Країнознавство - Мальська М.П. - Населення

Населення Іспанії складає 40,4 млн осіб. За межами країни проживає більш як 2,7 мільйонів іспанців, в основному в країнах Південної і Північної Америки.

Середня щільність населення Іспанії - 79,3 осіби/ км², трохи вища ніж у Греції, і значно нижча від показників інших частин Європи.

Найбільша щільність населення зареєстрована в районі Мадрида (605 осіб/ км²), на Канарських островах, у Каталонії, на Балеарських островах і у Валенсіанському Співтоваристві (200 - 100 осіб/ км²); найнижча - в Кастилії-ла-Манч, Арагоні, Кастилії і Леоні, де становить менше ніж 30 осіб/ км².

Така нерівномірна щільність населення пояснюється неоднаковим соціально-економічним розвитком, що відображається у масовій внутрішній міграції з економічно відсталих регіонів у регіони з більш динамічним економічним розвитком.

Народжуваність складає 10,1%, смертність - 9,7%, природний приріст - 0,4%.

Етногенез населення Іспанії пов'язаний з неодноразовим нападом різних ворогів. З давніх часів на території країни імовірно, жили ібери. У УІІ ст. до н.е. на південно-східному і південному узбережжі Піренейського півострова були засновані грецькі колонії. У середині VI ст. греків витіснили карфагеняни. У ст. до н.е. північні і центральні райони півострова були завойовані кельтами. Після перемоги в другій Пунічній війні (218-201 до н.е.) здебільшого територіями нинішньої Іспанії заволоділи римляни. Римське панування продовжувалося приблизно 600 років, яких змінили вестготи. Їх держава зі столицею в Толедо проіснувала з початку V ст. н.е. до вторгнення маврів з Північної Африки в 711 р. Араби утримували владу упродовж майже 800 років. Давнім населенням країни є євреї, чисельність яких становила 300-500 тис. осіб, історія їхнього поселення в Іспанії становить близько 1500 р.

Етнічні і расові протиріччя в Іспанії не перешкоджали численним змішаним шлюбам. У результаті багато представників другого покоління мусульман виявилися людьми змішаної крові. Після відновлення християнства в Іспанії були прийняті укази проти іудеїв (1492) і проти мусульман (1502). Цим етнічним групам доводилося вибирати між прийняттям християнства і вигнанням. Тисячі людей віддали перевагу водохрещенню і були асимільовані іспанським етносом.

У зовнішньому вигляді іспанців і їхній культурі суттєво виражені афро-семітські й арабські риси. Однак багато жителів півночі країни успадкували кельтські і вестготські особливості - світлу шкіру, русяве волосся і блакитні очі. У південних районах переважають смугляві і темноокі брюнети.

Іспанія визнана єдиною нацією, сформованою на основі різних етнічних груп, основними з яких є кастилійці (72,3%), каталонці (16,3%), галісійці (8,1%), баски (2,3%) та ін.

Офіційна мова Іспанії - іспанська. В основі цієї романської мови лежить народна латинь зі значною домішкою лексики, запозиченої від маврів. Іспанська мова вивчається в школах і використовується як розмовна населенням на всій території країни. Однак у ряді областей поширені місцеві мови: баскська - у Країні Басків і Наваррі, галісійська - у Галісії, каталонська - у Каталонії, валенсійська - у Валенсії (останню іноді вважають діалектом кастильської мови). Загалом 35% населення країни використовує місцеві мови і діалекти, у тому числі більш як 5 млн каталонців, приблизно 3 млн галісійців, понад 2 млн басків. Багатою є література, написана місцевими мовами. Після встановлення тоталітарного режиму в 1939 р. всі регіональні мови були заборонені, а в 1975 р. знову легалізовані.

Близько 96% іспанців - рико-католики, невелика кількість протестантів, 450 тис. мусульман і приблизно 15 тис. іудаїстів.

Міське населення складає 77%. Найбільші міста: Мадрид, Барселона, Валенсія, Севілья, Сарагоса, Малага та ін.