Країнознавство - Мальська М.П. - Найбільші міста

Найбільшим містом країни за чисельністю населення, політичним та економічним впливом є її столиця Братислава (450-500 тис. мешканців). Місто розташоване у південно-західній частині країни на обох берегах Дунаю.

Братислава, як столиця Словаччини і як ворота в маленьку середньоєвропейську країну відноситься до найважливіших туристичних центрів Словаччини. Братислава є містом історії, культури, хорошої кухні і вина, але також і місця, де можна відпочити і розважитися.

Братислава є містом з тисячолітньою історією, з чудово відреконстру-йованим історичним центром, сповненим палацами у стилі барокко, фонтанами і романтичними вулицями. Також як Будапешт і Відень, Братислава була колись містом, де коронували імператорів. Майже 300 літній період, починаючи з середини XVI століття, був періодом найбільшого розквіту, коли місто стало місцем коронацій угорських королів. Свої резиденції тут побудували для себе важливі аристократичні сім'ї Угорщини, розвивалося ремесло, гостювали найвідоміші композитори, такі як Моцарт, Гайдн, Людвіг ван Бетховен, Ліст. Німці дали місту назву Пресбург, слов'яни його перейменували на Прешпорок, тоді як угорці його називали Пожонь. Офіційну назву місто, отримало в 1919 роки.

Братислава - важливий промисловий центр (машинобудування, нафтохімія, легка і харчова промисловість), центр науки (університет, Національна академія наук) і культури.

Кошице (250 тис. осіб) - адміністративний центр Східної Словаччини, друге за величиною (після Братислави) місто. Великий промисловий центр, де розвинута чорна металургія, машинобудування, деревообробна, харчова і швейна промисловість.

Місто розташоване на західному березі р. Горнад біля підніжжя Словацького Рудогір'я. У місті знаходяться прекрасні готичні будівлі, що несуть на собі відбитки її багатої історії.

Перша згадка про слов'янське поселення на місці нинішнього Кошице актується 1230-ми pp. Переживши ординське нашестя, поселення відродилося і поступово розширило межі. У 1342 р. Кошице отримав права вільного королівського міста.

В XV ст. місто, що стоїть на важливих торгових шляхах, стало другим за значенням центром Угорської держави. У той час в Кошице проживало багато німецьких колоністів. У 1935 р. робочі, що копали траншеї в історичному центрі, знайшли 2920 золотих монет з 81 країни, що датуються XV-XVII стт. Загроза Османської Імперії припинила його розвиток, перерізавши торгові шляхи, що забезпечували процвітання міста.

Під час антигабсбургської війни 1703-1711 рр. в Кошице розташовувався штаб Ференца II Ракоци, що бився за незалежність Угорщини. До цього часу в Кошице сильний угорський дух - в місті проживає близько 20 тис. етнічних угорців. Після Першої світової війни Кошице на 19 років увійшло до складу Чехословацької республіки, а за Мюнхенським договором 1938 р. відійшло до Угорщини. До кінця Другої світової війни значення міста виросло у зв'язку з тим, що тут влаштувався Чехословацький уряд, що повернувся з еміграції.

Одне з найдавніших словацьких міст - Жіліна (87 тис. ос.), розташоване в долині на березі ріки Ваг. Стародавнє слов'янське поселення існувало на цьому місці з VI ст. У 1321 р. угорський король Карой-Роберт І дарував Жіліні міські права. У XIV ст. місто заселили німецькі колоністи. Під час Тридцятирічної війни (1618-1648рр.) Жіліну зайняли гусити, і протягом 5 років місто було центром Реформації. В кінці XVII ст. у Жіліні поселилися єзуїти, які активно займалися освітою, а також будівництвом шкіл і монастирів, що сприяло значному впливу на міську архітектуру. У жовтні 1938 р. в місті було сформовано перший словацький уряд.

Нітра (87 тис. ос.) розташована на березі однойменної річки. Місто ділиться на дві частини - Верхній і Нижній град. Старі квартали оточують замкову гору. Центр Нижнього граду - пл. Святоплуков.

На території сучасної Нітри знаходилося найстаріше із словацьких поселень, що згадувалися в літописах. По розпорядженню першого правителя Нітри князя Прібіни в місті була споруджена перша в Словаччині християнська церква (кін. 1820-х рр ; за ін. джерелами -1833р.). Літописці майже нічого не повідомляють про Прібіне. Відомо лише, що він зумів налагодити відносини з німецькими сусідами, і можливо, сприяв тому, що катедра Мефодія - першого архієпископа Моравського - знаходилась тут. Після розпаду Великої Моравії (деякі історики припускають, що Нітра була якийсь час її столицею), місто знаходилося під владою угорських королів аж до руйнування турками в XVII ст.

В період індустріалізації Нітра активно розвивалася, і нині це одне з найбільших словацьких міст, яке поступається лише Братиславі, Кошице і Прешову. Містоутворювальне підприємство - Агрокомплекс, в який входить Інститут сільського господарства.

Банська-Бистриця (85 тис. осіб), що розкинулася на берегах річки Грон, знаходиться в долині, з усіх боків оточеній горами: Кремніцкою височиною, Словацькими Рудними горами, Велька-фатра і Старогорською височиною.

Перша згадка про місто, розташоване біля підніжжя гори Урпін, зустрічається в грамоті угорського короля Бели IV, що надав поселенню німецьких колоністів-рудокопів, що походили в основному з Тюрінгії, міські права (1255). Нині цей документ зберігається в обласному краєзнавчому музеї.

Банська-Бистриця виникла на перехресті торгових шляхів, проте велику роль в її розвитку зіграв видобуток кольорових металів. Спочатку тут знайшли золото, а потім мідь, яка прославила місто по всій Європі. На рубежі XV-XV1 ст. житель Кракова Юрай Турео і аугсбургський купець Якуб Фуггер заснували Торгове суспільство, що поставляло бистриць-ку мідь на європейські ринки. Династія Фуггера організовувала і контролювала процес видобутку, обробки і збуту руди. Намагаючись отримати найбільший прибуток, Фуггери зменшили заробітну плату, що вилилися в шахтарське повстання 1525-1526 рр. Розробки продовжувалися до тих пір, поки не виснажилися вугільні пласти (XVIII ст.).

У 1725 р. в місті почала роботу перша мануфактура по випуску одягу. У XIX - початку XX ст. швидкими темпами розвивалася індустрія, була прокладена залізниця. У серпні 1944 р . в Банська-Бистриці спалахнуло Словацьке національно-визвольне повстання, направлене проти нацистів. Метою повсталих було звільнення країни і створення незалежної Словацької держави. Проте радянські війська, зосереджені в Карпатах, не поспішали підтримати словаків, і повстання було жорстоко придушено німецькими частинами. В результаті до кінця 1944 р. загинуло більше 30 тис. людей.

Мартін (61 тис. ос.) розташований на берегах річки Турієч в Тур-чанській низовині, у відрогах Мартінськіх Голота (частина Мала-фатра). Мартін заснований в XIV ст. і протягом 500 років був непримітним провінційним містечком до тих пір, поки в середині XIX ст. не став одним з центрів словацького національного руху за незалежність. У 1861 р. в протестантській церкві, "що під липою", був проголошений "Мартінський меморандум", в якому мовилося: "Словаки така ж нація, як і угорці".

Фактично в ньому висувалася вимога культурної і мовної автономії Північно-західної Словаччини у складі Угорщини. Зусиллями патріотів в місті вдалося відкрити ряд культурно-просвітницьких установ, серед яких виділялася "Матіца Словацька", покликана сприяти розвитку національної літератури і мистецтва.

Це викликало незадоволеність угорців, і в середині 1870-х рр. всі словацькі культурні центри були закриті, проте місто залишалося духовним центром словацького народу. У 1918 р. представники словацьких організацій підписали тут "Мартінську декларацію", що підтвердила спільність словацького і чеського народів. У 1989 р. відновила свою діяльність "Матіца Словацька".

Цікаві також будівля колишньої гімназії, комплекс навколо Євангельської церкви, колишня жупна (столична) управа (1750), збудована в стилі класицизму, і Яношиковський фонтан роботи художника Франн Штефунка.