Країнознавство - Мальська М.П. - Господарство

За рівнем економічного розвитку Словаччина дещо відставала від своїх сусідів на початках незалежності, однак згодом вона зуміла наздогнати сусідів. Так, в розрахунку на одного мешканця в Словаччині за підсумками 2006 р. виробляється майже 20 тис. дол. США ВВП, в Польщі - 17, у Чехії

- 23, а в Угорщині - 18,5 тис. дол.. США.

Словаччина - індустріально-аграрна країна з ринковою економікою. Обсяг експорту Словаччини у 2005 р. становив 25,7 млрд дол.. США (47 місце у світі), а імпорту - 28,7 млрд дол.. США (44 місце у світі). На початку ХХІ ст.. основними торговельними партнерами Словаччини в (частка країн у її загальному товарообігу 2004 р.) були: Німеччина - 26,9%, Чехія

- 17,3%, Італія - 7,9%, Росія - 6,7%, Австрія - 6,4%, Франція - 4,3%, Польща - 4%, Угорщина -3,4%, Нідерланди - 2,4%, Великобританія -2%, Бельгія - 1,8%, Швейцарія - 1,4%, Україна - 1,3%. У ВВП Словаччині частка зовнішньої торгівлі постійно збільшується й перевершує в цей час аналогічні показники багатьох розвинених європейських держав.

В 2003 р. у Словаччині продовжилися економічні реформи, зумовлені виконанням передвступних вимог ЄС. Словаччина завершила основні заходи щодо вступу в Європейський Союз. У квітні 2003р. вона в числі інших країн-кандидатів підписала угоду про вступ у ЄС із 1 травня 2004 р. У травні 2003р. це питання одержало підтримку словацького населення в результаті референдуму. Необхідні документи були ратифіковані парламентом. Підготовлено було виправлення в конституцію Словацької Республіки у зв'язку з майбутнім членством Словаччини в ЄС.

В 2005 р. словацька економіка розвивалася стабільно. Намічені урядом Словаччини при розрахунку параметрів державного бюджету на 2003 р. показники досягнуті. ВВП Словаччини збільшився на 4% і склав у поточних цінах 1180 млрд слов. крон (33 млрддол.). Питома вага приватного сектора у ВВП становить 90% .

Вступ у ЄС позитивно вплинув на інвестиційний клімат у Словаччині. З одного боку - членство в ЄС підняло довіру іноземних інвесторів до економіки Словаччини, з іншого боку - прийняття законодавчої бази ЄС якісно сприяло розвитку підприємницького середовища в країні. Нові інвестиції плюс можливість працювати в інших країнах - членах ЄС -сприяло збільшенню зарплат у країні.

Зі членством у ЄС зв'язані очікування прискорення технологічного розвитку країни за допомогою фондів ЄС. Правда тут діє правило, у зв'язку з яким словацькі партнери, що розраховують на допомогу з фондів ЄС повинні вносити також свій фінансовий внесок. Через те країна повинна заощаджувати фінансові засоби в інших галузях, в основному це стосується розвитку публічного сектора й соціальної сфери. Таким чином, на довгий час консервується високий рівень бідності й соціальних дисбалансів. Крім того, збільшуються також диспропорції в розвитку між різними регіонами країни.

Перед вступом у ЄС населення очікувало різке підвищення цін продовольство й нерухомість. Але ці очікування виявилися помилковими. Продовольство в Словаччині завжди було завжди дорожче, ніж, наприклад, у Польщі або в Чехії. Збільшилися ціни товарів, імпорт яких залежить від регулювання ЄС, наприклад бананів. Тому ціни хоча й піднялися, але в набагато меншому мірі, ніж передбачалося. Імпорт польських продовольчих товарів на словацький ринок, після вступу в ЄС звільнений від митних податків і поява нових торговельних мереж гіпермаркетів підсилили конкуренцію на словацькому ринку й на даному етапі є перешкодою для різкого росту цін.

Ріст цін зв'язаний в основному з розвитком світових ринків. Наприклад, збільшення ціни нафти не має зв'язку зі членством у ЄС. Низька конкуренція на ринку з нафтою й нафтопродуктами зв'язана, насамперед, з недостатньо конкурентоздатним середовищем у цій сфері. Теж саме можна сказати й про сталь.

Крім того, дерегуляція економіки, що є вимогою ЄС, викликала ріст цін за комунальні оплати й електрику, що у свою чергу більшою мірою це пов'язане з ростом цін на газ на світовому ринку.

У ході останніх у Словаччині помітний ріст іноземних інвестицій. Його можна пояснити декількома причинами. Прем'єр Владімір Мечьяр

(1994 - 1998 р.), що робив ставку на передачу власності місцевим "приватизаторам*, подібний на російських або українських олігархів, він не допускав на словацький ринок закордонних інвесторів. Однак місцеві підприємці в основному не здатні забезпечити конкурентоспроможність словацьких підприємств, у тому числі їхню технологічну модернізацію

Цілий ряд таких підприємств, які були приватизовані місцевим капіталом в 1994 - 1998 р., зрештою виявилися в руках іноземного капіталу

- наприклад Східнословацький металургійний комбінат Кошице (зараз US Steel ) або нафтопереробний комбінат Словнафт, що ввійшов у групу МОЛ.

Через Мечьяра до 1998 р. Словаччина залишалася на периферії інтересів іноземних інвесторів, на відміну від інших країн Центральної Європи

- Чехії, Польщі Угорщини або Словенії. Остаточний напрямок на курс у ЄС і НАТО підтвердилося тільки після виборів 2002 р.

Зараз ріст інтересу закордонних інвесторів пов'язаний зі членством у ЄС, що є гарантією стабілізації й передбачуваності політичного режиму й економічного розвитку. Свою роль грає дешева робоча сила й низькі податки (середній податок 19 %). Варто відзначити, що іноземні інвестиції з'являються в Словаччині тільки в тих місцях і регіонах, де є гарна транспортна мережа й освічене населення. Крім того, нинішній інвестиційний бум у Словаччині обумовлений тим, що в сусідніх країнах, в основному в Чехії й Угорщині попит на інвестиції у великій мірі вже насичений. І з Польщею в плані привабливості для інвесторів Словаччина зараз найбільший конкурент.

Із вступом у ЄС словаки не зв'язували великий надій. Словаки взагалі дуже скептично й навіть песимістично настроєні. Всі соцопитування показували, що словаки дуже позитивно сприймали вступ у ЄС, хоча більшість із них було переконано в тім, що це принесе користь тільки наступним поколінням.

Поступово структура словацького експорту міняється на користь споживчих товарів. Текстильна й взуттєва промисловість Словаччини після розпаду радянського ринку на початку 1990 р. перебувала в системній кризі, що збільшується з відкриттям світових ринків для дешевих товарів з Китаю й країн Південно-Східної Азії. Навряд чи яка-небудь європейська країна могтиме повторити успіх Ірландії, що орієнтувалася на експорт інформаційних технологій.

Зараз у Словаччині росте кількість інвестицій, пов'язаних з автомобільною промисловістю. Через рік будуть легкові машини випускати три великих заводи - існуючий завод у Братиславі, а також Пежо-Сітроен і Фундаї-Кіа. Братиславський завод уже випускає найсучасніші й досить складні автомобілі, які входить до складу бренда "Фольксваген".

У той же час однобічна орієнтація на автомобільну промисловість небезпечна, тому що Словаччина буде залежати від кон"юктури на авто ринку. Та й виробництво автомобілів не є продукцією з високою мірою додаткової вартості, хоча й дозволяє залучити із собою сучасні технології.

За винятком автомобілебудування відсутність інвестицій у сфери з високим ступенем переробки дає привід для занепокоєння й критики з боку економічних аналітиків.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку Словаччини склав за останні роки 9 млрд дол. Такі інвестиції надходили в основному з Німеччини, США, Нідерландів, Австрії, Франції, Угорщини, Чехії й Росії. До активно діючим на словацькому ринку західним компаніям, таким як "Фольксваген" і Ю.С.Стил, додалася компанія "Пежо-Сітроен", що в 2003 р. почала реалізацію своїх планів створення виробництва легкових автомобілів у Словаччині в районі Трнави. В 2003 р. було також завершене оформлення інвестицій російських компаній "Юкос" і "Газпром" (у складі консорціуму із західними компаніями) у зв'язку із приватизацією в області нафтової й газової промисловості Словаччини, загальний обсяг яких може скласти 1 млрд дол.

Ще одним актуальним напрямом сучасної економічної політики країни стала стабілізація національної грошової одиниці та максимальна її прив'язка до спільної грошової одиниці ЄС - євро. Так, у п'ятницю, 25 листопада 2006 р., Словаччина ухвалила рішення щодо приєднання до Європейського механізму обмінних курсів, що припускає прив'язку її національної валюти коруни до євро. При цьому припустимі коливання в межах 15% у ту або іншу сторону від офіційного курсу коруни, що становить 38,4550 стосовно євро.

Це рішення стало важливим кроком на шляху вступу Словаччини в зону євро. Словаччина першою з-поміж держав Центрально-Східної Європи увійшла в зону євро з 1 січня 2009 року.

Словаччина бере активну участь у регіональному економічному співробітництві. Схід країни разом з суміжними територіями Польщі, України, Угорщини, а також Румунії задіяний в роботі "Карпатського Єврореґіону". Участь у цьому єврореґіоні беруть середньо-східні окреси Пряшівського та Кошицького країв. У Кошицькому краї створена вільна економічна зона (ВЕЗ) "Кошице".

Таким чином, Словацька Республіка - це молода держава Центральної Європи, що після розпаду Чехословаччини обрала європейський та євроатлантичний напрям зовнішньої політики, ставши у 2004 році членом НАТО та ЄС. Демократичні перетворення і темпи економічного зростання характеризуються стабільністю та послідовністю перетворень.

Широтні та меридіональні залізниці та нові шосейні шляхи зручно поєднують країну не лише з державами-сусідами, а й забезпечують широкий вихід до держав Західної, Південної та Східної Європи. Варто згадати про систему нафто- та газопроводів, по яких російські енергоносії через Україну поступають як до національних, так і до західно- та південно-європейських споживачів. Не варто відкидати важливого транспортного значення міжнародної водної артерії - Дунаю.

Переважно гірський характер, крім Подунайської рівнини на південному заході, території країни зумовлює специфіку конфігурації її транспортної мережі. Довжина залізниць становить 3665 км, з них 1472 км електрифіковано і 1024 км двоколійні. Протяжність автомобільних доріг набагато більша - 17869 км, з них магістральних 198 км. Довжина Дунайського водного шляху у Словаччині становить 172 км.

У транспортній залізничній мережі основними є три широтні та п'ять меридіональних ліній. Широтні лінії це: північна, Жиліна-Мартін-Попрад-Пряшів-Гуменне; середня, Зволен-Банська-Бистриця~Брезно-Кошице; південна, Братислава-Нове Замки-Зволен-Рожнява-Кошице-Требішов. Меридіональні лінії проходять три на заході і дві на сході. Західні: Бра-тислава-Трнава-Тренчин-Жиліна, Нове Замки-Нітра-Превідза-Мартін та Банська-Бистриця-Мартін. Східні: Кошице-Пряшів та Требішов-Гуменне. Найбільшими транспортно-залізничними вузлами є Братислава та Ні-тра. Словаччина пов'язана з Україною двома залізничними переходами, Чиєрна-над-Тисов - Чоп та Вельке-Капушани-Ужгород.

У Словаччині починає втілюватись в життя програма побудови швидкісних автострад. До ладу вже стали такі чотири автостради, або їх ділянки: Братислава-Кути (в Чехію); Братислава-Трнава-Горна Стреда (планується продовження до Тренчина); Ліптовска Тепла~Гибе (Жилінський край) та Кошице-Пряшів.

Найбільше вантажів перевозить залізничний транспорт - 60 млн т, далі автомобільний - 32 млн т і найменше річковий - 2 млн т. У перевезеннях пасажирів ситуація дещо інша. Найбільше їх перевозиться автомобільним транспортом - 720 млн осіб, суттєво менше залізничним - 90 млн осіб і найменше річковим - 0,2 млн осіб. Майже весь дунайський річковий вантажо- і пасажирооборот країни концентрується у двох портах - Братиславі і Комарно.

Сектор перевезення на даному етапі перебуває на стадії розвитку та вдосконалення. Із зростанням кількості туристичних поїздок здійснюється будівництво та реконструкція залізничних вокзалів, автобусних станцій, летовищ та інших споруд, розширюються чинні потужності, збільшується їх пропускна спроможність. Якісне вдосконалення матеріально-технічної бази транспорту визначається передусім активними вимогами туристів до комфорту, безпеки, швидкості та зручності під час подорожі.

Потяг - найбільш комфортабельний і швидкий спосіб подорожі по країні. Існують два типи потягів: швидкі і повільніші (зупиняються майже на кожній зупинці). Квитки продаються в касах, а також в потягу у кондуктора, що дещо дорожче. Вартість квитка також залежить від відстані і класу вагону (загальний і перший). Спальні вагони є тільки в нічних потягах дальнього проходження, які використовуються на міжнародних маршрутах. У решті потягів місця сидячі, оскільки відстані в Європі невеликі.

Автобусне сполучення добре розвинене, проте варто враховувати, що автобуси в Словаччині - дорожчий вид транспорту, ніж потяги. У вихідні дні знижка на автобус більша, ніж на залізничний транспорт. Існують три типи автобусів: експрес (використовується на дальні відстані), місцевий, міський. Міжнародні автобусні маршрути дозволяють потрапити з Братислави в Мюнхен, Кельн, Відень, Берлін, Париж, проте без шенгенської візи в ці міста не пустять.

Повітряний транспорт Словаччини представлений 9 авіакомпаніями, зокрема найбільшими з них є наступні - Air Slovakia Bwj, Slovenske Aerolinie - у Братиславі, Air Transport Europe - у Попраді, Seagle Air - у Тренчині. Окрім них є аеропорти в Кошице, Попраді і Слячі, а також невеликі аеропорти в П'єштяні і Превідзі, котрі обслуговують місцеві авіалінії.

Водний транспорт. Майже весь дунайський річковий пасажиропотік країни концентрується у двох портах - Братиславі і Комарно.