Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - 7.6.3. Організація дозвілля у парках

Невід'ємною складовою дозвілля є організація відпочинку в парках, які наприкінці XX ст. перетворилися на соціально-педагогічні комплекси, що виконують просвітницьку, рекреаційну, соціальну, виховну, культурну, екологічну функції. Паркові комплекси пропонують великий асортимент послуг: творчі заходи, гольф, теніс, велосипедні прогулянки, плавання, екскурсії, гральні майданчики для дітей, культурно-мистецькі клуби, групи здоров'я. У парках використовуються різноманітні форми організації дозвілля: вистави балету на воді, вечори відпочинку для дорослих, ігрові конкурси, спортивні змагання, рекреаційні програми.

Проблемами ефективної діяльності парків у сучасному світі опікуються вчені та практики різних сфер життєдіяльності суспільства: економісти, працівники лісового господарства, філософи, соціологи і, безумовно, педагоги. Закордонні науковці вивчають екологічне виховання дітей засобами паркової роботи, розкривають специфіку проведення парками освітніх проектів, здійснюють соціологічне дослідження паркової проблематики, розробляють навчальні програми для шкільних груп у парках.

Головні питання розвитку парків вирішуються на міжнародних конгресах, конференціях, симпозіумах, семінарах, що проводяться Міжнародною асоціацією соціологів, Міжнародною службою тематичних парків, Міжнародною асоціацією розважальних парків та атракціонів. У кожній країні діє організація, пріоритетними завданнями якої є вивчення паркових проблем — Національна асоціація парків і рекреації (США), Національний фонд рекреації й туризму (США), Інститут управління у сфері дозвілля та розваг (Велика Британія), Асоціація керівників муніципальних парків і садів (Нідерланди), Фонд парків і рекреації (Японія) та ін. Вони виконують значну інформаційну, методичну та наукову роботу з питань дозвілля, видають свої журнали, утримують центри підвищення кваліфікації спеціалістів, співпрацюють із рекреаційними та розважальними закладами різних країн світу.

У спеціалізованих виданнях висвітлюються питання взаємозв'язку між відвідувачами парку та природним середовищем, парком і містом, матеріально-технічним оснащенням і парковим обслуговуванням різних соціально-демографічних груп населення, розкривається роль парку як центру дозвілля, аналізується досвід діяльності парків у різних країнах світу, способи залучення інвестицій, організація науково-дослідної роботи в парках, прогнозування паркової роботи, перспективи розвитку паркової | індустрії.

Паркова мережа сучасності представлена парковими установами, які класифікують за територіальними та функціональними ознаками.

За територіальними ознаками розрізняють державні парки, парки штатів (земель, муніципалітетів, округів) та міські парки.

До державних парків належать національні, етнографічні, ландшафтні, військові парки, державні заповідники, парки національних битв, морські узбережжя, національні зони відпочинку, зони збереження природи, парки-пам'ятки культури, меморіали. Державні парки відкривають на своїй території музеї, виставкові зали, облаштовують галявини для таборів, організовують туристичні походи, екскурсії, експедиції, мисливство, плавання та ін.

Парки штатів, земель, муніципалітетів, округів орієнтуються на обслуговування населення конкретного штату й утримуються на кошти міських органів влади. Цінність таких парків визначається концепцією дозвілля, культурним значенням і туристичною привабливістю для відвідувачів.

Міські парки найчастіше призначені для прогулянок та відпочинку, для розвитку естетичних смаків людини, її екологічної культури, для поліпшення її дозвілля. У міських парках відвідувачі можуть грати в гольф або теніс, кататися на човні, смачно поїсти у ресторані, взяти участь у театральному дійстві, послухати музику, завітати на ярмарок або виставку. Дієвим методом розвитку міських парків вважається взаємозв'язок ландшафтного проектування та охорони навколишнього середовища (прикладом може бути центральний парк Стамбула в Туреччині, який має один із найбагатших за видами рослин у світі сад). Цінність міських парків визначається можливостями відпочинку на природі для міського населення, позитивним впливом парку на загальну екологічну ситуацію в місті, історичними та культурними пам'ятками.

За функціональними ознаками парки поділяють на спеціалізовані (спортивні, історичні, дитячі, зоологічні) та багатофункціональні (паркові комплекси, тематичні парки).

Особливої популярності у світі набули тематичні парки. На їх розвиток істотно вплинула диснеївська концепція парку ("Діснейленд" відкрито у штаті Каліфорнія, США, 1955 р.). Модель "Діснейленду" поширилась у багатьох країнах світу — Франції, Японії, Німеччині, Іспанії.

Диснеївська концепція паркового дозвілля передбачає:

— високий естетичний рівень паркового середовища;

— кваліфікований персонал і відповідну якість роботи;

— єдність усіх елементів паркової території (природи, споруд, екскурсійних стежок, тематичних зон, дизайну, торговельних центрів) та їх підпорядкованість одній меті;

— організацію дозвілля сім'ї, а не лише окремих її членів;

— суворе дотримання правил поведінки в парку (заборона палити, вживати алкогольні напої, прогулюватися без взуття, мати неохайний зовнішній вигляд тощо);

— поєднання різних видів і форм діяльності;

— своєчасне врахування бажань і потреб відвідувачів і їх якісне задоволення;

— постійні технічні вдосконалення, оновлення тематичних заходів і вистав.

Головною особливістю тематичних парків є підпорядкування всіх складових парку (атракціонів, заходів, рекреаційних програм, алей, майданчиків, спектаклів) певній темі. Тематичні парки мають на своїй території наукові центри, музеї, міні-парки для дітей ("Казкові куточки"), клуби для осіб літнього віку, педагогічні лабораторії, навчальні майстерні. Популярними є так звані пригодницькі майданчики, облаштовані з використанням природних ресурсів —джерел, водоймищ, скель, рослинності та відповідних технічних засобів — пожежних машин, міні-майстерень, старих літаків, потягів тощо.

Щоб приваблювати відвідувачів, парк повинен бути оснащений високоякісною технікою, видовищними ефектами, бути оригінальним. Так, "Порт Авентура" (Іспанія) має п'ять тематичних майданчиків — Середземне море, Полінезія, Китай, Мексика, Далекий Схід; "Міфічна Земля" відтворює атмосферу стародавніх цивілізацій Середземного світу; "Місто Дозвілля" — специфіку Голлівуда. У Німеччині відкрито парк, присвячений кінокомпанії "Уорнер Бразерс", — "Кіносвіт Уорнер Бразерс". На його території розташовані алея парку "Бермудський трикутник", мережа ресторанів, атракціонів, театр, сцени для видовищних шоу. Особливістю парку є те, що атракціони парку, його зони відпочинку організовані й облаштовані як картини з відомих кінофільмів ("Смертельна зброя", "Поліцейська академія", "Бетмен" та ін.).

Сучасні тематичні парки, яких стає дедалі більше, поділяються на оглядові, парки атракціонів, аквапарки, парки розваг, пейзажні парки.

Парки розваг є своєрідними відпочинковими комплексами з кінозалами, ресторанами, танцювальними залами, дитячими парками, майданчиками, клубами.

Пейзажні парки створюються з урахуванням особливостей місцевого ландшафту, підкреслюють його красу, зберігають природне різноманіття. Зразками таких парків є "Парк богів", "Світ природи", "Королівські володіння" (США).

Парки атракціонів ("Фантазіленд" у Німеччині, "Парк світу" у Китаї, "Скансен"у Швеції) втілюють концепцію відпочинку як участі в різноманітних атракціонах. Розважальні, просвітні, культурні, екологічні програми парків-атракціонів мають на меті оздоровити людину, забезпечити цікавий відпочинок, розвинути кмітливість, спритність, витримку, вміння орієнтуватися на місцевості з перешкодами, координацію рухів, швидкість реакції, інтуїцію. Серед таких атракціонів популярними е пізнавальні, ігрові, навчальні ("Навколо колеса**, "Комп'ютерний бум", "Безпека вдома й на дорозі", "Будівництво", "Повітря та космос", "Навколишній світ"). Ефективність атракціонів визначається системністю їх роботи, зовнішньою привабливістю, надійністю, систематичним удосконаленням.

Аквапарки пропонують відвідувачам водні види спорту, басейни, бані, солярії, підводні театри, акваріуми, дельфінарії, лікувальні ванни, сауни, фонтани.

Особливої популярності в закордонних країнах набувають дитячі пар-кн. їх функціональна особливість полягає в тому, що міські діти мають можливість познайомитися з дикою природою, свійськими та екзотичними тваринами. Педагоги вважають, що таке знайомство має велике значення для емоційного, духовного, творчого розвитку дитини, особливо міської.

Дитячий зоопарк у Берліні, окрім озера і вольєрів з тваринами, має гральні майданчики, басейн, гойдалки. Дитячий зоопарк у Відні розрахований на дітей різного віку: маленькі знайомляться з тваринами, старші вивчають значення тваринного світу в житті людини, особливості тваринного життя. У зоопарку відбуваються розважальні та рекреаційні заходи для батьків і дітей. Дитячий парк "Атогояма" (Японія) поділений на "міський дитячий парк" та "природний парк для дітей". Він має гральну зону, лісову смугу, "майданчик мрій", зоологічний куточок, театральну сцену. Парк "Міядзака" (Японія) обладнаний атракціонами, дитячою залізницею, гральними майданчиками, які не завдають шкоди природі.

Часто дитячі парки створюються при школах, вони передбачають ігрові та спортивні майданчики, галявини для відпочинку. Обов'язковим у такому міні-парку є куточок "незайманої", дикої природи.

Закордонні педагоги рекомендують у вихованні дітей-дошкільнят якомога ширше використовувати прогулянки на свіжому повітрі. Вони вважають, що діти, народжуючись у штучному світі, серед висотних будівель та автомашин, комп'ютерних ігор та розважальних телешоу, псують своє здоров'я ще у дошкільному віці: у них порушені координація рухів, концентрація уваги, обмін речовин, інтуїція, погіршений зір. Запобігти цим негативним змінам допоможе зближення з природою, перебування в дитячих садах і парках, де малюки розважаються не з ляльками та конструкторами, а спілкуються з живою природою: граються під відкритим небом, виру* шають на екскурсії.

Отже, дитячі парки (зоопарки, ботанічні сади, спортивні парки, аква-парки, ігрові парки, ландшафтні мікропарки) у сфері дозвілля закордонних країн посідають важливе місце.

Соціологічні служби парків систематично вивчають запити відвідувачів, їх бажання та потреби, зокрема, пов'язані з оглядом природних та історичних місць. Це дає змогу вдосконалити систему управління національними парками, підвищити кваліфікацію екскурсоводів, поглибити просвітницьку роботу, забезпечити відвідувачам належний відпочинок. На підставі соціологічних досліджень формуються вимоги до плану роботи та організації паркових заходів, розробляються методи та прийоми роботи з дітьми, організації сімейного відпочинку, обслуговування осіб похилого віку. Соціологічні дослідження виявляють, наскільки задоволений (чи не задоволений) попит відвідувачів парку, аналізують взаємозв'язки між населенням та персоналом парку, інформують про потреби відвідувачів.

Отже, сучасні парки мають багато завдань, спрямованих на естетичний розвиток особистості, її екологічне виховання, формування ціннісних орієнтацій. Та головною функцією парків є захист флори і фауни, збереження пам'яток історії та культури рідного краю. Особливо це стосується національних парків. Наприклад, у національних парках США успішно діє програма "Юний рейнжер", розрахована на дітей 5—12 років. її головна мета — виховання у дітей шанобливого ставлення до природи, усвідомлення значення свого внеску в її охорону. Програма, крім освітніх, має ще й профорієнтаційні завдання. Парки видають навчально-методич-ну літературу (методичні рекомендації, книжки-буклети, спеціальні газети та журнали), в якій висвітлюються взаємозв'язок живих організмів із навколишнім середовищем, особливості розвитку тварин і рослин, їх при-стосування до життя. Методична література містить і практичні завдання для набуття дітьми умінь працювати з картами-схемами паркової тери* торії, орієнтуватися серед екскурсійних об'єктів, оглядових майданчиків, місць для пікніків, вміти розрахувати відстані та визначити напрямки на місцевості, складати фенологічні календарі та календарі природи. Дітям пропонуються тестові завдання, кросворди, описи, що розкривають правила поведінки людини на природі, знайомлять з Червоною книгою свого регіону, країни, розкривають специфіку природних комплексів, їх біологічну різноманітність, шляхи збереження екосистем.

Паркова програма передбачає ознайомлення дітей з природою своєї країни та методами роботи, спрямованими на охорону 'її територій, спостереження за природними явищами, перегляд відеоматеріалів, участь в ігрових конкурсах, екологічних екскурсіях, мандрівках, а також надання допомоги тваринам, прибирання сміття, очищення захаращених земельних ділянок. По завершенні проекту діти отримують посвідчення та нагрудні значки "Юний рейнжер парку".

Серед відпочинкових програм еколого-освітнього спрямування, що реалізуються в закордонних парках, відомі такі комплексні проекти: "Новини океану", "Дика природа", "Екологія Аляски", "Економіка та навколишнє середовище", "Друзі маленького принца Землі" та ін. Такі проекти є ефективним засобом організації взаємодії дітей усіх вікових груп із навколишнім природним середовищем. Вони виконують навчальну, виховну, розвиваючу функції і передбачають такі форми роботи: екологічні ігри, театралізовані вистави, конкурси, лекції, екскурсії, туристичні походи, спостереження, музично-літературні композиції, свята (День захисту зеленої ялинки, День птаха, День лісу). Так, екологічно-освітній проект "Експедиція: Йєллоустон" розрахований на підлітків і здійснюється за участі Служби національних парків США, Міжнародного фонду дикої природи, Організації національних парків США та Асоціації Йєллоустон. Проект включає кілька підпрограм, в яких розкривається геологічна історія Йєллоустона, розмаїття його тваринного та рослинного світу, роль людини в Йєллоустоні, історія створення та розвитку парку, прогнози та перспективи функціонування паркової території.

Знайомству з парком передує теоретичне вивчення теми, самостійне виконання практичних завдань, а вже в умовах самого парку — освоєння техніки туризму, надання медичної допомоги, приготування їжі в польових умовах, робіт по дереву, ремонту обладнання тощо. Таке поєднання дозволяє підліткам навчитися використовувати здобуті знання на практиці. Найпопулярніші серед підлітків польові роботи, що включають туристичні походи, експедиції, наукові дослідження, вивчення слідів тварин, спостереження за ними, орієнтування на місцевості, вечори біля вогнища, театралізовані вистави. Експедиція складається з учнів, учителів, працівників парку та волонтерів.

Екологічно-освітні проекти парків охоплюють і молодь. Наприклад, результатом співпраці Національного рекреаційного парку Гейтвей та Національного історичного парку Лоувел (США) стала інтерактивна міждисциплінарна програма, що поєднує навчальну мету та природоохоронні завдання. Цільовою аудиторією програми є діти та підлітки віком від 9 до 21 років. Проект має кілька етапів і передбачає обов'язкову співпрацю з навчальними закладами. Екологічний проект реалізується у процесі навчання, а не під час шкільних канікул, і передбачає закріплення на практиці знань, здобутих у школі, тобто він узгоджений зі шкільною програмою. Неформальна активна освіта з урахуванням специфіки конкретного парку відповідає фізичному та розумовому рівню розвитку учасників програми.

Такі проекти мають значне профорієнтаційне навантаження: участь у проектах дає змогу перевірити свою здатність професійно займатися екологічною та парковою роботою, набути реальних знань про майбутню професію.

Парки співпрацюють також із будинками для літніх людей, реабілітаційними центрами, соціальними службами. Наслідками такої співпраці є створені у парках клуби для осіб похилого віку, центри організації дозвілля інвалідів, хобі-групи, табори для літніх людей, програми "Відпочинок у парку для літніх", "Золотий вік", "Нові горизонти" та ін.

Вагому допомогу паркам надають волонтери: здійснюють зоологічні та ботанічні описи, активно допомагають облаштовувати екологічні стежки, ремонтують екологічні центри та туристичні бази. Мотивація волонтерів не зводиться лише до альтруїстичного — "бути корисним суспільству", Люди різного віку та професій беруть активну участь у волонтерській діяльності з різних причин: щоб задовольнити свої потреби (професійні, культурні, просвітні), поспілкуватися з однодумцями, прилучитися до природного світу, активно відпочити тощо. Неабияку роль відіграють атмосфера у волонтерському колективі, своєрідна "ієрархія**, внутрішня і зовнішня свобода дій, можливість забути про щоденні проблеми.

Парк як центр дозвілля реалізує свої функції в різних формах і видах:

— театральні (театралізовані свята і видовища, лялькові вистави, фольклорні програми, мистецькі фестивалі, карнавали);

— музичні (музичні фестивалі, концерти, вечори ретро-музики, оперного мистецтва, музичні гуртки, дні музичної культури, вечори авторської пісні);

— просвітні (лекції, диспути, тематичні вечори, дослідження, культурно-просвітні проекти, екскурсії, експозиції, навчання);

— хореографічні (танцювальні шоу, хореографічні гуртки, вечори балету, народного танцю, виступи самодіяльних танцювальних колективів);

— декоративно-прикладні (флористика, декоративне квітникарство, ікебана, дизайн, конкурси моди та краси, різьблення по дереву, виставки-експозиції, фестивалі ремесел).

Специфіка сучасних парків визначається тим, що вони розвиваються як поліфункціовальні заклади комплексу дозвілля, поєднуючи природне середовище з технічними досягненнями, універсальні й самобутні концепції дозвілля, сприяють мультикультуралізму паркової діяльності (популяризації культури свого народу та культур народів світу на фестивалях, в ігрових конкурсах, карнавалах, видовищних шоу, національних святах, днях мистецтва, мережі харчування), охороні та збереженню навколишнього середовища, розвитку парків як туристичних центрів (наприклад, "Діснейленд", "Дісней-Уорлд", "Євродіснейленд" є міжнародними туристичними центрами; озеро Тахо, Національний парк штату Каліфорнія, Є туристичною меккою для американців); демократичності та доступності паркового обслуговування (взаємодія парків, їх культурної, виховної, охоронної діяльності з щоденним життям, бажаннями та проблемами населення).

Економічна ефективність парків будь-якого виду визначається кількістю їх відвідувань, яка забезпечує рентабельність функціонування. Тому парки постійно розвиваються й модернізуються, вдосконалюють перелік послуг і програми дозвілля.

Досвід діяльності центрів дозвілля закордонних країн заслуговує вивчення і поширення. Однак ця діяльність має певні недоліки, зокрема такі, як непристосованість рекреаційних зон для відпочинку інвалідів, низька кваліфікація персоналу; відсутність програм дозвілля для соціально незахищених верств населення, загострення проблем охорони навколишнього середовища (руйнація ґрунту, засмічення лісів, збільшення кількості пожеж).

Попри це парки залишаються найдоступнішими закладами дозвілля, розрахованими на відвідувачів будь-якого віку та соціального стану, спроможними надати населенню різноманітні культурно-просвітні, видовищні, спортивні, рекреаційні послуги.