислових міст північної Італії вузькою смугою уздовж затоки Полікастро, між темно-синім і незвичайно прозорим морем і покритими густим зеленим лісом горами протягнулася перлина Тірренського узбережжя - Маратея. Будучи заповідником незайманої природи і знаходячись під охороною держави і ЮНЕСКО, Маратея чарує гостей з першого погляду своїми пейзажами, що вражають уяву, поза сумнівом найчистішим в Італії морем, міріадами маленьких піщаних пляжів і гротів, живописними крутими і скелястими берегами, чистісіньким повітрям, м'яким благодатним кліматом, де літо не кінчається практично ніколи.