Країнознавство - Мальська М.П. - Історичні особливості розвитку

Люди почала освоювати Кіпр не пізніш як за десять тисяч років до нашої ери. Про цей час розповідають, зокрема, поселення з неолітичного періоду з кам'яним посудом, знаряддям праці. Найвідоміше з них - Хіро-кітія з восьмого тисячоліття - є унікальним серед археологічних пам'яток цього періоду в усьому Середземномор'ї. У третьому тисячолітті на острові почали видобувати й використовувати мідь. Саме це природне багатство, а також щедра земля з її оливковими гаями, виноградниками, лісовими масивами з дикою звіриною, повними рибою річками зробили острів ласою метою для багатьох сусідів.

Після Троянської війни багато її учасників оселилися тут і створили дев'ять царств, які проіснували до четвертого століття до нашої ери і занепали після смерті Александра Македонського. З еллінським періодом пов'язаний прекрасний міф про народження на південному узбережжі острова грецької богині кохання - прекрасної Афродіти, відомої ще й за іменем місця походження - Кіпріда. Тут вона пережила свій найщасливіший час - кохання з Адонісом. І досі на її честь на Кіпрі щороку влаштовують пишні свята. Острів був батьківщиною ще однієї популярної в Елладі і в цьому разі цілком реальної особистості - засновника філософської школи стоїків Зенона.

З першого століття до нашої ери і до четвертого нашої - римський період кіпрської історії. Вона свідчить, що одним з проконсулів Кіпру був Цицерон. А в тодішній його столиці Пафосі якийсь час правила славнозвісна Клеопатра. Залишки розкішних вілл того періоду з мозаїчними підлогами, термами, водогоном розповідають про розкіш, в якій жила тоді римська верхівка. А відреставрований в наші дні амфітеатр античного міста Куріона з його дивною акустикою і тепер є місцем проведення концертів і театральних вистав.

Кіпр можна вважати колискою православ'я. У 45 році сюди прибули апостоли Павло і Варнава, які почали проповідувати християнство. Уже наступного року сам римський проконсул Кіпру Сергій таємно прийняв нову віру. А ще через рік вже була заснована християнська церква Кіпру, яка кілька століть, аж до підпорядкування в 330 році острова Візантії, діяла нелегально. За переказами, на початку нашого літочислення сюди прибув і був тут єпископом Святий Лазар, якого, як пишеться в Євангелії, воскресив з мертвих Ісус Христос. За переказами, кілька разів для зустрічі з ним на острів приїздила Богородиця. А праху Лазаря і нині можна вклонитися в одній з найдавніших церков міста Ларнаки.

У монастирі Кікос зберігається одна з трьох ікон, написаних Святим Лукою ще за життя самої Богородиці. Вона є своєрідним портретом Діви

Марії. А в заснованих у IV столітті Святою царицею Оленою, матір'ю візантійського імператора Константина Великого, двох кіпрських монастирях зберігаються фрагменти знайдених нею у Святій Землі Хреста Господнього й частини мотузок, якими був до нього прив'язаний Ісус Христос.

Не оминали Кіпр у своїх походах на Єрусалим хрестоносці. Під час одного з них, в якому брали участь Фрідріх Барбаросса і Ричард Левове Серце, останній на шляху до Єрусалима знайшов притулок від сильного шторму у гавані Лімасола. Разом з ним були його сестра Іоанна й наречена Беренгарія Наваррська. Лицарі вирішили залишити жінок на острові до завершення походу й забрати їх на зворотному шляху. Однак невдовзі Ричард дізнався, що місцеві правителі не дуже шляхетно поводяться з близькими йому жінками. Він перервав мандри на Схід, повернувся на Кіпр, завоював його і тут же справив своє весілля. І сьогодні в Лімасолі можна побувати в стінах церкви Святого Георгія, де відбувався той обряд.

Пануючи на острові майже триста років, хрестоносці намагалися насадити на ньому католицизм, але кіпріоти зберегли вірність православній традиції.

Проте й міцні мури не захистили Кіпр від турків-османів, які захопили його 1571 року і утримували майже до кінця XIX століття. Із закінченням російсько-турецької війни Кіпр відходить під контроль Англії. 3 1925 до 1960 року він є її офіційною колонією.

16 серпня 1960 року острів повертає собі незалежність.

У 1974 р. на Кіпр висадилися турецькі війська, і з тих пір 37 % північної території країни належить Туреччині. Між грецькою і турецькою частиною не існує дипломатичних відносин, і турецька частина закрита для в'їзду з грецької сторони.

З метою закріпити наслідки військової операції 1974 року на окупованій території була проголошена досі ніким, окрім Туреччини, не визнана так звана Турецька Республіка Північного Кіпру. З Туреччини на острів завезено 115 тисяч колоністів. А 35-тисячний турецький військовий контингент підтримує нинішній статус-кво. З урахуванням того, що з нелегітимної республіки внаслідок економічних і соціальних негараздів емігрували 55 тисяч турко-кіпрі-отів, нині загальна чисельність солдатів і переселенців з Туреччини на півночі Кіпру вже перевищує кількість наявних там корінних жителів.

В 2004 Кіпр (грецька частина) вступив до Європейського Союзу.