Менеджмент туристичного підприємства - Кудла Н.Є. - 2.6. Прийняття рішення

Управлінське рішення формується в процесі вибору альтернативи і в відображенням результатів управлінської діяльності, певною мірою, її підсумком. Це результат обдумувань дій і намірів, висновків, міркувань, обговорень, постанов тощо, спрямованих на реалізацію цілей управління¹.

Реалізація функцій менеджменту пов'язана з поточним процесом прийняття рішення особами, які обіймають керівні посади. Окрім цього, прийняття управлінських рішень належить до функцій менеджменту².

Кожна людина впродовж дня приймає десятки рішень. Прийняття рішення - це дія, що пов'язана не лише з управлінням. Це процес розпізнання і вибору напряму дій, що сприяє вирішенню певної проблематики або використанню нових можливостей. Отже, прийняття рішення є процесом, в якому свідомо здійснюється вибір одного з принаймні двох варіантів дій, придатних до реалізації.

Процес прийняття рішення полягає у збиранні та обробленні інформації щодо попередньої діяльності й відбувається в декілька етапів⁸:

- ідентифікація проблеми з вивченої ситуації;

- добір критеріїв для прийняття рішення;

- вивчення альтернатив, варіантів вирішення проблеми;

- аналіз альтернатив, оцінка варіантів щонайменше з позицій виконання, достатності й послідовності;

- групування альтернатив і вибір оптимального варіанта;

- прийняття рішення й впровадження обраного варіанта;

- оцінка наслідків рішення, спостереження за результатами і контроль за тим, чи обраний і реалізований варіант забезпечує очікувані сподівання на практиці.

Управлінське рішення має бути зрозумілим, виконуваним, надане у формі, яка відповідно спрямовує виконавця, а також таким, що не вимагає надмірних зусиль.

У літературі є багато класифікацій рішень, які умовно можна згрупувати таким чином:

- переконливі (повністю контрольовані керівництвом, результати передбачувані, а наслідки очевидні);

- ризиковані (частоту певних подій, як і власне результат рішення, не можна належно оцінити);

- сумнівні (виникають у ситуаціях, які не можна оцінити, а наслідки цих рішень важко передбачити).

Можна також класифікувати рішення з огляду на:

- значущість проблеми (рішення є ключовим, стандартним, маргінальним);

- частоту прийняття (щоденні, тижневі, квартальні, річні);

- вид програми (стратегічні, тактичні, операційні);

- посаду менеджера (значущі й незначні);

- сферу організаційної діяльності (адміністративні, виробничі, комерційні, технічні, транспортні тощо).

Аналізуючи зміст сфери надання туристичних послуг, управлінські рішення можна поділити на такі, що стосуються специфічності проблем туристичного підприємства та фаз його розвитку.

З огляду на першу частину проблематики підприємства можна виділити рішення: виробничі, фінансові, інвестиційні, маркетингові, торговельні, кадрові, логістичні, технічні.

Якщо розглядати фази розвитку підприємства, то основні менеджерські рішення поділяються на:

- рішення, пов'язані з утворенням підприємства (визначення цілей, організаційно-правової форми, організаційної структури, добір персоналу);

- рішення, що стосуються поточного функціонування існуючого підприємства (управління кадрами, визначення обсягу виробництва, встановлення цін, визначення витрат на маркетинг, форми оплати праці, відносини з клієнтами і локальним середовищем, розподіл прибутку, реорганізації);

- ліквідаційні рішення (збуту продукції, передачі прав, запозичення, банкрутства підприємства).

Характерною ознакою праці менеджера є прийняття ним рішень у різноманітних сферах, тому що менеджери перетворюють засоби підприємства з метою задоволення потреб споживачів. Правильність прийнятих ними рішень виявляється у діяльності туристичного підприємства. Наприклад, стратегічні рішення (довготермінові) стосуватимуться розташування туристичного об'єкта, його спеціалізації, пропускної спроможності, просторового укладу, зовнішнього вигляду, якості послуг, які будуть надаватися. Операційні рішення, які приймаються щодня, стосуються тривалості робочого часу персоналу, закупівель, дотримання чистоти і мають важливе значення для ведення туристичної діяльності.

У туризмі, наприклад, добре розташування має особливе значення, адже дохідність туристичного підприємства великою мірою залежить від доступності його для туристів та привабливості оточення. Погана локалізація вимагає більших маркетингових затрат для усунення цього недоліку. У рішеннях, що стосуватимуться вибору розташування туристичного об'єкта, потрібно врахувати:

- транспортну і комунікаційну інфраструктуру;

- матеріальний та суспільний статус довколишнього населення;

- кліматичні умови та географічне положення;

- демографічний чинник;

- рівень керівництва.

Очевидним прикладом є розташування станції автомобільного сервісу неподалік головних транспортних шляхів. Натомість не варто розміщувати відпочинковий об'єкт із комплексним забезпеченням інвентарем для занять водними видами спорту за відсутності зручного сполучення громадського транспорту. Адже більшість користувачів об'єкта становитимуть діти і молодь, яким необхідний зручний і дешевий доїзд до нього. З іншого боку, поле для гольфу, зрозуміло, зацікавить людей, забезпечених власним автотранспортом, і в цьому випадку більшої ваги матиме чинник, визначений як матеріальний і суспільний статус довколишнього населення.

Прийняття рішень і розв'язання менеджерами проблем туризму завжди вимагає певних знань й умінь. Завданням менеджерів є задоволення вимог, сподівань і потреб, які дуже швидко і часто змінюються, з урахуванням труднощів, зумовлених обмеженими засобами і можливостями, якими володіє туристичне підприємство у певному часі.

На практиці процес управління пов'язаний не з п'ятьма окремо охарактеризованими чи довільно поєднаними між собою функціями менеджменту (планування, організація, мотивація, контроль та прийняття рішення), а з укладом їх взаємозв'язків. Наприклад, контроль за діяльністю працівників залежить від встановлених норм та критеріїв перевірки, створення яких є інтегральною частиною процесу планування і невід'ємним елементом мотивації працівників.