Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - 12.2. Обмежувальні фактори

На туризм як галузь економіки впливає безліч обмежувальних факторів. Для аналізу відносин, які склалися в туризмі, ці обмеження варто класифікувати:

1. Обмеження в попиті: будь-яка організація бізнесу обмежена у своїй виробничій активності, спрямованій на задоволення попиту клієнтів, оскільки цей попит пов'язаний з економічними можливостями туристів щодо купівлі турпродуктів і послуг.

2. Обмеження в пропозиції, пов'язані з наявністю необхідних туристичних ресурсів. Серед усіх ресурсів найважливішими, мабуть, є природні. Це підтверджує дослідження географічного розподілу туристичних напрямків (дестинацій). Очевидно, що одні туристичні дестинації є більш привабливими для туристів за інші.

3. Обмеження, що стосуються навколишнього середовища, пов'язані з його забрудненням. Це стосується визначених туристичних напрямків (дестинацій), на яких збирається багато туристів, що завдають шкоди навколишньому середовищу: організація кемпінгів у заборонених місцях, розкладання багаття, засмічення території тощо. У зв'язку з цим можуть бути запроваджені обмеження на відвідування цієї дестинації.

4. Обмеження вільного часу туриста, що автоматично створює перешкоди для вибору способу проведення вільного часу. Порівняно короткий період туристської активності споживача погано впливає на виробничу активність турфірм, отже, обмежує можливість зростання прибутку. Це також негативно впливає на обсяг туристичного обороту, який держава одержує від природних ресурсів.

5. Юридичні обмеження, до яких, зокрема, належать закони про захист навколишнього середовища, закони, які встановлюють зони розвитку туризму, нормативні акти про обмеження будівництва.

6. Обмеження через відсутність знань: діяльність багатьох видів туризму обмежена через недостатню обізнаність інвесторів у сфері, туризму. Те ж саме стосується і діяльності держави в туризмі: часто посадовці, які ухвалюють рішення, мають для цього недостатньо знань.

7. Обмеження через недостатність ресурсів: ідеться не тільки про природні ресурси, а й про ресурси, необхідні для функціонування туристичної індустрії. До таких ресурсів належать, наприклад, грошовий капітал, професійно підготовлений персонал, готельний і ресторанний фонд, транспорт. Обмеженість подібних ресурсів знижує можливість задоволення потреб і бажань туристів.

Крім перелічених, існує безліч інших, менш значущих обмежень. А ще різноманітні обмежувальні фактори можуть поєднуватися, створюючи комплекси обмежень в економіці туризму.

12.3. Витрати

Фактори виробництва туристичного продукту. Туристичний продукт - результат виробничої діяльності турфірм. Необхідними елементами (факторами) будь-якого виробничого процесу виступають праця, земля і капітал. У кожному виробництві різними способами використовуються матеріали і створюються блага, які задовольняють людські потреби і бажання.

Факторами виробництва туристичної продукції є:

— праця — фізичні та розумові зусилля, спрямовані на виробництво туристичних продуктів і надання послуг. Це, зокрема, зусилля менеджерів, покоївок, офіціантів, барменів, зайнятих у сфері гостинності;

— земля (право власності на землю), яка використовується у виробничому процесі. Йдеться про землю, на якій розташований, наприклад, готель чи кемпінг, ресторан для харчування туристів;

— капітал — засоби виробництва, які використовуються у виробничому процесі для створення інших продуктів, що задовольняють туристичні потреби і бажання. Капітал — це, наприклад, машини й устаткування, які використовуються при будівництві готелів, персональні комп'ютери для турофісів, транспортні засоби тощо.

Зауважимо, що праця, земля і капітал не можуть розглядатися як фактори виробництва туристичної продукції, якщо вони не використовуються протягом виробничого процесу. Готель, наприклад, буде вважатися фактором виробництва, лише якщо він почне працювати і пропонувати свої послуги туристам. Таке положення є правомірним для всіх факторів виробництва.

Деякі сучасні економісти виокремлюють ще четвертий фактор виробництва — заповзятливість (підприємливість, діловитість), тобто здатність індивідуумів комбінувати три інших фактори виробництва для створення туристичної продукції та одержання прибутку. Бізнесмен у туризмі, ухвалюючи важливі рішення, часто ризикує.

Звичайно турист витрачає гроші не тільки в готелі, де він зупиняється, айв інших місцях. Гроші накопичують ті, хто продає туристичні товари і послуги (готелі, ресторани та ін.), і витрачають покупці, тобто туристи. Отже, ці грошові потоки можна розглядати як туристичні витрати, з одного боку, і туристичні доходи — з іншого. Туризм включає процеси виробництва і придбання продукту. Однак точно визначити сферу, в якій турист здійснює витрати з організації і проведення своєї подорожі, важко. Тому для зручності всі витрати можна поділити на види за ознаками, що характеризують місце призначення, час і мету придбання.

З погляду часу здійснення туристичних витрат виокремлюють три періоди в споживанні товарів і послуг:

1) витрати перед подорожжю. У місці свого проживання туристи купують різні речі, необхідні для подорожі (турпутівки, квитки для переїзду, страховки та ін.). Витрати перед поїздкою включають передоплату послуг, які будуть надаватися і споживатися під час майбутньої поїздки. Якщо туристи користуються послугами національного туроператора, то більше коштів залишається в країні проживання і менше туристу необхідно буде витрачати в іншій країні. Чим більше витрат турист здійснює у місці проживання, тим краще для економіки цієї країни;

2) витрати поточного споживання. Турист купує необхідні товари і послуги в процесі подорожі (поточне споживання). Витрати поточного споживання включають: купівлю товарів широкого вжитку; купівлю невеликих товарів тривалого користування і поточного споживання незалежно від часу і місця їхнього використання; купівлю сувенірів; оплату послуг, які надаються під час поїздки (перевезення, розміщення); купівлю інших товарів (послуг) у місці призначення — у відвідуваній країні;

3) витрати майбутнього споживання, або витрати після поїздки, включають: придбання товарів (послуг), пов'язаних із поїздкою (проявлення фотоплівки, ремонт автомашини, пошкодженої під час подорожі, та ін.), крім придбання нерухомості та дорогих товарів тривалого користування.

Подорожуючи, турист купує товари, якими він може користуватися як під час подорожі (купальний костюм, спортивне чи пляжне взуття, спортивне спорядження тощо), так і в місці постійного проживання (одяг, електронна апаратура). Значного поширення набув так званий шопінговий туризм. Однак він негативно впливає на економіку країни — сприяє вивезенню з країни валюти, оскільки витрати на товари майбутнього споживання значно перевищують усі витрати туриста в країні проживання на туристичну подорож.

Отже, загальні туристичні витрати складаються з витрат на товари і послуги, які передують подорожі, витрат поточного споживання і витрат майбутнього споживання. Для розвитку економіки країни, яка відправляє туриста, цікавою є тільки перша складова туристичних витрат, а для країни, яка приймає, — витрати поточного та майбутнього споживання. Ці витрати є доходом від міжнародного туризму, і кожна країна, яка приймає туристів, зацікавлена в їх зростанні. Щоб збільшувати доходи від міжнародного туризму, необхідно, насамперед, поліпшувати якість (у деяких випадках суттєво) товарів і послуг.

Залежно від часу та місця призначення туристичні витрати поділяють на дві групи:

1) прямі, які здійснюються під час транспортування туриста і до його повернення на місце постійного проживання;

2) непрямі, які здійснюються в місці постійного проживання туриста до його транспортування, тобто витрати на придбання товарів, які будуть використовуватися під час подорожі, на одержання паспорта та ін.

Залежно від мети подорожі виокремлюють такі туристичні витрати:

1) невидимі, які здійснюються до чи під час транспортування туриста, пов'язані з придбанням запасів продуктів, одягу тощо, і не можуть розглядатися як продукти, вироблені безпосередньо підприємствами туризму. До цієї категорії можна віднести всі витрати туриста, безпосередньо не пов'язані з туристичними підприємствами;

2) видимі, які здійснюються при придбанні туристичних товарів і послуг, вироблених чи наданих виключно туристичними підприємствами. До цієї категорії належать усі витрати, які були здійснені в готелях, ресторанах, при транспортуванні, на придбання сувенірів тощо;

3) додаткові витрати на задоволення туристичних потреб і бажань у процесі транспортування, наприклад, витрати з доправляння багажу від автобуса до місця реєстрації. Особливість цих витрат полягає у тому, що вони не здійснюються, якщо нема транспортування туриста.

Класифікація туристичних витрат є важливою не тільки для економіки туризму, а й для економіки держави загалом.

Альтернативні витрати на виробництво туристської продукції. Витрати в туризмі досить часто збігаються з витратами на придбання туристичних товарів чи послуг. Крім витрат на виробництво туристської продукції угрошовому вираженні, існують реальні витрати. Кількість туристичних товарів і послуг та виробничих факторів не збігається з обсягом туристичних потреб і бажань. Це означає, що кількість, якість і розмаїтість товарів і послуг, які можуть бути вироблені у визначеному туристичному місці призначення й у визначений час, обов'язково є обмеженими. Якби ресурси не були обмежені, не було б необхідності економити їх, підвищувати ефективність їхнього використання, прагнути найкращого, оптимального їхнього використання. Тому якщо в туріндустрїї постає необхідність збільшити виробництво будь-яких туристичних товарів і послуг, то виробництво інших товарів і послуг потрібно зменшити, оскільки вони всі можуть вироблятися при використанні одного і того ж обмеженого набору факторів виробництва.

Витрати на виробництво туристичних товарів чи послуг є реальними, чи альтернативними, витратами, вираженими в грошовій формі, а не кількісно за допомогою інших туристичних товарів чи послуг.