Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - 11.1. Історія розвитку статистики міжнародного туризму

Як одна з провідних галузей світового виробництва і сфера громадського життя міжнародний туризм потребує точної оцінки з погляду політичного та соціально-економічного значення, прогнозування і планування. Усі ці питання без статистичного обліку й аналізу вирішити практично неможливо.

Статистика, як і будь-яка наука, вимагає концептуального підходу. Його основні положення і визначення стосовно міжнародного туризму розроблені Статистичною комісією ООН і UNWTO.

У цьому розділі викладено основні принципи концепції статистики міжнародного туризму і наведено визначення таких основних одиниць статистичного обліку: "міжнародний мандрівник", "міжнародний відвідувач", "міжнародний турист" і "одноденний відвідувач". За допомогою цих одиниць ведеться статистичний облік, зокрема, кількості прибуттів і кількості виїздів міжнародних відвідувачів.

У сфері міжнародного туризму існують різні категорії попиту та пропозиції, тому в статистиці цієї діяльності окремо ведеться облік показників попиту (мета поїздки, тривалість перебування) і показників пропозиції (засоби транспорту та розміщення).

Важливими є такі вартісні показники міжнародного туризму, як суми надходжень від в'їзного туризму і суми витрат на виїзний туризм, а також частки витрат туристів на придбання основних товарів і послуг.

У статистичному обліку міжнародного туризму традиційно використовуються метод статистичного спостереження, що включає облік на кордоні, реєстрацію прибуттів у місцях розміщення; банківський метод; спеціально організовані дослідження, до яких можна віднести вибіркове опитування (анкетне опитування), метод допоміжного рахунку.

Стандартна міжнародна класифікація видів діяльності в туризмі дає змогу створити комплексну статистичну картину міжнародного туризму, оцінити його внесок у розвиток усіх галузей як національної, так і світо-

11.1. Історія розвитку статистики міжнародного туризму

Статистика, згідно з енциклопедичними словниками, — це наука, що обробляє і вивчає кількісні показники розвитку суспільного виробництва і життя суспільства. У сфері міжнародного туризму статистика обробляє, вивчає й аналізує інформацію про кількісні та якісні показники, які характеризують стан і розвиток цього суспільного явища.

Дослідження міжнародного туризму спираються на кількісні показники, в основу яких покладено статистичні відомості. Початок систематичному обліку туристських потоків було покладено в першій половині XX ст. Відомо, що 1929 р. Австрію відвідали близько 2 млн осіб, Швейцарію — 1,5 млн, Італію — понад 1 млн. На хвилях туристського руху в окремих європейських країнах формується статистика подорожей, однак тоді вона ще не мала самостійного значення. Збір і обробка відомостей здійснювалися в інтересах національної безпеки, контролю за міграційними процесами. Власне туристичні цілі ще не вийшли на перший план. Провадячи облік усіх осіб, що подорожують, туристів не виокремлювали як особливу категорію.

Новий етап у розвитку статистики міжнародного туризму розпочався наприкінці 40-х — на початку 50-х років XX ст. Після війни європейські країни зіштовхнулися з багатьма господарськими проблемами: руйнацією, хаосом управління, крахом товарної і фінансової систем. Стабілізація ситуації вимагала цілого комплексу скоординованих дій. Уряди більшості країн за таких непростих умов покладали великі надії на туризм. З ним стали пов'язувати активізацію платіжного балансу, досягнення фінансової рівноваги й, у кінцевому підсумку, довгострокове економічне зростання.

Починаючи з другої половини XX ст., завдяки своїй масовості міжнародні подорожі посіли провідне місце в економіці більшості країн. Помітно зріс вплив туризму на структуру виробництва й інвестицій, ВНП і стан платіжного балансу, використання трудових ресурсів і на безліч інших областей соціально-економічного розвитку галузей співтовариства.

Державні органи, ділові кола й цілі галузі від цього часу почали приділяти підвищену увагу розробці програм довгострокової взаємодії міжнародного туризму з іншими сферами господарства. Постала гостра необхідність обліку, прогнозування і планування подорожей і туризму загалом.

Методи визначення та обліку показників міжнародного туризму, які дотепер застосовувались, почали втрачати своє значення. Не існувало однакових для всіх країн методів одержання й обчислення туристичних показників, що створювало серйозні перешкоди для узагальнення туристичної статистики на національному, регіональному та світовому рівнях.

Вироблення єдиної системи і методів обліку статистики міжнародного туризму стало нагальною потребою як державних, так І приватних структур"

Перші кроки в справі розробки міжнародної термінології туризму зроблено ще 1937 р. Тоді Рада Ліги Націй рекомендувала застосовувати у статистичному обліку термін "міжнародний турист", визначення якого було змінено Міжнародним союзом офіційних туристичних організацій (МСОТО) на нараді, що відбулася в Дубліні 1950 p., і затверджене 1953 р. Статистичною комісією ООН.

У 60-ті роки XX ст. увага урядів індустріально розвинених країн Заходу і міжнародних організацій була сконцентрована на становищі країн, що розвиваються. Генеральна Асамблея ООН 1960 р. ухвалила Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам й оголосила десятиліття "Декадою розвитку". Для країн "третього світу" консультанти розробили спеціальні програми подолання економічної відсталості, в яких туризму відводилося особливе місце.

У 1963 р. Конференція ООН з міжнародних подорожей і туризму, яка відбулася в Римі, рекомендувала вживати у статистиці такі терміни, як "відвідувач", "турист" і "екскурсант". Пізніше, 1978 p., Статистична комісія ООН схвалила Тимчасові директиви зі статистики міжнародного туризму.

Отже, період 1937—1980 pp. у міжнародній системі туристичної статистики характеризувався запровадженням нової термінології і класифікації, але ця система не була узгоджена з іншими статистичними системами.

Світове співтовариство в 80-х роках XX ст. почало повною мірою усвідомлювати значення туризму і його взаємозв'язок з іншими складовими соціально-економічної діяльності. Тому UNWTO у співпраці зі Статистичним відділом Секретаріату ООН здійснила статистичні дослідження за двома напрямами:

1) вироблення пропозицій щодо модифікації застосовуваних у туризмі термінології і класифікацій з метою їх узгодження з іншими національними та міжнародними статистичними системами;

2) інтеграція інформації про туризм в аналітичну структуру системи національних обліків.

На 5-й сесії Генеральної асамблеї UNWTO (Делі, 1983 р.) обговорювалися показники, якими можна описати туризм у контексті рекомендацій з національного обліку, що існував на той час. Підкреслювалася важливість створення "однакового і всеосяжного засобу вимірювання і зіставлення з іншими секторами економіки". Документи цієї сесії дотепер слугують основою для діяльності UNWTO у галузі гармонізації концепцій і статистичних систем у сфері туризму.

З часом концепція статистичного обліку міжнародного туризму була доповнена рекомендаціями Міжнародної конференції зі статистики подорожей і туризму, яка відбулася 1991 р. в Оттаві (Канада), Статистичної комісії ООН, а також низки інших міжнародних і регіональних організацій, наприклад, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Унаслідок цього вдалося виробити чинну концепцію статистики міжнародного туризму, а також послідовну систему концепцій, визначень і класифікацій для туризму. Зокрема, запропоновано статистичні терміни, які стосуються внутрішнього і міжнародного туризму, а також класифікацію туристичної діяльності, що уможливлює їх зіставність з іншими параметрами міжнародної статистики. Крім того, на підставі цієї концепції почалося формування системи туристичної інформації, узгодженої із системою національного обліку, і введення допоміжного обліку в туризмі.

Розвиток статистики супроводжувався зростанням обсягів та економічного значення туризму. Вдосконалювалися системи обліку й обробки даних, поглиблювався аналіз туристської міграції. Сучасна статистика туризму охоплює велике коло питань і ведеться з метою оцінки внеску міжнародного туризму в економіку країни, зокрема, його впливу на платіжний баланс, а також з метою виявлення основних напрямів і тенденцій розвитку міжнародного туризму для планування його матеріально-технічної бази, проведення маркетингових досліджень і просування туристичного продукту до потенційних споживачів.

Статистична інформація є необхідною на всіх рівнях: від міжнародних урядових і неурядових організацій та агентств, урядів, державних і муніципальних органів, прямо чи опосередковано пов'язаних зі сферою туризму, національних туристичних адміністрацій, що розробляють і провадять державну політику в цій галузі економіки, до туристичних організацій і безпосередніх виробників туристичних товарів і послуг.

Кожен напрям статистики туризму призначений для конкретного користувача інформації, що і визначає її зміст, обсяг, форми та періодичність надання. Статистичні відомості необхідні й для аналізу ринку туризму, і для складання бізнес-плану туристичними підприємствами, і для аудиторської перевірки та проектного аналізу, і для здійснення наукових досліджень. Якість виконуваних робіт багато в чому залежить від повноти й об'єктивності статистичних даних. У всьому світі обліку, обробці, узагальненню і публікації статистичних матеріалів приділяється велика увага.

Відповідно до запропонованої UNWTO класифікації за метою подорожей, облік міжнародних відвідувачів ведеться за такими основними групами:

1) відпочинок, дозвілля і рекреація;

2) відвідування знайомих і родичів;

3) ділові й професійні цілі;

4) лікування;

5) релігія, паломництво;

6) інші цілі.

Детально правила ведення статистики з міжнародного туризму викладені в рекомендаціях UNWTO1.

Статистичні показники, які публікуються в найпопулярнішому щорічному статистичному збірнику UNWTO "Compendium of Tourism Statistics", є інформацією про туризм у 204-х країнах, зведеною до трьох основних груп:

1) відпочинок, рекреація і дозвілля;

2) ділові й професійні цілі;

3) інші цілі.

Кожна країна — член UNWTO зобов'язана регулярно надавати статистичні відомості про стан туризму, відповідно до чітко окреслених вимог. Водночас статистичні органи можуть вести більш докладний облік у межах національної території, враховуючи місцеві особливості та традиції.