Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - Національний туризм

Внутрішній туризм на відміну від .міжнародного, не пов'язаний із перетином державного кордону й, отже, не вимагає дотримання туристичних формальностей. Він є одним із міграційних потоків людей у межах країни постійного місця проживання з туристичними цілями. Такі подорожі порівняно легко організувати, адже національна грошова одиниця, якою люди користуються щодня, залишається засобом обігу для таких туристів, а рідна мова — засобом спілкування. За деякими оцінками, частка внутрішнього туризму становить 80—90 % усіх туристичних поїздок, а загальний обсяг витрат на внутрішній туризм у 5—10 разів перевищує витрати туристів на міжнародні подорожі.

Незважаючи на суттєві відмінності, міжнародний і внутрішній туризм між собою тісно пов'язані. Внутрішній туризм виступає свого роду каталізатором міжнародного туризму. Він сприяє освоєнню нових рекреаційних ресурсів і районів, створенню базової туристичної інфраструктури, підготовці фахівців і тим самим — пожвавленню інтеграційних процесів і формуванню єдиного світового туристичного простору.

Останнім часом унаслідок спрощення туристичних формальностей спостерігається деяке зближення міжнародного і внутрішнього туризму. Першим кроком у цьому напрямі стала підписана у червні 1985 р. у м. Шен-ген угода між Нідерландами, Бельгією, ФРН, Францією і Люксембургом про поетапне скасування паспортного і митного контролю для своїх громадян на загальних кордонах. Пізніше до угоди (її зазвичай називають Шенгенською) приєдналися інші європейські країни. Підписання угоди стало знаменним етапом на шляху утворення військово-політичного і валютно-економічного союзів 12 європейських держав. Перехід до спільної грошової одиниці — евро, вільного переміщення товарів, капіталів, послуг і робочої сили, тобто фактичне скасування кордонів, відкриває широкі перспективи для подальшого зростання туристських потоків і обміну ними.

Громадяни таких країн, як Франція, Німеччина, Іспанія, Португалія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Австрія, а також Італія та Греція, можуть вільно пересуватися, не обтяжуючи себе жодними формальностями, а, з огляду на невеликі європейські відстані, поїздка на вихідні в сусідню країну стає правилом гарного тону. Очікується також збільшення прибуття туристів у ці країни з віддалених регіонів, зокрема Азійсько-Тихоокеанського.

Внутрішній, в'їзний і виїзний туризм можуть по-різному поєднуватися утворюючи, крім міжнародного, національний туризм і туризм у межах країни.

Національний туризм

Національний туризм включає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією національного виробництва (валового національного продукту).

Туризм у межах країни охоплює внутрішній і в'їзний туризм і відповідає сукупному внутрішньому туристичному споживанню, тобто сумарним витратам внутрішніх та іноземних туристів.

Концепції міжнародного, національного туризму і туризму в межах країни, запропоновані UNWТО, можуть бути використані на всіх чотирьох рівнях: глобальному — у масштабах планети, регіональному — стосовно групи країн, державному і місцевому — у межах окремого регіону будь-якої країни.

Класифікувати туризм можна за найрізноманітнішими ознаками, до найважливіших із яких належать: мета подорожі, сезонні характеристики, територіальні характеристики, індивідуальні вимоги клієнтів, фінансові можливості клієнтів. Причому такі класифікації часто є умовними, оскільки не завжди вдається чітко розмежувати перелічені ознаки.

Серед дослідників нема одностайності щодо галузевої структури туризму, однак більшість із них виокремлюють подорожі з метою відпочинку і розваг, діловий туризм, релігійний туризм, лікувально-оздоровчий та ін.

Подорожі з метою відпочинку і розваг становлять близько 70 % світового туризму. Це оздоровчі, пізнавальні, аматорські, спортивні та інші поїздки. Як і раніше, підвищеним попитом у населення користуються поїздки до сонця і моря. Купально-пляжний відпочинок традиційно вважається найкращим способом зняття нервової і фізичної втоми, регенерації сил і енергії. Однак оздоровчий туризм зазнає суттєвих змін: мода на приморські курорти минає, туристичні потоки переорієнтовуються, зростає інтерес до поїздок у гори і до подорожей з елементами пригод і ризику, так званого екстріму.

Невід'ємною складовою будь-якого відпочинку є ознайомлення з визначними історико-культурними пам'ятками, відвідування театрів, музеїв із метою пізнання культури, історії, релігії, традицій та побуту інших народів. Більш повне уявлення про різні сторони людського життя формується внаслідок безпосередніх контактів із місцевими мешканцями, що стають можливими завдяки туризму. Враховуючи масштаби і значення пізнавального туризму, більшість дослідників відносять його до провідних субгалузей туризму, разом з оздоровчою і спортивною.

Діловий туризм охоплює подорожі зі службовими цілями без одержання доходів у місці відрядження. На відміну від поїздок на відпочинок, рішення про відрядження, джерела і розміри його фінансування ухвалюють, як правило, не самі туристи, а інші особи — керівники різних рівнів управління.

До ділового туризму UNWТО відносить поїздки для участі в з'їздах, наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках і міжнародних салонах, інші службові поїздки. У спеціальній літературі діловий туризм часто поділяється на бізнес-поїздки, конгресно-виставковий та інсентив-туризм — поїздки, якими фірма винагороджує своїх співробітників за високі показники в роботі. Звичайно, стимулювати продуктивну працю можна і грошовими винагородами але, як свідчить практика, зокрема страхових і банківських компаній, торгових підприємств, що мають розгалужену дилерську мережу, туристична поїздка заохочує більше. На відміну від масових турів, інсентив-програми розробляють під конкретного корпоративного замовника та, як правило, пропонують засоби розміщення високого класу та високоякісне обслуговування на маршруті. І хоча в загальному туристичному потоці, наприклад, в Іспанію чи Францію, "премійовані" туристи становлять усього 5—7 %, частка інсентиву в доходах країн від туризму є значно більшою. Це пояснюється більшою вартістю інсентив-програм порівняно зі звичайними турами.

Діловий туризм
Організований і неорганізований туризм
Індивідуальний і груповий туризм
Комерційний і соціальний туризм
Масовий та елітарний туризм
Стійкий та екологічний туризм
Контрольні запитання і завдання
Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ
2.1. Початковий етап
2.2. Становлення туристичного бізнесу
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru