Менеджмент туристичного підприємства - Кудла Н.Є. - 3.1.1.4. Природне оточення

Чинники природного оточення особливо важливі для функціонування туристичних підприємств, оскільки елементи цього оточення, приваблюючи туристів у певні регіони, стимулюють розвиток самого туризму. Природні цінності е складовою продукту туристичних підприємств, а отже, відповідна турбота і охорона їх стану впливає на можливості розвитку або занепаду певного суб'єкта діяльності. Дуже часто туристичний попит є обмеженим власне засобами довкілля. Однак існують певні способи, які дають змогу зарадити цьому завдяки охороні природи і культурно-історичної спадщини; модифікації природних засобів та інших натуральних туристичних благ (наприклад, регулювання річкових русел, зміцнення морського узбереясжя, створення штучних пляжів, укріплення крутих схилів, відбудова старих мостів); зміні потреб, переваг і смаків туристів (наприклад, заміна атракційних об'єктів природи надзвичайно привабливою пропозицією послуг)¹, Застосування цих способів набуває особливого значення в туристичних підприємствах, які хочуть вирізнятися своєю пропозицією з-поміж конкурентів, що функціонують у регіонах з приблизно однаковими ознаками природного середовища.

Важливим елементом політики кожного підприємства має бути цілеспрямована діяльність на збереження й охорону природного середовища, яке становить інтегральну частину стратегії управління на підприємстві. Основним інструментом у цій сфері є аудит стану довкілля, який визначає цілі й методи контролю за результатами екологічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Найпоширенішою формою управління навколишнім середовищем у туризмі є показники, які визначають межі використання природного середовища туристами²:

- показник природної абсорбції туристичної території - це відношення між величиною туристичного руху та можливостями прийняття певної кількості туристів територією так, щоби не здійснювати негативного впливу на природні об'єкти і не спричинити спаду їх привабливості;

- показник екологічної ємності у понятійному розумінні охоплює інвестиційну, територіального планування, будівельну те експлуатаційну проблематику туристичної індустрії стосовно природного середовища. Він визначається відношенням між інвестиційними й виробничими потребами господарюючих суб'єктів у туризмі та обсягом природних засобів так, аби їх зменшення внаслідок користування цими суб'єктами не спричинило спаду привабливості території;

- показник виробничої абсорбції території охоплює відношення конкурентного використання території між туризмом та іншими видами господарської діяльності й відносини кооперації між ними. Передумовою визначення цього показника є порівняння окупності туризму з іншими видами господарської діяльності на певній території методом з'ясування користі й втрат в екологічному, економічному та суспільному вимірах;

- показник підсумкової ємності ґрунтується на функціональній здатності існуючих об'єктів технічно-економічної інфраструктури певної території забезпечити потреби місцевого населення та приїжджих гостей;

- показник соціопсихологічної ємності з позиції туриста означає межу, за якою настає суб'єктивне відчуття спаду атракційності перебування на певній території, поєднане з відмовою приїзду на цю територію у майбутньому. З позиції місцевого населення це межа навантаження, поза якою з'являється суб'єктивне відчуття обтяжливості, що виникає внаслідок роз'їздів приїжджих гостей, а також спричинене незручностями і зниженням якості життя внаслідок переінвестування території в туристичні об'єкти і споруди;

- показник фізичної ємності визначає межі максимальної відкритості території з огляду на придатні до використання природні об'єкти;

- показник порівняльної економічної ефективності природоохоронних витрат визначає мінімум сукупних експлуатаційних витрат і капітальних вкладень, зведених до річного обсягу, з урахуванням чинника часу. Умовою проведення розрахунків порівняльної ефективності витрат на природоохоронні заходи є вибір їхніх варіантів у межах однієї й тієї ж території, де досягається однакова якість навколишнього середовища¹.

У природному оточенні Ф. Котлер виокремлює чотири тренди, існування яких має бути усвідомлене суб'єктами, котрі надають туристичні послуги, а саме²:

1) нестача сировини;

2) зростання витрат на енергетичні ресурси;

3) зрослий рівень забруднення;

4) зміна ролі уряду в діяльності щодо охорони навколишнього середовища.

Нестача сировини стосується обмеження у використанні як невичерпних (наприклад, повітря внаслідок відмови від аерозолів, які знищують озоновий шар), так і вичерпних ресурсів (відновлюваних - сповільнення надмірної експлуатації лісів чи проблеми з пропозицією продуктів харчування через зменшення площ сільськогосподарських угідь внаслідок урбанізації територій та невідновлюваних - обмеження використання підприємствами таких матеріалів, як нафта, вугілля, цинк, срібло тощо). Прикладом екологічної діяльності підприємств може бути політика ощадливого використання води в об'єкті: інсталяція фільтрувальних приладів, які очищують воду із системи душових кабінок для повторного використання у системі туалетів; встановлення запірної арматури, яка за потреби автоматично перекриває доступ води; використання дощівки, наприклад, для догляду за рослинами.

Зростання витрат на енергетичні ресурси впливає на загальні витрати туристичних підприємств, а в підсумку і на ціни пропонованих продуктів. Це змушує шукати альтернативні джерела енергії та вести політику ощадливого використання енергії, яка полягає у впровадженні на туристичних об'єктах енергоощадних технологій - систем управління енергетичними засобами будинків у готельних об'єктах (Building Energy Management System, BEMS), де використанням енергії для опалення, освітлення і вентиляції будинків керують за допомогою електронного модуля, а також встановлення термостатів й вмикачів світла, які реагують на рух.

Зрослий рівень забруднення, пов'язаний з діяльністю туристичних підприємств і туристів¹, часто призводить (з огляду хоча б на вищу екологічну свідомість суспільства) до обмеження туристичного руху. Підприємства змушені шукати нові способи ведення господарської діяльності, аби не спричинити незворотних явищ у навколишньому середовищі. Екологічний менеджмент полягає в пристосуванні цілей і функцій підприємства до вимог природного середовища з можливим їх коригуванням на основі екологічних критеріїв. Отже, це не може бути окремою ціллю фірми, а операційним завданням, яке реалізовується одночасно з досягненням усіх інших цілей і функцій підприємства.

У готельному підприємстві великого значення набувають заходи щодо мінімізації кількості відходів. До найважливіших із них належать²:

- обмеження туалетної тари мийних засобів;

- вживання дозаторів для мила у рідкому стані;

- використання багаторазових склянок і порцеляни;

- обмеження кількості рекламної продукції для клієнтів;

- встановлення у кімнатах смітників для роздільного збору відходів;

- надання гостям інформації щодо мети і способу реалізації на підприємстві екологічних заходів.

Екологічна діяльність стосується всіх функціональних структур об'єкта, а отже, не лише житлової частини, а й готельної пральні, господарського відділу чи гастрономічного виробництва.

В українському законодавстві зазначено, що туроператорська діяльність з надання туристичних послуг підлягає ліцензуванню, і однією з її складових є захист навколишнього природного середовища. У ст. 18 Закону України "Про туризм" передбачено здійснення сертифікації й стандартизації туристичної діяльності, де однією з цілей задекларовано забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та гарантування екологічної безпеки.